Вологість волокон, визначена різними методами

Найменування матеріалу	Маса зразка, г			Фактична вологість на приладах %
	При факти чній вологості	Після висушування до постійної ваги	Кондиційна	АК-2 або сушильний апарат	ТЕВ-1

Звіт повинен містити схеми і описи приладів, короткий виклад методик вимірювання, таблицю наглядів, розрахунок фактичної вологості і кондиційної маси матеріалу.

Контрольні питання:

1. Які існують методи визначення вологості текстильної сировини і прилади для реалізації цих методів?

2. В чому суть прямого методу визначення вологості текстильної сировини?

3. На чому заснований непрямий метод визначення вологості текстильної сировини?

4. Достоїнства і недоліки непрямих методів визначення вологості волокон і ниток?

5. Які існують характеристики гігроскопічних властивостей волокон і ниток?

6. Як впливає вологість волокон і ниток на їх властивості?

Лабораторна робота №16 Вивчення оптичних властивостей волокон і ниток

Мета роботи: вивчити основні характеристики оптичних властивостей волокон і ниток, освоїти метод визначення коефіцієнта пропускання полімерних плівок або розчинів.

16.1 Короткі теоретичні відомості.

Оптичні властивості - це властивості, сприймані в зорових відчуттях. До основних оптичних властивостей волокон і ниток відносяться поглинання, заломлення, віддзеркалення і розсіювання ними світла. Відомо, що при поглинанні світла волокнами (нитками), частина енергії електромагнітних хвиль перетвориться в енергію вторинного випромінювання або перетворюється на різні форми внутрішньої енергії. Найважливіші оптичні властивості волокон (ниток): поляризована люмінесценція, радіотермолюмінесценція, блиск, колір, рівномірність забарвлення і її стійкість, і ін.

Оптичні властивості волокон і ниток визначаються будовою електронних оболонок атомів, з яких складаються молекули. Спектральний діапазон електромагнітного випромінювання світла розділяють на діапазони: ультрафіолетовий (3М10-9-4М10-7 м), видимий (4М10-7 - 8М10-7 м) і інфрачервоний (8М10-7 ^– 10-4 м).

Випромінювання може проходити через волокна (нитки), відображатися, поглинатися, заломлюватися і розсіватися в них. Практично для волокон (ниток) багатьох видів має місце поєднання цих явищ.

Коефіцієнт пропускання  характеризує відношення потоку випромінювання, пропущеного волокном, до потоку випромінювання, що впало на нього. При цьому коефіцієнт пропускання при різних частотах випромінювання має різні значення і залежить від будови волокон (ниток), температури, забарвлення, стану поверхні і інших факторів. Відзначимо, що коефіцієнт пропускання волокон (ниток) при низьких температурах значно більше, ніж при високих.

Від поверхні волокон світло відображається. Відбивна здатність залежить від властивості поверхні. Гладка або металізована поверхня волокон має високу відбивну здатність, спостерігається поява блиску.

Заломлення світла на межі середовищ різної оптичної щільності прийнято характеризувати коефіцієнтом (показником) заломлення . Він визначається відношенням швидкості світла у вакуумі до швидкості світла в речовині волокон (ниток). Значення цього показника залежить також від частоти падаючого світла. При збільшенні частоти коефіцієнт заломлення зменшується.

При проходженні світла через волокна (нитки) відбувається поглинання випромінювання за рахунок витрати енергії на збудження атомів і молекул. За законом Бугера-Ламберта-Бера інтенсивність  світла, що пройшло через волокна, ослабляється:

 =₀ exp(-k1)

де I0 і  - відповідно інтенсивності світла, що входить в речовину волокна (нитки) і що пройшов його;

l - товщина волокон (ниток);

до - лінійний показник поглинання.

Одне з важливих світлових явищ - колір волокон (ниток). Колірне відчуття виникає в результаті дії на око потоків електромагнітного випромінювання з діапазону видимого спектру з довжиною хвиль від 380 до 760 нм. Відомо, що до складу білого денного світла входять монохроматичні складові світла (з довжинами хвиль, нм): червоний 620-760, оранжевий 590-620, жовтий 530-590, зелений 490-530, голубий 470-490, синій 430-470, фіолетовий 390-430.

Волокна і нитки можуть бути безбарвними - ахроматичного кольору - або можуть мати хроматичні кольори. Ахроматичні кольори виходять при віддзеркаленні тілом проміння всіх довжин хвиль спектру в однаковому співвідношенні. Відомо, що при повному віддзеркаленні вийде білий колір, при повному поглинанні - чорний, при неповному - сірий.

Основною характеристикою кольору є коефіцієнта віддзеркалення:

к_о=S_о/S

де S_о - кількість відображеного світла;

S - кількість падаючого світла.

Оцінка кольору може бути органолептичною і за допомогою приладів фотометрії. При органолептичній оцінці ахроматичні кольори розділяють на яскраво-білий, світло-сірий, темно-сірий, чорний, глибоко-чорний. Точніше, оцінка за ахроматичною шкалою, що представляє набір зразків ахроматичного кольору, коефіцієнт віддзеркалення яких наперед зміряний.

У волокон і ниток переважають природні кольори: білий, кремовий, світло-сірий, жовтий і сірий. Яскраве забарвлення, як правило, штучне.

Хроматичні кольори визначаються наступними показниками: довжиною хвилі (колірний тон), коефіцієнтом віддзеркалення (світлої), чистою насиченістю (ступенем відмінності хроматичного кольору від сірого, однакового з ним по світлості).

Методи визначення хроматичного кольору волокон і ниток: органолептичний (по атласу кольорів) і з використанням колориметрів різних конструкцій.