13.2. Експериментальна частина

Застосовувані прилади і матеріали: прилади ТІ-1М, ІТ-3М, абразивні матеріали, зразки тканин.

Порядок виконання роботи

1. Для здійснення випробувань з тканини за шаблоном вирізують кружки діаметром 80 мм. При використання як абразиву сірошинельного сукна з нього викроюють кільце із зовнішнім діаметром 250 мм і внутрішнім діаметром 80 мм, яке потім закріплюють в абразивному диску (абразиви з сірошинельного сукна використовують для одного випробування, але не більше ніж на 25000 обертів стираючого диска). Проби 2 (рис. 13.1) закріплюють в обоймі лицьовою стороною вгору, заздалегідь підклавши під тканину металеву сіточку. Після цього обойму встановлюють на робочій головці 5, а абразивний диск жорстко закріплюють на осі 6 за шаблоном, на відстані 3 мм від головки.

2. Рукояткою, розташованою з правого боку пульта управління, вмикають прилад в мережу. Ручкою насоса 13 створюють тиск 26,6 кПа (200 мм рт. ст.), який фіксується на манометрі, після чого тумблери 10 переводяться в положення «відкрито» і стиснуте повітря надходить в робочі головки. Якщо після перемикання тиск падає, операцію повторюють до встановлення необхідного тиску. Якщо тиск виявляється більшим, ніж необхідно, за допомогою рукоятки 6 його скидають до нормованого.

3. Потім встановлюють лічильник 3 в нульове положення і вмикають контактну систему робочих головок тумблерами 5. Після вмикання тумблером 8 вентилятора, натискаючи на кнопку 9 «пуск», вмикають прилад. При повному стиранні однієї з проб (утворення дірки) прилад автоматично зупиняється. При цьому на пульті спалахує відповідна лампочка 7, яка вказує, на якій головці відбулося руйнування проби. Після цього за лічильником 3 фіксують кількість циклів, вимикають відповідний даній головці тумблер 10 подачі стиснутого повітря, а тумблером 5 вимикають контакт головки. Прилад знову вмикають кнопкою 9 «пуск».

Для кожної точкової проби тканини здійснюють по 3 випробування, і за кінцевий результат, що характеризує стійкість тканини до стирання, приймають середнє арифметичне трьох випробувань.

Таблиця 13.1 Умови випробувань при визначенні стійкості тканин до стирання

Вид тканин	Навантаження на важелі тиску, сН	Натягнення, сН	Кількість зразків
Бавовняні	200	100	5
Лляні і напівлляні	200	100	5
З натурального шовку і штучних волокон	200	200	10
Вовняні і напіввовняні	200	100	5

За кінцевий результат, що характеризує стійкість тканини до стирання, приймають середню арифметичну кількість циклів стирання із заданої кількості випробувань. Для отримання графіка залежності витривалості тканини до стирання від тиску випробовують по 3 проби при навантаженнях на важелі тиску 100; 200; 300; 500 і 1000 сН. Тиск, що задається у разі потреби, може бути змінений.

Контрольні питання

1. Розкрити основні поняття зношування і зносостійкості текстильних полотен.

2. Які чинники обумовлюють стійкість текстильних полотен до стирання?

3. Які прилади застосовують для визначення стійкості текстильних полотен до стирання?

4. Які методи використовують при вивченні зносу текстильних матеріалів?

Лабораторна робота № 14

Неруйнівні методи контролю якості текстильної сировини

Мета роботи – вивчення принципу дії приладів для здійснення контролю якості сировини і напівфабрикатів текстильного виробництва з використанням оптичних властивостей волокон і методики визначення засміченості, лінійної густини, розщепленості і кількісного складу суміші волокон на приладі з використанням оптоелектронних перетворювачів.

1. Стислі теоретичні відомості

14.1.1. Існуючі методи контролю якості текстильної сировини

Визначення характеристик фізико-механічних властивостей текстильної сировини традиційними методами було розглянуто раніше в лабораторних роботах 3, 4, 8-10. Тому в даному розділі докладніше зупинимося на існуючих методах контролю кількісного складу суміші волокон, зокрема вмісту лляного волокна з іншими волокнами.

Сучасна текстильна промисловість виробляє широкий спектр змішаної пряжі, що містить модифіковане лляне волокно, тобто волокно, одержане з короткого лляного волокна шляхом його подальшої поглибленої переробки (табл. 14.1). У зв'язку з цим виникає необхідність контролю складу суміші в технологічному процесі виробництва пряжі. На вітчизняних підприємствах в основному використовуються руйнівні методи контролю, що базуються на застосовуванні специфічних розчинників для того або іншого компонента суміші. Ці випробовування є трудомісткими і повинні здійснюватися в умовах хімічної лабораторії. Особливо складно контролювати склад суміші у випадку льон + бавовна, оскільки компоненти складаються з одного і того ж полімеру і хімічними методами розділити їх дуже важко. Стосовно сумішей, що містять лляне волокно, за допомогою руйнівних методів можна виконати аналіз матеріалів, які містять:

- льон і гідратцелюлозне волокно (віскозу);

- льон і поліефірне волокно (лавсан);

- льон і поліамідне волокно (капрон).

Таблиця 14.1