Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
конспект грунтознавство 1.docx
Скачиваний:
24
Добавлен:
16.08.2019
Размер:
491.2 Кб
Скачать

1.2.5 Значення віку і господарської діяльності людини у ґрунтоутворенні.

Вік ґрунтоутворення.

Сучасні грунти – це продукт довгої складної геологічної історії земної поверхні. Ґрунтоутворення почалось одночасно з виникненням життя на Землі, носить характер безкінечного розвитку, але часткові явища, що складають ґрунтоутворення, обмежені в часі. Ось чому для кожного грунту необхідно знати його генезис з самого початку утворення.

Сучасні грунти мають абсолютний вік від нуля до мільйонів років (час від початку формування конкретного грунту до сьогодення). Нульовий вік має територія щойно звільнена від води, яка її покривала (Прикаспій, Приуралля, штучні осушені землі в дельті річок Дунаю, Кубані). Вік грунтового покриву рівнин Північної півкулі відповідає кінцю останнього материкового оледеніння, біля 10 тисяч років. Вік чорноземів Російської рівнини – 8-10 тисяч років, підзолів Скандинавії – 5-6 тисяч років, плато Південно-Східної Азії, Південної Америки – мільйони років, тому що вони не піддавались зледенінню.

Відносний вік характеризує ступінь розвитку грунтвого профілю, швидкість ґрунтоутворення. Залежить від багатьох факторів, наприклад, від породи: на пухлих породах ґрунтоутворення йде швидше, на щільних – повільніше. Критерієм відносного віку грунту можуть служити такі категорії: більш потужний, більш гумусовий, більш диференційований, більш стадійно зрілий.

Виробнича діяльність людини – специфічний, дуже потужний фактор дії на грунт. Осушення або зрошення грунтів, будівництво гідроелектростанцій, вирубування або насадження лісів, виникнення штучних ставків, водосховищ – все це впливає на водний режим грунту. Розміщення в степових районах лісосмуг гальмує процес ерозії. Внесення органічних і мінеральних добрив, вапнування і гіпсування грунту змінює його хімічні властивості.

В той же час неправильне здійснення тих чи інших заходів може привести до виникнення боліт, до засолення грунтів, до різкої зміни фізичних і хімічних властивостей грунтів. Тому вплив людини на грунт повинен бути таким, при якому властивості грунту прогресивно покращуються.

Література [1] с. 142-143

[2] с. 141-163

Питання для самоконтролю

  1. Які фактори впливають на процес ґрунтоутворення?

  2. Яким чином різні рослинні формації впливають на ґрунтоутворення?

  3. Обґрунтуйте роль водоростей та лишайників у формуванні «рухлякової» породи.

  4. Яку роль відіграють мікроорганізми і тварини у формуванні грунтової родючості?

  5. Оцініть вплив клімату на ґрунтоутворення.

  6. Порівняйте різні типи водного режиму грунтів.

  7. Як тепловий режим грунту впливає на його формування?

  8. Яка роль у ґрунтоутворенні материнських порід і рельєфу?

  9. Оцініть вплив віку і господарської діяльності людини на ґрунтоутворення.

Розділ 2. Склад і властивості грунту

Тема 2.1 Фазовий склад грунту.

2.1.1 Фази грунту.

Грунт - багатофазне полідисперсне природне тіло, яке складається з однорідних за складом матеріальних комплексів, які входять до складу системи і мають границю поділу між ними. В грунті розрізняють чотири фази: тверду, рідку, газоподібну, живу (біофаза).

Тверда фаза грунту – це його основа (матриця), яка формується в процесі ґрунтоутворення з материнської гірської породи, у значній мірі зберігає її склад і властивості. Це полідисперсна і полікомпонентна система, що утворює твердий каркас грунту. Вона складається з первинних і вторинних мінералів, органічних залишків, частково розкладених і перетворених у гумус. Показниками, які характеризують тверду фазу, а як наслідок, і грунт, є гранулометричний (механічний), хімічний, мінералогічний склад, складення, структура і пористість.

Рідка фаза грунту (грунтовий розчин) - це вода в грунті з розчиненими мінеральними і органічними сполуками. Це динамічна фаза, яка має дуже важливе значення для ґрунтоутворення. Під її впливом відбуваються майже всі елементарні грунтові процеси. Стан і властивості грунтового розчину залежать від водно-фізичних властивостей грунту та балансу грунтової вологи. Рідка фаза є основним фактором диференціації грунтового профілю на горизонти в результаті переміщення розчинів у вертикальному і горизонтальному напрямках.

Газова фаза грунту – це грунтове повітря, яке заповнює вільні від води пори. У зв’язку з біологічним процесом склад грунтового повітря відрізняється від атмосферного. Рідка і газова фази є антагоністами, тому перебувають в динамічній рівновазі. Чим більше вологи в грунті, тим менше повітря, і навпаки.

Жива фаза грунту – це сукупність організмів, які населяють грунт і беруть участь у грунтоутворенні. До складу грунтової біоти входять бактерії, актиноміцети, гриби, водорості, тварини, а також кореневі системи живих рослин. Всі ці організми об’єднані в «живу» фазу умовно, так як їх організми теж складаються з твердої, рідкої і газової фази.

Завдяки тісному взаємозв’язку між фазами грунт функціонує як єдина система. Співвідношення між об’ємами і масами твердої, рідкої та газоподібної фаз визначає умови прояву грунтової родючості, що залежить від грунтових, кліматичних умов і характеру рослинності. Ідеальні екологічні умови створюються, коли об’єм твердої фази грунту складає 50%, а рідкої і газової – по 25% відповідно.