Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
214257_4EC6C_shpargalka_istoriya_ukra_ni.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
06.09.2019
Размер:
494.08 Кб
Скачать

38. Проаналізуйте причини поразки та історичне значення національно-демократичної революції 1917-1920 р.

В результаті збройного повстання в Петрограді 27-28 лютого рухнув царат (Микола II відрікся 2 березня 1917р. від престолу), влада передша в руки Тимчасового уряду, сформованого з представників буржуазії. Паралельно виник другий орган влади – Петроградська Рада робочих і солдатських депутатів. Так виникло двовладдя. По всій країні виникають Ради, які ділили владу на містах з комісарами Тимчасового уряду. На Україні в березні виникло не менше 170 Рад. Буржуазія створювала свої органи влади – суспільні комітети (які складались з фабрикантів, заводчиків, поміщиків, професури ). 3 березня 1917р. по ініціативі українських прогресистів, соціал-демократів і українських соціал-революціонерів, рада кооперативних і студентських організацій створена Центральна рада, головою ЦР був обраний М.Грушевський – відомий історик. Керівництво ЦР почало створювати на місцях (уїзди, міста, губернії) українські ради, підтримували заходи у створенні українського друку. ЦР відвинула вимоги до Тимчасового уряду про автономію України в складі Російської Федерації. 10 червня 1917р. ЦР видала свій перший Універсал, в якому проголошувалась автономія України. З згодом був створений виконавчий орган ЦР – Генеральний секретаріат на чолі з Володимиром Винниченком. 3 липня 1917р. ЦР публікує ІІ Універсал, в якому заявляє про свою згоду чекати законотворчого утвердження автономії України.

39. РОЗКР31313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131313131х показників у 1926—1927 рр. При цьому темпи відновлення виробництва сільгосппродукції на початку 1920-х рр. були вищими. Промисловість віднов­лювалася нерівномірно. Якщо машинобудування, легка і харчова про­мисловість були відновлені до 1925—1926рр., то металургія і видобу­вна промисловість лише до 1928 р. Водночас, у другій половині 1920-х рр. темпи зростання промислового виробництва були досить зна­чними. Будувалися нові підприємства, насамперед електростанції (Дніпрогес, Чугуївська ДРЕС), модернізувалися машинобудівні заводи. Однак успішне відновлення економіки супроводжувалося значними труд­нощами.

Темпи відновлення сільського господарства випереджали темпи зростання промислового виробництва, що призвело до двох криз непу. Перша криза непу була спричинена тим, що на ринку виросла пропозиція зерна, але кількість промислових товарів практично не збільшилася. Отже, ціни на зерно почали падати, а на промислові товари збільшуватися. Лише масові державні закупівлі зер­на й адміністративне зниження цін на промислову продукцію дозволили перебороти кризу.

Друга криза 1925—1926 рр. була спричинені тим, що селянство, одержавши дозвіл платити продподаток грошима, значно збільшило постачання зерна на ринок, чим збило ціни на зерно і, отже, спровокувало збільшення цін на промислову продукцію, якої не вистачало для забезпечення попиту. Подолати кризу вдалося лише за ра­хунок перекидання грошей, виділених на відновлення промисловості, а ні на купівлю зерна. Будівництво багатьох нових підприємств було зупинено.

Виявилося, що політика непу забезпечила умови для відновлення і сільського господарства, і промисловості, однак це відновлення вимагало значно менших витрат, чим створення нової промислової бази. Дві кризи непу показали, що неп не дозволяє вкладати значні кошти в модернізацію промисловості й унеможливлює індустріалізацію. Підмова від індустріалізації означала для керівництва ВКП(б) відмову під створення матеріально-технічної бази соціалізму, тобто неможливість виконання основного ідеологічного принципу партії.

Неможливість проведення прискореної індустріалізації в умовах непу стала основною причиною відмови від цієї політики наприкінці 1920-х рр. Крім того, до причин ліквідації непу можна віднести такі:

  • зміцнення одноособового селянства, яке суперечило основам соціалізму.

  • низька продуктивність праці селян, які не могли механізувати свою працю, через те, що промисловість не випускала необхідні машини;

  • залежність і відставання СРСР від капіталістичних держав, яким продавалося зерно й у яких купувалися машини.

Лідери більшовиків ніколи не збиралися зберігати політику непу на довгий період. Під час криз непу спочатку Л. Троцький, а потім Л. Каменів і Зінов'єв пропонували відмовитися від закупівель зерна у селян за ринковими цінами. Й. Сталін і його прихильники захищали тоді неп лише тому, що він не вичерпав свій відбудовний ресурс. Коли ж економіка країни була в основному відновлена, сталінське керівництво приступило до згортання непу.

У 1927 – 1928 р. закупівельні державні ціни на зерно були штучно занижені. Селяни перестали везти зерно на ринок, очікуючи підвищення цін. Це призвело до третьої кризи непу. На початку 1928 р. Сталін оголосив, що селяни саботують хлібозаготівлі, що і стало початком згортання політики непу. Незабаром була заборонена приватна торгівля, ліквідоване приватне виробництво, скасована самостійність державних підприємств – політика непу була остаточно припинена.