Експериментальна частина
Застосовувані прилади і матеріали: релаксоміри РМ–5, УР–2М, лінійка, зразки текстильних матеріалів.
Порядок виконання роботи
1. Для визначення зміни в часі подовження розтягнутих ниток і компонентів їх подовження застосовують релаксомір рм-5. Схема приладу наведена на рис. 10.1.
2. Кожну окрему нитку закріплюють в нерухомому затискачі 13 і в рухомому затискачі 11, підвішеному на стрічці на блоці 9 і урівноваженому тягарцем 3. На палець 4 блока 9 тисне штифт 5, закріплений в блоці 10. Вісь, на яку насаджені блоки, складається з двох частин: та частина, де знаходиться блок 9, заточена на конус і обертається, з одного боку, в підшипнику, а з іншого – в заглибленні, зробленому в другій частині осі, на яку насаджений блок 10. Коли штифт 5 тисне на палець 4, блоки повертаються проти годинникової стрілки; коли ж за допомогою системи важеля 8 блок 10 обертається за годинниковою стрілкою, блоки 9 і 10 розчіплюються. При з’єднаних блоках здійснюють навантаження на нитку ланцюгом 1, який закріплений кінцем на блоці 10 і змотує з блоку 2. Роз’єднуючи блоки, звільняють нитку від навантажень. Це дає можливість спостерігати за зникненням швидкооборотного і повільнооборотного компонентів подовження при відпочинку розвантаженої нитки. Зміну довжини нитки показує стрілка 6 за шкалою 7. Спостереження можна здійснювати в різних рідинах, для чого служить стакан 12.
Рис. 10.1. Принципова схема релаксоміра РМ-5 для ниток
2. Якщо немає приладу РМ-5, спостереження можна здійснювати за допомогою П - подібних стійок, на верхній поперечині яких кріплять верхні затискачі для ниток. Навантаження на нитки здійснюється нижніми затискачами з тягарцями. Довжину нитки вимірюють або за вертикальною шкалою за допомогою стрілок, що переміщуються по одній з колонок стійки, або по міліметрівці, яку закріплюють ззаду нитки.
3. Проби нитки відбирають з п'яти пакувань, попередньо витриманих у стандартних кліматичних умовах.
4. Після виконання п.3 визначають середнє розривне навантаження нитки.
5. При закритій важільній системі 8, змотуючи ланцюг з блоку 2 шляхом повороту його за допомогою ручного приводу, встановлюють за шкалами блоку навантаження, що становить 25% від середнього розривного навантаження (з округленням до 1-2 сН). Випробування звичайно здійснюють із затискною довжиною 500 мм (для ниток з великим подовженням – 200 мм), для чого відповідно встановлюють нижні затискачі 13.
6. Перевіряють положення стрілки 6, яка повинна стояти на середній (нульовій) поділці шкали 7.
7. Закріплюють відрізки у верхніх затискачах; підвішують до них тягарці попереднього натягування; закріплюють відрізки в нижніх затискачах; по черзі плавно відкривають важільну систему 8 і навантажують нитки. Після цього, відкривши верхній затискач, записують величину деформації за показниками стрілки 6 (ці показники треба зняти не пізніше, ніж через 3 с з моменту прикладення навантаження). Потім відкривають другий затискач і т. д.
8. Подальші відліки деформації і записи здійснюють через 3; 30 с; 1; 3; 5; 10; 15; 30 хв.; 1 годину (від моменту відкриття важільного затвора важеля). Потім закривають важільний затвор і тим самим розчіплюють блоки. Це дозволяє нитці вільно скорочуватися. Записи також здійснюють через 3; 30 с; 1; 3; 5; 10; 15 хв. і закінчують через 30 хв. Таким чином, загальний час спостереження становить 1год. 30 хв.
9. Результати випробування оформлюють у вигляді таблиці 10.1.
Таблиця 10.1
Параметри і результати випробувань
|
но- мер нит-ки |
Подовження нитки, мм | |||||||||||||||||||
|
під навантаженням у момент часу, мм |
після зняття навантаження у момент часу, хв. | |||||||||||||||||||
|
0,05 |
0,5 |
1 |
3 |
5 |
10 |
15 |
30 |
60 |
0,05 |
0,5 |
1 |
3 |
5 |
10 |
15 |
30 |
60 | |||
|
|
| |||||||||||||||||||
|
Середнє значення подовження |
|
| ||||||||||||||||||
Розрахунок компонентів подовження і їх часток здійснюють за наведеними формулами. Швидкооборотний компонент подовження (ly) обчислюють як різницю подовжень при останньому спостереженні під час навантаження і першому спостереженні під час відпочинку, повільнооборотний (lе) – як різницю подовжень при першому і останньому спостереженні під час відпочинку; за залишковий (lп) компонент приймають подовження, що залишилося при останньому спостереженні під час відпочинку.
Для визначення характеристик релаксацій текстильних полотен при розтягуванні застосовують релаксоміри УР – 2 і типу “стійки”. Випробування здійснюються по аналогії з нитками. Параметри випробувань, під час яких визначаються дані характеристики:
Затискна довжина, мм
для тканин і нетканих полотен 200
для трикотажу 100
Ширина пробної смужки, мм
для тканин 25
“ інших полотен 50
Постійне навантаження, % від розривного
для тканин 10 – 25
“ трикотажних полотен 5
“ нетканих полотен 10
Постійне подовження, % від розривного подовження 25
Час дії навантаження, хв. 60
Час відпочинку після розвантаження, хв
для тканин і трикотажу 120
“ нетканих полотен 20
Час від розвантаження до першого відліку, с 2 – 5
Кількість
пробних смужок
10