2.1.2. Методи відбору проб (вибірок) для випробувань

Партії волокнистої сировини завжди складаються з дуже великої кількості волокон, неоднакових за своїми властивостями, а різні властивості ниток не бувають постійними в окремих пакуваннях і на різних ділянках. Тому теоретично точна оцінка якісних показників нерівномірної за властивостями партії матеріалу можлива лише при вимірюванні їх у всіх волокон, що становлять партію, і на всіх ділянках усіх пакувань партії ниток. Проте така оцінка властивостей потребувала б дуже великої кількості випробувань і багато часу. Практично це нездійсненно. Тому для визначення якісних показників від партії волокон або ниток відбирають невелику частину, яка повинна правильно відображати властивості всієї партії матеріалу, тобто повинна бути репрезентативною.

Регламентована кількість нештучної продукції (вибірка), відібрана з контрольованої партії матеріалу для прийняття рішення називається зразком, а частина одиниць продукції, відібрана із зразка для оцінки якості, називається пробою. Зразки бувають двох видів: зразок першого виду використовують для всіх лабораторних аналізів, за винятком аналізу вологості; зразок другого виду – тільки для визначення вологості матеріалу.

У математичній статистиці сукупність будь-яких об'єктів називають генеральною сукупністю, а відібрану для її оцінки частину вибіркою. При неправильному відборі вибірки результати її випробувань не можна поширювати на всю генеральну сукупність. Для того, щоб вибірки відображали властивості всієї партії матеріалу, їх відбирають за певними загальними правилами. Для окремих видів волокон правила відбору зразків і проб викладені в стандартах: бавовняне волокно – ГОСТ 3274.0-72, луб’яні волокна – ГОСТ 10330-76 і ГОСТ 25133-82, вовна – ГОСТ 20576-82, хімічні волокна і джгут – ГОСТ 10213.0-73, текстильні нитки – ГОСТ 6611.0-73.

Методи відбору проб (вибірок) одноступеневі, двоступеневі і багатоступеневі; з останніх частіше за все використовують триступеневі.

Одноступеневі методи відбору передбачають відбір проб зі всієї генеральної сукупності без попереднього розподілу її на частини. Наприклад, проба з декількох ділянок ниток з одного пакування або середня проба волокна з однієї кіпи.

Двоступеневі методи відбору застосовують при розділенні генеральної сукупності (партії продукції) на окремі приблизно рівні частини і фіксації цього розділення у вибірці. Спочатку відбирають пакувальні одиниці або одиниці продукції (кіпи або пакування), а потім на другій ступені відбирають волокна з кожної кіпи або ділянки ниток з кожного пакування.

Триступеневі методи відбору використовують, коли генеральна сукупність розділена на приблизно рівні частини, а кожна з них – на серії з приблизно однакової кількості одиниць продукції. Наприклад, при випробуванні партії ниток відбирають декілька пакувальних одиниць, потім з кожної беруть однакове число пакувань (одиниць продукції), а з кожного пакування випробовують одну і ту ж кількість відрізків ниток (точкових проб).

З партії сировини масою в декілька тонн розкривають певне число кіп (пакувальних одиниць) і відбирають точкові проби, а з них складають об'єднану пробу до 1 кг. З неї в один або декілька прийомів складають проби або малі проби масою в декілька грам, згідно з методикою, викладеною в стандартах. Для деяких випробувань сировини її необхідно звільнити від сторонніх домішок, а при визначенні довжини – розпрямити і паралелізувати окремі волокна, крім того досягається їх якнайкраще перемішування. Приготовлені проби іноді випробовують не повністю, а частково. У результаті при вимірюванні деяких показників якості використовують лише декілька міліграмів волокон.