- •1.2. Виникнення та становлення соціальної психології як науки
- •1.3. Експериментально-прикладний етап розвитку соціальної психології
- •1.4. Експериментальний етап у розвитку соціальної психології
- •1.5. Головні теоретичні напрямки сучасної західної соціальної психології
- •1.6. Розвиток соціальної психології в колишньому Радянському Союзі і в Україні
- •Методи соціальної психології
- •2.1. Методологічні основи соціально-пснхологічного дослідження
- •2.2. Метод спостереження
- •2.3. Метод експерименту
- •2.4. Метод вивчення документів
- •2.5. Метод опитування
- •2.6. Тестування
- •Частина 2 психологія спілкування
- •1.1. Поняття спілкування в соціальній психології
- •1.2. Розвиток спілкування в онтогенезі
- •1.3. Спілкування як форма вияву активності особистості
- •2.1 .Поняття про взаємодію
- •2.2. Різновиди взаємодії
- •2.3. Спілкування та діяльність
- •3.1. Поняття про комунікацію та її різновиди
- •3.2. Засоби комунікації
- •3.3. Бар'єри спілкування
- •4.1. Поняття соціальної перцевції
- •4.2. Механізми взаєморозуміння
- •4.3. Точність міжособистісної перцепції
- •5.1. Поняття про способи впливу
- •5.2. Зараження
- •5.4. Навіювання
- •5.5. Наслідування
- •5.6. Мода
- •5.7. Чутки
- •1.1. Поняття групи
- •2.2. Психологічні особливості етнічних грун
- •2.3. Психологічні особливості українського національного характеру
- •Розділ з
- •3.1. Історія досліджень малої соціальної групи
- •3.2. Класифікація малих соціальних груп
- •3.3. Головні підходи до вивчення малих соціальних груп
- •3.4. Структура взаємовідносин у малій соціальній групі
- •1.1. Поняття та процеси групової динаміки
- •1.2. Механізми групової динаміки
- •2.1. Утворення малої групи
- •2.2. Розвиток малої групи
- •3.1. Групові норма і нормативна поведінка
- •3.2. Дослідження нормативного впливу групової більшості. Феномен групового тиску. Конформізм та конформність
- •Розділ 6 проблема прийняття групового рішення
- •6.1. Індивідуальні та грувогі рішення
- •6.2. Групове завдання
- •6.3. Аналіз якості груоовнх рішень. Групові деформації
- •6.4. Етапи прийняття рішення
- •1.1. Поняття особистості в психології
- •1.2. Проблема соціалізації індивіда
- •1.3. Соціально-психологічна структура особистості
- •2.1. Статус особистості як показник становища у груш
- •Соціометричний метод (Вивчення міжособистісних стосунків у групі)
- •Визначення типових способів реагування на конфліктну ситуацію
- •Тест для визначення потреби у досягненнях (пд) (ю.М.Орлов, в.І.Шкуркін, л.П.Орлова, 1974)
- •Тест для визначення потреба у спілкуванні (пс)(ю.М.Орлов, в.І.Шкуркін, л.П.Орлова, 1974)
- •Методика «значення тривожності (Шкала Тсйлора, адаптація м.М.Псйсахова, 1977)
- •Обробка результатів
- •Опитувальник «Шкала локус-контролю»(Дж.Ротгер, 1966 р., адаптація в.Ядова)
1.5. Головні теоретичні напрямки сучасної західної соціальної психології
Сучасна західна соціальна психологія не грунтуєтся на якійсь одній цілісній інтегративній теорії. Це радше психологія орієнтацій, напрямків, пов'язаних із іменами вчених, які їх започаткували. Враховуючи, що до 60— 70-х років XX ст. у світі домінувала американська соціальна психологія, можна говорити про американську традицію у цій науці. Йдеться як про теоретичні концепції, так і про прикладні аспекти, пов'язані з методами та техніками дослідження.
Визначити головні теоретичні орієнтації західної соціальної психології надзвичайно важко через відсутність критеріїв їх чіткої диференціації. У 60-х роках американськими психологами були запропоновані два принципи аналізу теоретичних позицій вченого: розуміння ним природи людини та головна проблематика досліджень. Пізніше була здійснена спроба конкретизації цих двох принципів шляхом введення шести критеріїв розрізнення теоретичних підходів, зокрема таких: головне джерело даних для спостереження; поняття, які використовуються для пояснення мотивації або, ширше, особистості загалом; роль свідомості в поведінці; роль несвідомого в поведінці; роль зовнішнього середовища; роль соціокультурного середовища.
Виходячи з цих критеріїв, більшість американських соціальних психологів виокремлюють три психологічні напрямки: біхевіоризм, психоаналіз, когнітивізм (гештальттеорію) та один соціологічний — інтеракціонізм ( хоча не всі представники психологічного напрямку виокремлють інтеракціонізм як теоретичну орієнтацію соціальної психології). Зокрема, американські соціальні психологи Дж.Мак-Девід та У.Херері до переліку головних соціально-психологічних теорій інтеракціонізм не включають (див. табл. 1).
Головна відмінність інтеракціоністської орієнтації від тих, які беруть свій початок у психології, полягає у самому підході до аналізу явищ. Для інтеракцюнізму головним е не окремий індивід, а соціальний процес як ціле або інтеракція індивідів у групі та суспільстві.
Таке розуміння поняття «інтеракція» (від англ. іnterасtіоп — взаємодія) відрізняється від того, яке дається в психологічно орієнтованих напрямках. Так, у когнітивістській та необіхевіористських орієнтаціях взаємодія розглядається як зовнішня умова формування соціальної поведінки. Для інтеракціоністів головним є аналіз внутрішнього боку взаємодії (інтеракції), того, якими засобами вона здійснюється та регулюється.
Інтеракціонізм виходить із тверджень засновника цього напрямку Дж.Міда про те, що аналіз людської поведінки неможливий тільки на грунті зовнішніх реакцій, без урахування суб'єктивного світу особистості, внутрішньої мотивації її дій. Саме тому головна увага в дослідженнях інтеракціоністів приділяється проблемам комунікації за допомогою символів, мови; структури особистості, її рольової поведінки; норм та установок як регуляторів соціальної взаємодії.
Порівнюючи інтеракціоністську орієнтацію з іншими, які беруть свій початок у психології, можна погодитися з думкою багатьох західних та вітчизняних дослідників, що саме Інтеракціонізм, особливо символічний Інтеракціонізм, рольова теорія та теорія референтної групи найближче підійшли до відповіді на питання про сутність соціально-психологічної реальності. Соціально-психологічні ідеї Дж.Міда в наш час розглядаються багатьма психологами як можливий варіант узагальненої соціально-психологічної теорії.
Враховуючи, що згадані теоретичні орієнтації досить повно аналізувалися в літературі, ми не будемо детально зупинятися на їхній характеристиці. Варто лише зазначити, що, починаючи з 70-х років, у США, а також у Західній Європі (Франція, Англія, Німеччина, Норвегія) йде перегляд зробленого у першій половині XX ст. американськими соціальними психологами, відбуваються пошуки нових підходів, перш за все теоретичних, які змогли б дати поштовх розвиткові соціальної психології, зробили б її дійсно соціальною, а не індивідуальною.
Головні теорії в соціальній психології за Дж. Мак-Девідом та У.Херері.
Теорія |
Модель людини |
ГОЛОВНІ представники |
Головні теоретичні аспекти |
Внесок у соціальну психологію. Об'єкти досліджень |
Оцінка статусу у психологічній науці |
|
Джерело даних |
Уявлення про мотивацію |
|||||
Психоаналітична |
«Людина, яка бажає» |
Фрейд, Абрахам, Фромм, Хорні, Юнг, Адлер, Біон |
Вербальна поведінка, яка розглядається як ДОСВІД |
Наголос на джерелі енергії, а не на її спрямованості |
Розвиток особистості, соціалізація, агресія, культура та поведінка |
Зменшується (1968, 1974) |
Когнітивна |
«Людина, яка пізнає» (думає) |
Левін, Хайдер, Піаже, Кольберг, Фестінгер |
Вербальна поведінка, на підставі якої робитися висновок про реальний досвід |
Наголос на спрямованості енергії, а не на її джерелі |
Установки, мова й мислення, динаміка групових процесів, пропаганда, соціальна перцепція, «Я»-концепція. |
Стабільно зберігає своє значення (1968). Найбільший авторитет (1974) |
Біхевіо-рисгська |
«Людина механічна» (яка реагує) |
Халл, Міллср, Доллард, Роттер, Сіре, Скіннер, Бандура |
Зовнішня поведінка, яка спостерігається (досвід має другорядне значення) |
Енергія — функція від зменшення драйву, спрямованість пояснюється звичками |
Чіткість у теорії та експерименті, соціалізація, соціальний контроль, соціальні установки |
Зростає (1968) Втрачає своє обличчя (1974) |
Гуманістична |
«Людина, яка грається» |
Роджерс, Маслоу, Мей, Сепір, Феріс |
Вербальний самозвіт (його «розуміюча» інтерпретація) |
Ієрархічно зорганізовані потреби |
«Я»-концепція, міжособистісні відносини, суспільство та індивід |
Збільшує авторитет (1974) |
|
|
|
|
|
|
|