- •1.2. Виникнення та становлення соціальної психології як науки
- •1.3. Експериментально-прикладний етап розвитку соціальної психології
- •1.4. Експериментальний етап у розвитку соціальної психології
- •1.5. Головні теоретичні напрямки сучасної західної соціальної психології
- •1.6. Розвиток соціальної психології в колишньому Радянському Союзі і в Україні
- •Методи соціальної психології
- •2.1. Методологічні основи соціально-пснхологічного дослідження
- •2.2. Метод спостереження
- •2.3. Метод експерименту
- •2.4. Метод вивчення документів
- •2.5. Метод опитування
- •2.6. Тестування
- •Частина 2 психологія спілкування
- •1.1. Поняття спілкування в соціальній психології
- •1.2. Розвиток спілкування в онтогенезі
- •1.3. Спілкування як форма вияву активності особистості
- •2.1 .Поняття про взаємодію
- •2.2. Різновиди взаємодії
- •2.3. Спілкування та діяльність
- •3.1. Поняття про комунікацію та її різновиди
- •3.2. Засоби комунікації
- •3.3. Бар'єри спілкування
- •4.1. Поняття соціальної перцевції
- •4.2. Механізми взаєморозуміння
- •4.3. Точність міжособистісної перцепції
- •5.1. Поняття про способи впливу
- •5.2. Зараження
- •5.4. Навіювання
- •5.5. Наслідування
- •5.6. Мода
- •5.7. Чутки
- •1.1. Поняття групи
- •2.2. Психологічні особливості етнічних грун
- •2.3. Психологічні особливості українського національного характеру
- •Розділ з
- •3.1. Історія досліджень малої соціальної групи
- •3.2. Класифікація малих соціальних груп
- •3.3. Головні підходи до вивчення малих соціальних груп
- •3.4. Структура взаємовідносин у малій соціальній групі
- •1.1. Поняття та процеси групової динаміки
- •1.2. Механізми групової динаміки
- •2.1. Утворення малої групи
- •2.2. Розвиток малої групи
- •3.1. Групові норма і нормативна поведінка
- •3.2. Дослідження нормативного впливу групової більшості. Феномен групового тиску. Конформізм та конформність
- •Розділ 6 проблема прийняття групового рішення
- •6.1. Індивідуальні та грувогі рішення
- •6.2. Групове завдання
- •6.3. Аналіз якості груоовнх рішень. Групові деформації
- •6.4. Етапи прийняття рішення
- •1.1. Поняття особистості в психології
- •1.2. Проблема соціалізації індивіда
- •1.3. Соціально-психологічна структура особистості
- •2.1. Статус особистості як показник становища у груш
- •Соціометричний метод (Вивчення міжособистісних стосунків у групі)
- •Визначення типових способів реагування на конфліктну ситуацію
- •Тест для визначення потреби у досягненнях (пд) (ю.М.Орлов, в.І.Шкуркін, л.П.Орлова, 1974)
- •Тест для визначення потреба у спілкуванні (пс)(ю.М.Орлов, в.І.Шкуркін, л.П.Орлова, 1974)
- •Методика «значення тривожності (Шкала Тсйлора, адаптація м.М.Псйсахова, 1977)
- •Обробка результатів
- •Опитувальник «Шкала локус-контролю»(Дж.Ротгер, 1966 р., адаптація в.Ядова)
Розділ з
ЗАГАЛЬНІ ТЕЗИ ПСИХОЛОГІЇ МАЛИХ ГРУП
3.1. Історія досліджень малої соціальної групи
У сучасній соціальній психології особлива увага приділяється вивченню малих соціальних груп. Дослідження їх почалося фактично зі становленням соціальної психології як самостійної емпірично-експеримевдальної науки. Г.Олпорт зазначає, що необхідність дослідження малих соціальних груп зумовлена й пошуком відповіді на питання, як змінюється ефективність індивідуальної дії, що виконується людиною наодинці і за умов присутності інших людей.
Ще на початку XX ст. американський соціолог Ч.Кулі запропонував для визначення груп, де домінує безпосереднє спілкування, термін «первинні групи». Саме в групах такого типу дослідники вбачали вирішальний чинник впливу на особистість на відміну від «вторинних» або формальних груп.
З 20—30-х років починається етап експериментально-емпіричного дослідження малих груп. Складається школа «групової динаміки» КЛевіна, яка вперше почала вивчати такі групові феномени, як лідерство і керівництво, прийняття групового рішення та ін. Під її впливом поширюється культура лабораторного експерименту в дослідженні групової поведінки. Цікаві дослідження в умовах лабораторного експерименту із вивчення групових норм і групового тиску на особистість проводили М.Шеріф і С.Аш.
На підставі цих досліджень поступово сформувалося уявлення про малу соціальну групу як конкретну реальність, відмінну від суми індивідів, які до неї входять. Одночасно з лабораторними проводилися дослідження реальних малих груп на виробництві, що було зумовлено пошуком нових форм організації та управління, здатних суттєво підвищити продуктивність праці.
Істотним внеском у вивчення малої соціальної групи були праці американських соціальних психологів Е.Мейо та Ф.Ротлісбергера.
Е.Мейо став засновником так званої теорії людських відносин, що виникла у 20-х роках як альтернатива теорії і практиці управління Ф.Тейлора. Дуже поширена у свій час ця система, відома як НОП (наукова організація праці), особливу увагу приділяла раціональному використанню фізичних сил робітника з метою підвищення продуктивності праці. Це була справді перша науково обгрунтована система організації та управління, хоча її недаремно називали «потогінною системою».
Проте, як відомо, ця система вона зовсім не враховувала соціально-психологічний чинник, зокрема, вплив групи на працездатність та активність людини у трудовому процесі. Разом із спеціалістами з Гарвардського університету Е.Мейо вивчав у 1926—1932 рр. у м. Ха-уторні на електротехнічному підприємстві чинники, які впливають на продуктивність праці. Саме в ході цих, відомих тепер у всьому світі «Хауторнських експериментів» дослідники вперше виявили дію соціально-психологічних (групових, колективних) чинників, таких, як характер міжособистісних стосунків, психологічний клімат групи, неформальний бік відносин у керівництві, групові норми та звички.
Так поступово соціальна психологія зробила значний крок у вивченні малої, особливо «неформальної» групи, стала необхідною у практиці наукової організації праці та управління у виробництві, сфері бізнесу та підприємництва.
У соціальній психолога найпоширенішими є два підходи до визначення малої соціальної групи.
За першого виокремлюють такі її ознаки, серед яких більшість пов'язана з міжособиегісним спілкуванням її членів, що не виходять за межі цієї групи:
1) безпосередність відносин, або, як вказують американські психологи, контакт «обличчям до обличчя»;
2) невелика кількість людей, які можуть спілкуватися один з одним без посередників;
3) частота та тривалість взаємодії членів групи між собою;
4) спільність мети;
5) наявність певної організації чи структури;
6) певна тривалість існування групи.
Другий підхід у розумінні малої групи склався у вітчизняній соціальній психології. Вихідним моментом, головним групотвірним чинником тут визнається спільна діяльність, а сама мала група розглядається як осередок ширшої соціальної системи — суспільства.
Якщо в першому випадку наголос робиться на соціально-психологічних і навіть психологічних характеристиках, тобто група розглядається «зсередини», то у другому - увага переважно приділяється залежності малої групи від більш широкого соціального оточення. Саме воно здебільшого і «задає» малій групі як осередку суспільства необхідні параметри.
Синтезуючи обидва розглянуті підходи, можна визначити малу соціальну групу як кількісно невелику групу, де люди об'єднані спільною діяльністю, безпосередньо контактують один із одним, мають спільну мету та інтереси, які визначають певну організацію, тривалість існування та деяку однорідність поведінки її членів.