65. Методи нормування праці.

Залежно від методів дослідження, які використовуються, всі методи нормування поділяються на чотири основні групи: мікроелементного нормування, аналітичного нормування, статистичного нормування, експертного нормування.

Мікроелементне нормування (WF, МСД, МТМ) засноване на розкладанні робіт на деяку сукупність рухів людини і розробці для них дискретних норм часу.

Аналітичне нормування полягає в класифікації видів робіт, фотометражних спостереженнях, обробці даних статистичними методами і виведенні норм часу (праці, обслуговування) за видами робіт.

Статистичне нормування полягає в моделюванні залежності працемісткості деякого процесу від логічно виробленої сукупності факторів з допомогою кореляційно-регресивного аналізу.

Метод експертного нормування дозволяє формувати нормативи працемісткості і чисельності групою кваліфікованих спеціалістів-експертів на основі оцінки затрат праці, кваліфікації працівників, технічних засобів і інформації, що використовується.

Нормативи затрат праці персоналу за функціями управління дозволяють розрахувати чисельність і проектувати раціональне завантаження працівників.

66. Наукові підходи до визначення сутності лідерства.

Основою лідерства є специфічний тип управління, який виник у давнину на основі відносин «господар – раб» і «лідер – послідовник».

М. Мескон, М. Альберт і Ф. Хедоурі визначають «лідерство як здатність впливати на індивідумів і групи людей, щоб спонукати їх працювати для досягнення цілей» («Основи менеджементу».– М.; 1992).

М. Вудкок і Д. Френсіс вважають, що «лідерство, так як і почуття честі, важко визначити точно».

Прийняті різні підходи до лідерства, які залежать від особистих переваг, місцевих звичаїв, характеру задач і людей, які їх виконують.

Д. Віханський стверджує, що «лідерство – це тип управлінської взаємодії, заснований на найбільш ефективному для даної ситуації поєднанню різних джерел влади і спрямований на спонукання людей для досягнення загальних цілей».

Лідерство – це здатність впливати на групи людей, щоб спонукати їх до праці для досягнення поставлених цілей.

Управління – це процес впливу на колективи людей з метою ефективної координації їх дій у виробництві.

Таким чином, управління носить загальний характер, воно існує завжди і скрізь, а лідерство – це вершина управління, коли необхідно забезпечити найбільш ефективне досягнення цілей. Лідерство доповнює управління. Отже, лідерство – це частина управління, яка заснована на виключних здібностях лідера впливати на групи людей з метою ефективного досягнення поставлених цілей.

67. Концепції лідерства.

У теорії одержали визнання три концепції лідерства:

1. Теорія лідерських якостей, більш відома в історії як «теорія людей», стверджує, що кращі лідери мають повний набір особистих якостей, які дозволяють їм вести за собою людей (наприклад, інтелект, знання, почуття, ініціативність, впевненість та ін.).

2. Теорія лідерської поведінки стверджує, що ефективність лідера визначається його манерою поведінки і стилем керівництва відношено підлеглих. Поведінка залежить від орієнтації лідера на зацікавленість до виробництва чи людини. Відомо 5 основних концепцій лідерської поведінки.

3. Концепція ситуаційного лідерства базується на необхідності поєднання лідерських якостей і поведінки залежно від конкретної ситуації.