- •Конспект лекцій
- •Заліковий модуль 1
- •2. Соціальне життя в Україні хх ст. Початку ххі ст.
- •Висновки
- •Критерії засвоєння
- •Рекомендована література до лекції
- •Питання для самоперевірки
- •Змістовий модуль 2 концептуальні основи організації соціальної безпеки україни
- •Навчальні завдання лекції
- •План лекції
- •Основні поняття теми лекції
- •1. Теоретико-правові основи організації соціального захисту громадян країни
- •2. Сутність та принципи побудови соціальної безпеки населення України
- •3. Ресурсне забезпечення системи соціального захисту
- •Висновки
- •Критерії засвоєння
- •Рекомендована література до лекції
- •Питання для самоперевірки
- •2. Об’єкти й суб’єкти соціальної політики
- •3. Формування соціальної політики України
- •Висновки
- •Критерії засвоєння
- •Рекомендована література до лекції
- •Питання для самоперевірки
- •План лекції
- •Основні поняття теми лекції
- •1. Соціально-економічні та політичні передумови розвитку соціальної роботи за кордоном
- •2. Інтеграція соціального захисту в країнах Європейського Союзу (єс)
- •3. Особливості систем соціального захисту в ряді країн Європи
- •Висновки
- •Критерії засвоєння
- •Рекомендована література до лекції
- •Питання для самоперевірки
- •Питання для самостійної роботи студента
- •2. Організаційно-правові функції соціального страхування в Україні
- •3. Основи економіки соціального страхування в системі соціальної безпеки населення
- •Висновки
- •Критерії засвоєння
- •Рекомендована література до лекції
- •Питання для самоперевірки
- •План лекції
- •Основні поняття теми лекції
- •1. Історія розвитку страхування здоров’я та життя в Україні
- •2. Страхова медицина й організаційно-економічні передумови розвитку медичного страхування в країні
- •3. Механізм медичного страхування, об'єкти і суб'єкти страхування
- •Висновки
- •Критерії засвоєння
- •Рекомендована література до лекції
- •Питання для самоперевірки
- •2. Стратегія реформування пенсійної системи в Україні
- •3. Проблеми організації пенсійного забезпечення в Україні і Донецькій області
- •Висновки
- •Критерії засвоєння
- •Рекомендована література до лекції
- •Питання для самоперевірки
- •Питання для самостійної роботи студента
- •2. Безробіття: сутність, причини, види
- •3. Політика на українському ринку робочої сили (ринок праці)
- •Висновки
- •Критерії засвоєння
- •Рекомендована література до лекції
- •Питання для самоперевірки
- •Рекомендована література
2. Безробіття: сутність, причини, види
Закон України «Про зайнятість населення» уточнює визначення безробітних, а саме: «працездатні громадяни працездатного віку, які не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів, зареєстровані в державній службі зайнятості як ті, що шукають роботу, яка їм підходила б, готові і здатні приступити до неї», тобто визначаються як зареєстровані безробітні.
Безробітні (за методологією Міжнародної організації праці (МОП) – це особи у віці 15 – 70 років (зареєстровані і незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам: не мають роботи (прибуткового заняття); впродовж останніх чотирьох тижнів шукають роботу або намагаються організувати власну справу; протягом найближчих двох тижнів готові приступити до роботи, тобто почати працювати за плату за наймом або на власному підприємстві. До категорії безробітних також належать особи, які приступають до роботи впродовж найближчих двох тижнів; які знайшли роботу або чекають відповіді; зареєстровані в службі зайнятості як такі, які шукають роботу; навчаються за напрямом служби зайнятості.
Безробіття – соціально-економічне явище, стан незайнятості економічно активного населення в господарській діяльності країни.
Безробіття в ринковій економіці - це стан ринку робочої сили за умов, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї. Безробіття має циклічний характер.
За класифікацією МОП особи, які зареєстровані на біржі праці, активно шукають роботу, або тимчасово звільнені й ті, хто має намір приступити до роботи протягом 30 днів, вважаються безробітними, якщо вони не вдаються до інших заходів щодо активних пошуків роботи.
До незайнятого належить те населення, яке відмовляється від пропонованої йому роботи. Сукупність зайнятого і безробітного населення називається самодіяльним населенням.
Про безробіття як масове соціальне явище уперше почали говорити у Великобританії на початку ХІХ ст. Проте до кінця століття воно не мало масового характеру, а зростало лише в період економічних криз. А вже на початку ХХ ст. у США в період Великої Депресії (1920-1929 рр.) середня кількість безробітних становила 2,2 млн. осіб, а в 30-х – близько 20% осіб найманої праці.
Найпоширенішою в наш час є кейнсіанська теорія безробіття. Згідно з нею причиною цього явища є недостатній сукупний попит на товари. Держава, підвищуючи доходи або знижуючи податки, може збільшити в економіці суспільний попит, що зумовить зростання попиту на робочу силу, а це, в свою чергу, знизить рівень безробіття.
Ще одна концепція безробіття (класичний підхід) не вбачає у безробітті серйозної економічної проблеми, оскільки причиною його вважає надто високу заробітну плату, а в умовах вільного ринку такий стан довго зберігатися не може.
Приховане безробіття має місце, якщо кількість працівників на виробничих дільницях перевищує об'єктивно потребу. Наслідками його є депрофесіоналізація, низька якість продукції, падіння дисципліни праці, зрівнялівка в оплаті праці, зниження реальної заробітної плати. Серед поширених форм прихованого безробіття - вимушені виробничі простої з технологічних причин, прогули і простої, пов'язані з недоброчесним ставленням працівників до роботи. Для суспільства небезпечним є не саме безробіття, а відсутність механізму його регулювання, надійного захисту безробітних.
Загроза безробіття в умовах України пов'язана не з кризою надвиробництва, вичерпанням місткості ринку, як у західному світі, а з сучасною кризою недовиробництва, неузгодженістю процесів вивільнення, перерозподілу та працевлаштування робітників, тобто з глибокими деформаціями, що мали місце в попередній економічній системі та наступною економічною політикою.
Зусилля багатьох держав, зокрема і нашої, тривалий час були спрямовані на ліквідацію безробіття, на те, щоб усі працездатні були зайняті у суспільному виробництві. Проте час показав, що таку «повну» зайнятість забезпечити неможливо, бо існує фрикційне та структурне безробіття, яке є неминучим. Тому останнім часом повну зайнятість визначають як зайнятість, при якій оплачувану роботу мають менше 100% працездатних. Тобто при повній зайнятості рівень безробіття дорівнює сумі фрикційного та структурного безробіття. Таке безробіття називається природним (нормальним).
Рівень безробіття визначають за формулою:
кількість безробітних
Рівень безробіття 100
кількість працездатних
Різноманітність типів безробіття дуже ускладнює завдання його скорочення. Оскільки єдиних «ліків від безробіття» бути не може, то для вирішення цієї проблеми доводиться використовувати різні методи, заходи як на рівні держави, так і на рівні підприємства.