46. Як відбувалось включення західноукраїнських земель до складу урср.

У зв’язку з нападом фашистської Німеччини на Польщу і швидким просуванням гітлерівських військ на схід радянський уряд провів у перших числах вересня 1939 р. Великі військові збори в шести військових округах. Війська Київського та Білоруського округів були приведені у повну бойову готовність і на цих напрямках створювались Український та Білоруський фронти.

Прете ці заходи були брудною політичною грою з боку радянського керівництва, оскільки ще 23 серпня1939 р. у Москві нацистський і радянський міністри закордонних справ Й. Рібентроп і В. Молотов – підписали договір про ненапад між Німеччиною та Радянським Союзом, а також таємні додаткові протоколи, які були такими ж вагомими, як договір, і проявилися перед усім світом, судилося на 10-річчя залишитися “таємними”. Цей пакт був безневинний за своєю суттю і сенсаційний з політичної точки зору.

Він передбачав взаємну відмову від агресії та дотримання нейтралітету, якщо одна з них зазнає нападу третьої сторони. Якщо укладання радянським керівництвом пакту з потенційним агресором ще можна тлумачити як законну хоча б на деякий час відтягнути війну, то по-іншому слід розцінювати таємні протоколи до пакту, де йшлося про задоволення територіальних претензій обох держав за рахунок сусідніх. Так, протокол передбачав розмежування між СРСР та Німеччиною в разі війни по лінії річок Нарев, Вісла, Сян, тобто територією Польщі з розтинанням Варшави.

Через пакт “Рібентропа-молотова” СРСР опинилася у вкрай сумнівному становищі фактичного союзника воюючої Німеччини. Гітлерівський вермахт, громлячи значно слабшу польську армію, стрімко наближався до західноукраїнських і західнобілоруських земель, які за щойно укладеним таємними протоколами мали бути під радянським контролем. Окремі Німецькі частини вдерлися на територію Західної України і, перебуваючи на відстані 150 км від кордону СРСР, у ніч на 17 вересня заступник наркома закордонних справ СРСР В. Потьомкін вручив польському послу В. Гакибовському ноту, що була підписана В. Молотовим. У ноті стверджувалось, що польська держава перестала існувати, а ця обставина несе загрозу безпеці СРСР, також було сказано. Що Червона Армія одержала наказ перейти кордон і взяти під контроль західноукраїнські і західнобілоруські землі, Польський посол заявив рішучий протест. Тоді В. Потьомкін сказав, що якщо немає польського уряду, то немає польських дипломатів і немає пакту про ненапад, що був підписаний між СРСР і Польщею у 1932р. 17 вересня 1939р. Червона Армія увійшла на територію Польщі.

28 вересня радянсько-німецькі відносини були підтверджені новим договором про дружбу і кордон, протягом 50 років цей договір був таємним.

47. Початок великої вітчизняної війни. Проаналізуйте причини невдач червоної армії в 1941-1942 рр.

Після розгрому французької та англійської армії влітку 1940 року і невдалої для СРСР фінської компанії (листопад 1939р.-березень 1940р.) Гітлер вирішив, що настав час усунути найбільшу перешкоду на шляху до світового панування і створення “великої світової німецької імперії” - повалити Радянський Союз. За його наказом у грудні 1940р. був розроблений план нападу на СРСР, що дістав кодову назву “Барбаросса” (за ім’ям войовничого прусського короля). Основу його становила ідея “блискавичної війни”. За термін від 3 тижнів до 5 місяців німецькі частини збиралися знищити радянські війська і вийти на лінію “двох А”: Архангельськ – Астрахань. Важливе місце у планах нацистів відводилось Україні. Нацисти розробили план колонізації України. Суть його полягала в тому, що Україна з її багатими ресурсами повинна була “оплатити” війну Гітлера за світове панування, постачати “третій рейх” та його армію продуктами харчування, а промисловість – сировиною.

Згідно з генеральним планом “Ост” фашисти мали намір знищити або виселити з України десятки мільйонів людей, переселивши сюди колоністів – німців. Війська поділилися на 3 групи – “Північ”, “Центр” і “Південь”. Причому на напрямах головних ударів вони мали 5-6-разову перевагу перед радянськими військами. На Україну було націлено угруповання “Південь” із 36 дивізій.

Причини невдач :

-репресовані найкращі воєнні кадри Червоної армії

-не заохочувалась ініціатива командирів

-застаріла воєнна техніка

-пізній початок оборони

-неправильне розміщення військ

-демонтаж інженерних оборонних споруд на радяно-польскому кордоні

-неправильний настрій жителів СРСР на війну на «ворожій території»