- •Міністерство освіти і науки україни херсонський національний технічний університет Кафедра переробки, стандартизації і сиртефікації сировини
- •Методичні рекомендації
- •Загальні вказівки до проведення лабораторних робіт
- •Лабораторна робота № 1 Класифікація текстильних волокон, їх властивості і методи розпізнавання
- •1.1. Стислі теоретичні відомості
- •1.1.1. Класифікація волокон за походженням і будовою
- •1.1.2. Хімічні властивості натуральних і штучних волокон
- •1.1.3. Розпізнавання текстильних волокон
- •1.2. Експериментальна частина
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота № 2 Загальні методи вивчення і дослідження текстильної сировини
- •2.1. Стислі теоретичні відомості
- •2.1.1. Кліматичні умови при попередньому витримуванні та випробуванні сировини і матеріалів
- •2.1.2. Методи відбору проб (вибірок) для випробувань
- •2.2. Експериментальна частина
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота № 3 Визначення довжини волокон
- •3.1. Стислі теоретичні відомості
- •3.1.1. Визначення довжини промірюванням окремих волокон
- •3.1.2. Визначення довжини волокон розсортовуванням штапелю на групи
- •3.2. Експериментальна частина.
- •Порядок виконання роботи
- •Характеристики довжини тіпаного льону
- •Характеристики довжини вовняного волокна
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота № 4 Визначення лінійної густини волокон і ниток
- •4.1. Стислі теоретичні відомості
- •Експериментальна частина
- •Порядок виконання роботи
- •Основні характеристики лінійної густини лляного волокна
- •Таблиця 4.2 Основні характеристики лінійної густини ниток Довжина відрізків ниток 1 м
- •Контрольні питання
- •Визначення розщепленості волокна за показами манометра приладу впл
- •Лабораторна робота № 5 Хімічні волокна
- •5.1. Короткі теоретичні відомості.
- •5.2. Хімічні волокна на рубежі тисячоліть.
- •Загальне споживання пет волокон в світі
- •Світове споживання текстильних волокон, прогнозоване до 2050р.
- •Експериментальна частина.
- •Таблиця5.5
- •Таблиця 5.6
- •Контрольні питання.
- •Лабораторна робота № 6 Асортимент і оцінка якості хімічних ниток
- •6.1. Короткі теоретичні відомості.
- •6.2. Експериментальна частина
- •Контрольні питання
- •7.1.2. Електронна мікроскопія текстильних волокон
- •7.2. Експериментальна частина
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота № 8 Визначення характеристик механічних властивостей волокон при розтягуванні до розриву
- •8.1. Стислі теоретичні відомості
- •8.2. Експериментальна частина
- •Порядок виконання роботи
- •Лабораторна робота № 9 Визначення напівциклових характеристик механічних властивостей ниток і полотен при розтягуванні
- •9.1. Стислі теоретичні відомості
- •9.2. Експериментальна частина
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота № 10 Визначення компонентів деформації текстильних ниток і полотен при розтягуванні
- •Експериментальна частина
- •Порядок виконання роботи
- •1. Для визначення зміни в часі подовження розтягнутих ниток і компонентів їх подовження застосовують релаксомір рм-5. Схема приладу наведена на рис. 10.1.
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота № 11 Визначення втомних характеристик ниток при багаторазовому розтягуванні
- •11.1. Стислі теоретичні відомості
- •11.1.1. Методи визначення втомних характеристик
- •11.1.2. Будова і принцип дії пульсаторів
- •11.2. Експериментальна частина
- •Порядок виконання роботи
- •Задана циклічна деформація і приблизна витривалість деяких видів ниток
- •Контрольні питання.
- •Лабораторна робота №12 Визначення зміни лінійних розмірів тканин після прання і замочування
- •12.1. Стислі теоретичні відомості
- •12.1.1. Будова і принцип дії приладу утш-1
- •12.2. Експериментальна частина
- •Порядок виконання роботи
- •Нормативні показники усадки тканин
- •I 1,5 1,5 Безусадкові
- •Таблиця 12.3
- •13.1.1. Визначення стійкості тканини до стирання на приладі ті-1м
- •13.1.2. Визначення стійкості тканини до стирання на приладі іт-3м
- •13.2. Експериментальна частина
- •Порядок виконання роботи
- •Таблиця 13.1 Умови випробувань при визначенні стійкості тканин до стирання
- •Контрольні питання
- •Асортимент льоновмісних сумішей різних виробників модифікованого лляного волокна
- •Аналіз суміші, що містить льон і гідратцелюлозне волокно
- •14.1.2. Застосовування оптичних методів для контролю різних параметрів текстильних матеріалів
- •Матеріалів:
- •Експериментальна частина
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота № 15 Визначення вологості текстильної сировини
- •15.1. Стислі теоретичні відомості
- •15.1.1. Визначення вологості матеріалів на сушильних (кондиційних) апаратах
- •15.1.2. Визначення вологості на електровологомірах
- •Експериментальна частина
- •Визначення вологості на сушильних апаратах
- •Визначення вологості на електровологомірі тев-1
- •Вологість волокон, визначена різними методами
- •Контрольні питання:
- •Лабораторна робота №16 Вивчення оптичних властивостей волокон і ниток
- •16.1 Короткі теоретичні відомості.
- •16.1.1. Фотоколориметричний метод аналізу.
- •Мал. 16.1. Оптична принципова схема колориметра кфк-2.
- •16.2. Експериментальна частина.
- •Контрольні питання:
- •Лабораторна робота № 17 Визначення діелектричної проникності і тангенса кута втрат ниток (волокон)
- •17.1. Короткі теоретичні відомості.
- •Мал. 17.1. Послідовна (а) і паралельна (б) еквівалентні схеми і векторні діаграми конденсора з втратами.
- •Мал. 17.2. Криві частотної (а) і температурної (б) залежності діелектричних характеристик.
- •17.2. Експериментальна частина.
- •Порядок виконання роботи.
- •Контрольні питання.
- •ДодатокA
- •Кондиційна вогкість різних текстильних матеріалів
- •Додаток б
- •Якісний аналіз волокон різного походження
- •Список літератури
Експериментальна частина
Визначення вологості на сушильних апаратах
Від партії матеріалу відбирають проби згідно з ГОСТ 6611.0-73 - ГОСТ 6671.4-75.
Для визначення вологості ниток з кожної відібраної одиниці продукції негайно відмотують або зрізають і відкидають 10 зовнішніх шарів ниток (для шпуль і починків нитки відмотують по конусу). Потім, зрізаючи або стягуючи шари ниток приблизно в рівній кількості з кожної одиниці продукції, відбирають одну пробу масою 100-125 г. Для визначення вологості в сушильній шафі відбирають дві проби масою 8-10 г кожна.
Відібрану пробу негайно зважують з відносною похибкою 0,1% вимірюваної величини. На апараті АК-2 у корзину закладають всю пробу.
Корзину з пробою поміщають в апарат, прогрітий до температури сушіння 107±2°С для всіх ниток, окрім хлоринових і полівінілхлоридних (для них прийнята температура 682°С), і вмикають вентилятор. Через 30 хв. після вимикання вентилятора на апараті здійснюють зважування проби із записом її маси. Подальші зважування здійснюються через кожні 20 хв. до отримання постійної маси, тобто до тих пір, поки результати двох послідовних вимірювань відрізнятимуться не більше ніж на 0,1%. Результат визначення маси при останньому зважуванніприймається за постійну масу. Розрахунок фактичної вологості здійснюють за відповідною формулою.
Слід враховувати, що висушування на кондиційних апаратах не може забезпечити повного видалення вологи із зразка, оскільки частина вологи, яка створює мономолекулярний шар, утримується в матеріалі з великою енергією. Крім того, повітря, що використовується для висушування хоча і нагріте до високої температури, все ж таки містить пари води. Отримання абсолютно сухого матеріалу можливе тільки на спеціальних установках в умовах глибокого вакууму, при повній відсутності водяної пари. Такі установки застосовують для отримання ізотерм сорбції і десорбції при наукових дослідженнях.
Визначення вологості на електровологомірі тев-1
Електроємнісний вологомір електромісткості ТЕВ-1 (рис. 15.2) має датчик-конденсатор, що складається з двох коаксіальних циліндрових обкладок 2 і 3, між якими закладають випробовувану пробу волокна. На передній панелі приладу встановлені шкали вологості матеріалу 8, міліамперметр 6 для настроювання і контролю приладу, кнопки і рукоятки управління. Залежність діелектричної проникності волокна, а отже, і ємності датчика від вологості волокна має нелінійний характер і різна для бавовни і віскозного штапельного волокна. Тому шкали вологості мають нелінійний характер і проградуйовані роздільно для кожного виду матеріалу.
Рис. 15.2. Електроємнісний вологомір ТЕВ-1.
Підготовка приладу до проведення випробувань здійснюється таким чином. Приєднавши до клеми 1 провід заземлення, включають вилку шнура приладу в розетку електричної мережі з напругою 220 В. При вмиканні тумблера 9 живлення приладу, спалахує сигнальна лампа 12. Після прогрівання приладу протягом 5-10 хв. ручкою 10 вимірювального конденсатора встановлюють стрілку 11 на нульову поділку вимірювальної шкали. Встановивши перемикач шкал 4 з покажчиком 5 виду матеріалу в положення «бавовна», ручкою регулятора опору R слід встановити стрілку мікроамперметра 6 в нульове положення. Після цього натискають кнопку «К».
Якщо при цьому стрілка мікроамперметра відхилиться від нуля, не відпускаючи кнопку, поворотом ручки 7 підстроювального конденсатора встановлюють стрілку мікроамперметра на нуль.
Потім, звільнивши кнопку «К», слід встановити перемикач 4 в положення «еталон» і знов натискувати кнопку «К» - при цьому стрілка мікроамперметра відхилиться вліво. Обертаючи ручку 10 вимірювального конденсатора, встановлюють стрілку мікроамперметра в нульове положення. При цьому покажчик 11 ручки конденсатора повинен встати проти еталонної мітки, позначеної чорним кружком на шкалі 8, що підтверджує справність приладу.
На прогрітому і перевіреному за еталоном приладі перемикач 4 необхідно встановити в потрібне положення залежно від виду випробовуваного матеріалу.
Проба волокна, відібрана для вимірювання вологості, повинна зберігатися в герметично закритій тарі. Безпосередньо перед випробуванням від проби відділяють три наважки по 500,5 г кожна. Наважку волокна рівномірно укладують в датчик конденсатор приладу. Після цього треба натискати кнопку «К» - стрілка мікроамперметра при цьому відхилиться від нуля. Не відпускаючи кнопку поворотом ручки 10 вимірювального конденсатора встановити стрілку мікроамперметра в нульове положення, після чого відпустити кнопку «К». Стрілка 11 покаже вологість наважки матеріалу на відповідній шкалі 8. Закінчивши вимірювання, необхідно повернути стрілку 11 вимірювального конденсатора в нульове положення. Потім, вийнявши першу і заклавши другу наважку матеріалу, здійснити наступне вимірювання.
За результатами вимірювань вологості трьох наважок підраховують середню вологість проби.
Після визначення фактичної вологості проб розраховують кондиційну масу партії матеріалу. Одержані результати випробувань заносять в таблицю 15.1.
Таблиця 15.1