Нормативні показники усадки тканин

Група тканин	Усадка тканини, % (не більш)		Характеристики тканин за усадкою
	по основі	по утоку

I 1,5 1,5 Безусадкові

II 3,5 2 Малоусадкові

III 5 2 Усадкові

Для визначення повної лінійної усадки здійснюють 4 – 6 повторних прань однієї і тієї ж проби тканини. Користуючись формулами визначення у_о заповнюють Табл. 12.3. Кількість рядків цієї таблиці ділять пополам і розв’язують систему з двох рівнянь. Алгоритм розрахунку на ЕОМ повної усадки тканини від прань наведений на рис. 12.3.

I=1

X=1, 2, 3, 4

Yx=X/(AX+B)

X=4+I

I=I+1 Yx=X/(AX+B)

(по основі і по утоку)

У_х – Y_x-1 <0,05

Так

Обчислення повної усадки

Друкування

Кінець

Рис. 12.3. Алгоритм обчислення повної усадки тканини на ЕОМ

Таблиця 12.2

Результати випробувань і розрахунків

Вид тканини	Лінійна усадка,%		Поверхнева усадка УS,%	Об'ємна усадка УV,%
	У0	Уу

Таблиця 12.3

Порівняльний аналіз результатів випробувань

Порядковий номер прання Х

Усадка загальна експериментальна, Yо %

Z=1/Уо

U=1/X

Усадка загальна розрахункова %

Контрольні питання

1. Що означає поняття «усадка тканин»?

2. Які види усадок існують?

3. На якому приладі визначають усадку тканин при замочуванні або пранні?

4. У чому полягає негативне і позитивне значення усадки тканин?

Лабораторна робота № 13

Визначення стійкості текстильних полотен до стирання

Мета роботи – вивчення методики визначення стійкості текстильних полотен до стирання і приладів для здійснення випробувань.

13.1. Стислі теоретичні відомості.

Зношуванням називається процес, що відбувається в часі під дією яких-небудь чинників і призводить до погіршення структури і властивостей матеріалу або його руйнування. Кінцевим результатом зношування є знос. Здатність матеріалу чинити опір зношуванню називається зносостійкістю, або носкістю.

Стирання – це один з видів зношування (що найбільш часто зустрічається), при якому відбувається істотна втрата маси матеріалу, руйнованого під дією тертя. Здатність матеріалу чинити опір руйнуванню від тертя називається стійкістю до стирання. Зношування від стирання є тривалим процесом, тому при його вивченні доцільно досліджувати кінетику зносу, тобто зміни структури і властивостей матеріалу в часі, які виражаються відповідними змінами їх характеристик. Частіше за все як характеристики зносу використовують зовнішні видимі зміни мікроструктури – потертості і дірки, поява яких є прямим наслідком втрати маси матеріалу при стиранні і прямо свідчить про його руйнування.

У процесі стирання порушується структура волокон, що призводить до їх руйнування або стоншення. Окремі волокна втрачають зв'язок з пряжею і випадають, що спричиняє стоншування ниток і кінець кінцем призводить до порушення їх цілісності, а отже, і цілісності виробів з них.

Для визначення стійкості полотен до стирання використовують такі характеристики: кількість циклів стирання до руйнування матеріалу, витривалість до стирання, довговічність, зміна маси матеріалу, втрата його міцності при розтягуванні або продавлюванні, зменшення в'язкості розчинів зношених проб, зміна товщини, повітропроникності, теплопровідності.

Знос текстильних виробів вивчають в основному двома методами: шляхом лабораторних випробувань виробів на різних приладах; шляхом дослідного насіння виробів безпосередньо в умовах експлуатації. Дослідне носіння – метод об'єктивний, але тривалий і дорогий. При цьому методі можна оцінювати термін служби виробів і кінетику зносу за різними категоріями. Перший метод більш експресивний і економічний, проте він дозволяє вивчати зношування, що відбувається під впливом одного чинника, тоді як в реальних умовах зношування є результатом одночасної дії декількох чинників.

Для визначення стійкості матеріалу до стирання широко застосовуються прилади, в яких на досліджуваний зразок діє один чинник, наприклад, тертя. В умовах експлуатації полотна звичайно стираються в різних напрямах, тому на сучасних приладах частіше за все застосовують стирання по складних поверхнях, або неорієнтоване. Великий вплив на витривалість текстильних полотен до стирання має вид абразивного матеріалу, тиск абразиву на елементарну пробу і натягнення її в затискачах. Найкращими є такі абразивні матеріали, які добре моделюють знос у процесі експлуатації, не змінюють своїх властивостей протягом випробувань і забезпечують відносно швидке стирання виробів. Найбільш часто в практиці текстильного матеріалознавства як абразиви використовують сірошинельне сукно, корундові поверхні різної твердості, металеві поверхні тощо. Різні абразиви обумовлюють різний характер зносу, тому їх слід вибирати залежно від характеру руйнування структури текстильних полотен.