2.3. Метод експерименту

Експеримент — це організована дослідником взаємо­дія між піддослідним або групою піддослідних і експери­ментальною ситуацією з метою встановлення закономір­ностей цієї взаємодії та змінних, від яких вона залежить.

До характерних особливостей методу експерименту належать:

— створення особливих експериментальних умов для виникнення та виявлення певних соціально-психологіч­них явищ, а також можливість змінювати ці умови;

— підвищення точності реєстрації дій піддослідних;

— зв'язок із теорією (проведення експерименту мож­ливе лише тоді, коли дослідник має теоретичні уявлення про природу явища, яке вивчається, про чинники, що його детермінують тощо).

Експеримент як метод соціально-психологічного до­слідження має чотири етапи.

1. Теоретичний етап дослідження (постановка пробле­ми). Визначаються проблема і тема дослідження; обира­ються об'єкт і предмет дослідження, а також формулю­ються експериментальні завдання і гіпотеза дослідження.

Головне завдання етапу полягає в розробці предмета експериментального дослідження, що вимагає чітких ви­значень концептуальних понять, за допомогою яких він описуєгься. Цей етап може розглядатися як відносно самостійна дослідницька діяльність теоретичного характеру.

2. Методичний етап дослідження. Розробляються методика експерименту і експериментальний план.

Методика експерименту повинна відтворювати предмет дослідження у вигляді змінних експериментальної ситуації. В експерименті виокремлюють два різновиди змінних: незалежні і залежні.

Суть проблеми, що при цьому розв'язується, полягає у встановленні найповнішої відповідності змінних експериментальної ситуації предметові дослідження. Йдеться про репрезентацію теоретичного уявлення про предмет дослідження в емпіричних показниках експериментальної ситуації.

Розробка експериментального плану передбачає складання програми експерименту (робочий план і про­цедура), а також математичне планування обробки експериментальних даних.

5. Експериментальний етап. Створюється експериментальна ситуація, здійснюється спостереження, керування ходом експерименту та вимірювання реакцій піддослідних.

Експериментальна ситуація, визначається умовами досліду (навколишнє фізичне та соціальне середовище); тест-об'єкгами (вербальними і предметними подразниками); інструкцією (установкою на діяльність); індивідуальними особливостями експериментатора і піддослідних, а також відповідями — реакціями останніх.

4. Аналітичний етап. Здійснюється кількісний аналіз результатів (математична обробка), наукова інтерпретація фактів, формулювання нових наукових гіпотез і практичний рекомендацій.

Залежно від характеру та умов експериментальної ситуації розрізняють два головні різновиди експерименту: лабораторний і природний.

Природний експеримент грунтується на керуванні поведінкою піддослідних за умов повсякденного життя шляхом введення низки чинників, що впливають на їхню поведінку й контролюються дослідником. Самі по умови не містять у собі чогось штучного, незвичного для перебігу явищ повсякденного життя. Це дає змогу простежити дію цих умов і тим самим встановити їхню роль та особливості впливу на досліджуване явище.

Для успіху експерименту інколи необхідна повна не­обізнаність його учасників із тим, що їх вивчають, що створена ситуація є експериментальною, бо результати можуть бути спотворені.

Лабораторний експеримент — це дослідження, прове­дене у штучно створених умовах (у лабораторії). На від­міну від природного експерименту він передбачає орга­нізацію досить незвичної для піддослідних ситуації. В умовах лабораторного експерименту піддослідний знає, що його вивчають, але, як правило, не має інформації про характер завдань, які розв'язує дослідник в екс­перименті.

Використання методу лабораторного експерименту дає досліднику чимало переваг, зокрема можливість уникнути побічного впливу, наприклад, шуму; одночас­но контролювати кілька змінних і точно реєструвати дії піддослідного. Використання спеціальних приміщень, тренажерів дає також змогу моделювати реальні умови, які у повсякденному житті рідко зустрічаються або недо­ступні для спостереження (експериментальні, стресові ситуації).

Загальною вимогою під час проведення експерименту є виокремлення експериментальної і контрольної груп, щоб результати дослідження можна було порівняти з певним еталоном.