12.Причини, характер і рішучі сили народно–визвольної війни під керівництвом Хмельницького

У середині XVII ст. українське населення знаходилося у тяжкому стані. Про незадоволення українського народу своїм становищем свідчить ціла низка повстань протягом 50 років. Ці повстання закінчились поразками, але причини, якими вони були викликані, залишалися.Навесні 1648 р. в Україні почалося нове повстання, яке суттєво вплинуло на міжнародні відносини у Східній Європі, мало епохальне значення в історії українського народу, важливе — в історії Росії та Польщі.

Причини Національної революції та Визвольної війни:

1) політичні — безправ'я українського народу, тяжкий політичний гніт з боку Польщі, прагнення розширити і зміцнити права

козацтва;

2) соціальні — посилення феодальної експлуатації з боку польських магнатів, шляхти та єврейських орендарів;

3) національні — прагнення українського народу звільнитися від гніту Польщі і польського панства, яке вважало українці и людьми другого ґатунку; зберегти себе як народ, убезпечити від етнічних чисток і репресій;

4) релігійні — прагнення відстояти свою православну віру, захистити її від натиску католицизму та уніатства.

Завдання революції:

1) створення незалежної соборної української держави;

2) ліквідація польско-шляхетського землеволодіння і заміна йог як основним, українським козацьким, встановлення нових

виробничих відносин.

Революційний характер подій виявлявся у таких докорінних змінах у житті українського суспільства в середині XVII ст. як:

1) ліквідація влади польського короля, магнатів і шляхти пі значній території України; заміна польської влади українською;

2) революційні зміни у сфері власності: ліквідація польської! магнатсько-шляхетського землеволодіння та заміна його козацьким; фактичне скасування кріпосного права та особисте звільнення сотень тисяч селян;

3) становлення та формування Української національної держави;

4) суттєві зрушення у релігійній сфері: фактична ліквідація на звільненій території панування католицької церкви та перехід до домінування православ'я;

5) істотні зміни в ідеології та менталітеті українців: провідною стає ідея української державності, докорінно змінюється у бік зростання національна самосвідомість більшості українського народу;

6) про революційний характер подій свідчать масштаби участі в них українського населення: не кількатисячні повстання, як у 20-30-х рр. XVII ст., а абсолютна більшість українського

народу. Рушійний сили війни: козацтво (головна сила), селянство, міщанство, духівництво. А характер війни був національно – визвольний, релігійний і соціальний.

13.Основні битви визвольної війни українського народу під керівництвом б.Хмельницького та їх наслідки.

Необхідно зауважити, що заслугою Б.Хмельницького був удачний вибір моменту початку визвольної війни: як раз у кінці 1647-початку 1648р. спостерігається стихійний підйом національно-визвольного руху народних мас, які необхідно організувати. В Запоріжжі Б.Хмельницький почав підготовку до повстання. Перша велика битва між польським військом під командуванням М.Калиновського і М.Потоцького, яке налічувало понад 20 тис. чол., і українськими козаками відбулася 5 травня 1648р. під Жовтими Водами. Після штурму польського табору, який тривав майже два тижні, Б.Хмельницький дав генеральний бій. Поляки змушені були відступити, а 16 травня 1648р. під Корсунем були розбиті основні сили. Гетьмани польського війська потрапили в полон. Поляки, щоб виграти час, почали переговори з Хмельницьким. Це дало їм можливість мобілізувати 32 тис. шляхти і 8 тис. німецьких найманців. 21-22 вересня 1648 р. відбулася битва під Пилявцями, в якій поляки зазнали нищівної поразки.

Після цього починається наступ на Львів. Через кілька днів армія Хмелин. оточила Львів і могла його здобути. Але Хм. не хотів руйнувати прекрасне місто. Він знімає облогу за 20 тис. золотих.

На початку листопада козацьке військо підійшло до Замостя. Замостя являло собою сильну фортецю. І тому Богдан вирішив здійснити тривалу облогу. У зв’язку з тим що насувалася зима, війська були дуже втомлені і тому 14 листопада Хм. знімає облогу і вирушає до Києва. В липні 1649 р. поляки виступають в похід проти Хм. Наприкінці липня козацьке військо оточило Я.Вишневецького у Збаражі. Поляки зрозуміли, що поразка неминуча і тому 18 серпня 1649р. в Зборові укладається Зборівський договір. Було ясно, що цей договір був нетривким. У 1651р. Хм. відправляється у Бахчисарай за допомогою.

В 1651р. під Берестечком зустрічаються дві армії. Польська армія нараховувала 150 – 200 тис. чол., а Хмельницького 120-140 тис. чол. і 28 тис. татар. Битва почалася 28 червня, а 30 червня стався непередбачуваний випадок, татарська орда почала відступати і захопила з собою в полон Хм. Під час цієї битви на Укр. починає наступ литовська армія. 1651р. під Білою Церквою був підписаний, невигідний для України Білоцерківський договір.

Умови цього договору не задовольняли населення України. І тому в травні 1652р. війська Хм. недалеко від села Батіг, зустріли 30-тис. польську армію і розгромили її. Восени 1653р. полякам удалося зібрати 80-тис. армію, яка почала похід на Україну. В вересні вона зупинилася біля Жванця. Козацька армія оточила її і знову польська армія опинилася на грані повного розгрому.