54. Сутність класифікації регламентів управління.

Регламент – це сукупність правил, які визначають порядок діяльності державного органу, підприємства, установи й організації, а також порядок проведення засідань і конференцій.

Існуючі регламенти можна класифікувати для підприємства залежно від елементів системи управління:

- регламенти, які регулюють діяльність підприємства в цілому як єдиної юридичної особи (статут, договір засновників, філософія, правила внутрішнього трудового розпорядку та ін.);

- регламенти, які регулюють роботу персоналу (положення про підрозділи, моделі робочих місць, посадові інструкції, контракти та ін.)

- регламенти щодо інформаційного забезпечення (діловодство, документи, класифікатори, типові банки даних та ін.);

- регламенти, що регулюють порядок роботи з технікою управління (розміщення, паспорт, інструкції по експлуатації та ін.);

- регламенти, які нормують процес управління (матриця функцій, графіки процесів, технологічні карти та ін).

55. Основні положення правил внутрішнього трудового розпорядку.

Правила внутрішнього трудового розпорядку (Правила) – це один із важливих документів, який регламентує порядок прийому і звільнення співробітників, час праці і відпочинку, основні обов’язки співробітників і адміністрації, а також заходи заохочення і покарання.

Вихідними даними для складання Правил є:

· Конституція (Основний Закон) держави.

• Громадянський кодекс.

• Кодекс законів про працю.

• Всесвітня декларація ООН прав людини.

• Постанови уряду з праці і соціальних питань.

• Статут підприємства.

• Договір засновників підприємства.

• Філософія підприємства.

• Колективний договір.

Типові Правила складаються з таких підрозділів:

• Загальні положення.

• Порядок прийому і звільнення співробітників.

• Час праці і відпочинку.

• Основні обов’язки співробітників.

• Основні обов’язки адміністрації.

• Заходи заохочення і покарання.

• Службова і комерційна таємниці.

Додатково, якщо відсутні такі документи, як філософія підприємства і положення про службову таємницю, в Правила можна включити розділи:

• Вимоги до співробітників.

• Умови оплати праці.

• Соціальні блага і гарантії.

• Службова таємниця.

56. Необхідність, значення, складові посадових інструкцій.

Посадові інструкції – це основний документ, що регламентує призначення і місце працівника в системі управління, його функціональні обов’язки, права, відповідальність і форми заохочення. Вони розробляються для кожної посади управлінського персоналу від директора до бригадира.

Посадові інструкції розробляються по кожній посаді управлінського персоналу згідно штатного розкладу і є логічним продовженням та розвитком положення про структурний підрозділ. Вони затверджуються керівником підприємства.

Основними розділами посадових інструкцій є: загальна частина, карта функціональних обов’язків, права, відповідальність, заохочення.

Посадові інструкції дають можливість:

• раціонально розподіляти функціональні обов’язки між працівниками;

• підвищити своєчасність і надійність виконання задач;

• покращити соціально-психологічний клімат у колективі;

• чітко визначити функціональні зв’язки робітника;

• конкретизувати права працівника;

• підвищити колективну й особисту відповідальність;

• підвищити ефективність морального й матеріального стимулювання;

• організувати рівномірне завантаження працівників.

Методика розробки посадових інструкцій

1. Загальна частина – визначає призначення і місце працівника в апараті управління; кваліфікаційні характеристики кандидата на посаду; професійні вимоги до нього; перелік основних нормативних документів, положень та інструкцій; ціль діяльності працівника.

2. Карта функціональних обов’язків – визначає функціональні обов’язки працівника, кількісні показники їх виконання і функціональні взаємозв’язки з іншими працівниками.

Вихідними даними для розробки карти функціональних обов’язків є: кваліфікаційний довідник посад керівників, спеціалістів і службовців; матриця розподілу функцій управління між структурними підрозділами; положення про структурний підрозділ; нормативи працемісткості вирішення задач управління.

3. Права характеризують можливість використання різних ресурсів (трудових, інформаційних, фінансових, матеріальних, технічних, енергетичних) для вирішення задач управління.

4. Відповідальність – визначається відповідальністю працівника за несвоєчасне і неякісне виконання функціональних обов’язків з урахуванням діючого трудового законодавства.

5. Заохочення – в даному розділі вказуються форми морального і матеріального заохочення за своєчасне та якісне виконання функціональних обов’язків і відсутність порушень трудової дисципліни.