Критерії вибору торгового посередника:

• Стійке фінансове становище.

• Добра репутація посередника.

• Наявність розвинутої організації збуту: розгалуженості торговельної мережі, достатньої кількості складів, охоплення основних груп споживачів.

• Високі показники збуту: оптимальна чисельність зайнятих, високі темпи товарообороту, досвід персоналу.

5. Процес товароруху.

Товарорух або маркетинг - логістика – це наука про переміщення товарів, їх транспортування і складування. Вона вивчає управління фізичними, інформаційними, фінансовими та іншими потоками в процесі руху товарів від виробника до кінцевого споживача. Йдеться про забезпечення своєчасного постачання замовленої продукції в необхідній кількості та із мінімальними витратами на збут.

Етапи процесу товароруху:

1). Визначення цілей товароруху.

Серед основних цілей товароруху можна назвати:

• мінімізацію поставки ушкоджених вантажів шляхом застосування сучасних методів оброблення вантажів;

• мінімізацію випадків відсутності товарів шляхом ефективного контролю запасів;

• мінімізацію витрат.

2). Розробка системи оброблення замовлень.

Основний орієнтир у розробці системи оброблення замовлень – скорочення часу між розміщенням замовлення та отримання товару замовником, чому значною мірою сприяє автоматизація процесу оброблення замовлень, а також комп’ютерний зв’язок між продавцем і покупцем товару.

3). Складування та оброблення вантажів.

Основними тут є питання:

• якими мають бути склади?

• скільки складів потрібно?

• де склади мають бути розташовані?

4). Управління запасами.

Типовою проблемою, пов’язаною з використанням логістичних функцій розподілу, є планування запасів, які становлять близько 30% загального обсягу оборотних коштів.

Великий обсяг замовлень має певні переваги і вади.

Переваги:

• зменшення витрат на підготовку замовлення;

• зменшення дефіциту запасів;

• зменшення транспортних витрат.

Вади:

• збільшення витрат на зберігання запасів;

• збільшення потрібного капіталу;

• висока імовірність морального і фізичного зносу товару.

5). Вибір методу транспортування:

• автомобільний;

• залізничний;

• водний;

• повітряний.

6). Оцінювання та контроль товароруху.

При ефективній організації товароруху кожен із цих етапів планується як невід’ємна частина врівноваженої і логічно побудованої загальної системи. Всі елементи цієї системи взаємопов’язані і нехтувати одним із них не можна, так як це приведе до порушень функціонування товароруху і негативно вплине на престиж фірми.

У практиці існує два основних метода розповсюдження товарів:

1). Оптова торгівля;

2). Роздрібна торгівля.

Оптова торгівля – це діяльність, пов’язана з продажем товарів та послуг для їх наступного перепродажу чи комерційного використання.

Основні функції оптової торгівлі:

• маркетингове вивчення ринку, попиту і пропозиції на продукцію промислового призначення і народного споживання;

• своєчасне повне і ритмічне забезпечення товарами у широкому асортименті посередницьких, роздрібних підприємств і споживачів;

• організація збереження товарних запасів;

• організація планомірного і ритмічного завозу товарів;

• забезпечення стабільності партнерських відносин у господарських зв’язках;

• застосування економічних методів регулювання всієї системи взаємозв’язків між постачальниками, посередниками і споживачами.

Основні форми оптової торгівлі:

а) Прямі зв’язки між виробниками і споживачами.

б) Посередницькі організації і підприємства (оптові магазини; дрібнооптові магазини; фірмові магазини; бартерні угоди; конкурентні переваги).

в) Комерційні контакти суб’єктів ринку.

Значне місце у оптовій торгівлі належить аукціонній торгівлі, товарним біржам, оптовим ярмаркам.

Роздрібна торгівля – будь – яка діяльність щодо продажу товарів чи послуг безпосередньо кінцевим споживачам для їхнього некомерційного використання.

Підприємства роздрібної торгівлі, які безпосередньо контактують з покупцями, пропонують їм потрібний товар потрібного рівня якості в потрібний час і в потрібному місці, виконуючи такі функції:

• досліджує кон’юнктуру, що склалася на товарному ринку;

• визначає попит і пропозицію на конкретні види товару;

• здійснює пошук товарів, необхідний для роздрібної торгівлі;

• проводить відбір товарів, їх сортування при формуванні відповідного асортименту;

• здійснює оплату товарів, прийнятих від постачальників;

• проводить операції з прийому, зберігання, маркування товарів, встановлення на них ціни;

• здійснює постачальникам, споживачам консультаційні, рекламні, інформаційні та інші послуги.

Враховуючи специфіку обслуговування споживачів, роздрібна торгівля поділяється на:

• стаціонарну сітку(сучасні технічно устатковані магазини, палатки, кіоски, торговельні автомати, магазини, що торгують за каталогами тощо);

• пересувну торговельну сітку(вагонолавки, лоткова торгівля тощо);

• посилочну торгівлю(книжка поштою, канцтовари, запасні частини тощо).

У роздрібній торгівлі враховується асортиментна ознака, у зв’язку з чим функціонують різні види магазинів:

- спеціалізовані (меблі; радіотовари; взуття; тканини тощо);

- вузькоспеціалізовані (чоловічий одяг; робочий одяг; шовкові тканини тощо);

- комбіновані (авто – мото – вело товари; культтовари; хбібобулочні і кондитерські вироби тощо);

- універсальні (магазини, що продають багатьох товарних груп у спеціалізованих секціях);

- змішані (магазини, що реалізують як продовольчі, так і непродовольчі товари).

Структура роздрібного товарообігу поділяється на:

• макроструктуру– загальне велике ділення товарів (продовольчі і непродовольчі);

• товарно – групову структуру– це ділення продукції за призначенням, виробничим походженням (хлібобулочні товари, овочі – фрукти, одяг, взуття, меблі, паливо тощо);

• товарно асортиментну структуру– враховує співвідношення окремих видів продукції, що входять у певну групу (одяг: чоловічий, жіночий, дитячий; взуття: чоловіче, жіноче, дитяче тощо);

• мікроструктуру– питома вага конкретної продукції в обсязі реалізації даного асортименту (пальто: зимове, демісезонне; взуття: літнє, зимове, демісезонне тощо).