- •Тема 1.1. Ґрунтознавство як наука.
- •1.1.1 Наука ґрунтознавство та її значення.
- •Поняття про грунт.
- •1.1.3 Методи дослідження грунту.
- •Питання для самоконтролю.
- •Тема 1.2 Фактори ґрунтоутворення.
- •1.2.1 Поняття про фактори ґрунтоутворення
- •1.2.2 Роль живих організмів у ґрунтоутворенні.
- •1.2.3 Клімат як фактор ґрунтоутворення.
- •1.2.4 Роль материнської породи і рельєфу місцевості у ґрунтоутворенні.
- •1.2.5 Значення віку і господарської діяльності людини у ґрунтоутворенні.
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2.1 Фазовий склад грунту.
- •2.1.1 Фази грунту.
- •2.1.2 Походження і склад мінеральної частини грунту.
- •2.1.3 Грунтоутворюючі породи та їх категорії.
- •2.1.4 Гранулометричний (механічний) склад грунту.
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2.2 Фізичні і хімічні властивості грунтів
- •2.2.1 Фізичні властивості грунтів і порід
- •2.2.2 Хімічний склад грунтів
- •2.2.3 Хімічні елементи та їх сполуки у грунтах
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2.3 Органічна речовина грунту.
- •2.3.1 Джерела гумусу в грунті
- •2.3.2. Процеси і фактори гумусоутворення.
- •2.3.3. Склад і властивості гумусу.
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2.4 Хімія грунтів
- •2.4.1 Грунтові колоїди, їх будова і властивості
- •2.4.2 Види поглинальної здатності гунтів
- •2.4.3 Грунтовий поглинальний комплекс та його характеристики
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2.5 Рідка і газова фази грунту
- •2.5.1 Стан і форми води в грунті
- •2.5.2 Грунтовий розчин
- •2.5.3 Окисно-відновні процеси в грунті
- •2.5.4 Грунтове повітря
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2.6 Родючість грунтів
- •2.6.1 Фактори і закономірності природної родючості
- •2.6.2 Ефективна і економічна родючість грунту
- •2.6.3 Окультурювання грунтів
- •2.6.4 Охорона грунтів
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 3.1 Біогеохімія ґрунтоутворення
- •3.1.1 Біосфера Землі, її характерні властивості
- •3.1.2 Поняття про Великий геологічний кругообіг речовин
- •3.1.3 Малий біологічний кругообіг речовин
- •3.1.4 Кора вивітрювання, її типи
- •За геохімічним типом:
- •За речовинним складом, що відображає стадійність вивітрювання:
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 3.2 Баланс ґрунтоутворення
- •3.2.1 Баланс та загальна схема грунтоутворення
- •3.2.2. Поняття про елементарні ґрунтові процеси (егп)
- •3.2.3 Тип грунтоутворення
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 4.1 Класифікація грунтів та загальні закономірності географії грунтів
- •4.1.1 Поняття про класифікацію грунтів.
- •4.1.2 Закономірності розміщення грунтів на земній поверхні
- •4.1.3 Основи грунтово-географічного районування
- •4.1.4 Грунтово-географічне районування України
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 4.2 Основні типи грунтів та їх сільськогосподарське значення
- •4.2.1 Закономірності розміщення грунтів на земній кулі
- •4.2.2 Грунтові карти та картограми
- •4.2.3 Поняття про водну та вітрову ерозію грунтів
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 5.1 Морфологічний опис грунту
- •5.1.1 Польові роботи по визначенню агрогідрологічних властивостей
- •5.1.2 Методика проведення морфологічного опису грунту
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 5.2 Програма робіт по визначенню агрогідрологічних властивостей
- •5.2.1 Основна і допоміжна програма по визначенню властивостей грунту
- •5.2.2 Методика визначення об’ємної маси і вологості грунту
- •Визначення об'ємної маси грунту
- •5.2.3 Капілярна вологоємність та методи її визначення
- •5.2.4 Визначення найменшої польової вологоємності грунту
- •5.2.5 Методи визначення вологості стійкого зав’ядання рослин
- •Питання для самоконтролю
- •Словник термінів
- •Список використаних джерел
Поняття про грунт.
Поняття про грунт нерозривно пов’язане із землеробством. Спочатку
грунт ототожнювали з поняттям «земля» - ділянкою поверхні , на якій проживає людина. У 19 столітті його переважно розглядали як орний шар, на якому вкорінюються рослини, а також як геологічне утворення.
Перше наукове визначення грунту дав В.В. Докучаєв, більше 20 років він відшліфовував своє визначення.
Грунт – самостійне природно-історичне тіло, яке є функцією (результатом)взаємодії материнських порід, клімату рельєфу, живих організмів за великий проміжок часу.
Вчений ставив грунт у ряд самостійних, природних тіл, які якісно відрізняються від інших. Це тіло історичне, має свій вік, історію утворення.
Головна умова утворення грунтів – поселення на гірській породі живих організмів, яке неможливе без вологи та мінімального харчування в доступній формі.
Головна властивість грунту – родючість – здатність грунту забезпечувати рослини поживними речовинами, водою, повітрям.
Одночасно з докучаєвським, генетичним визначенням грунту, в праці
виникає й інший напрям, пов'язаний з іменем П.О.Костичева і В.Р.Вільямса, які розглядали грунт як поверхневий горизонт суші, який здатний давати врожай рослин. Підходи Докучаєва, Костичева - Вільямса взаємно доповнюють одне одного та збагачують визначення грунту. Сучасне визначення грунту:
Грунт – це володіюча родючістю, складна поліфункціональна, полікомпонента, відкрита багатофазна система в поверхневому шарі кори вивітрювання гірських порід, яка є комплексною функцією взаємодії гірської породи, живих організмів, клімату, рельєфу і часу.
Значення грунту в природі і діяльності людини.
Ґрунтовий покрив являє собою самостійну складну специфічну біологічну оболонку земної кулі, що огортає сушу материків і мілководдя морів і озер та взаємодіє з іншими оболонками Землі. Грунт бере участь у складних процесах обміну й перетворення енергії та речовини на Землі і відіграє велику загально-планетарну роль.
Грунт виконує глобальні і соціально-економічні функції.
Ось найголовніші глобальні функції грунту:
Забезпечення життя на Землі. Грунт – це наслідок життя й
одночасно умова його існування. Грунт – середовище і умова існування рослинності, тварин і мікроорганізмів. Він забезпечує потреби вищих рослин у живленні, створює таким чином біомасу, яка використовується тваринами, мікроорганізмами, людиною.
Забезпечення постійної взаємодії великого геологічного та малого
біологічного кругообігу (циклів) речовини на земній поверхні. За мільярди років існування життя на Землі сформувались потужні товщі осадових відкладів морського і континентального походження. Потрапляючи на поверхню Землі, первинні гірські породи вивітрюються, у верхній частині кори вивітрювання формуються грунти, акумулюючи в собі елементи живлення живих організмів. Вони захоплюються з грунту рослинами і через ряд перетворень повертаються у грунт, що і є малим біологічним кругообігом речовин. З грунту елементи частково виносяться опадами в гідрографічну сітку, у Світовий океан, де дають початок утворенню нових осадових порід, які можуть або знову вийти на поверхню, або метаморфізуватись. Це і є великий геологічний кругообіг.
3. Регулювання хімічного складу атмосфери і гідросфери . О, С, N, H у різній формі беруть участь у синтезі органічної речовини рослинами, складно перетворюючись у грунти, особливо під впливом ґрунтової фауни і мікроорганізмів. Газова фаза грунтів знаходиться у постійній взаємодії з атмосферним повітрям, віддаючи в нього СО2, NH3, NO, H2S , метан, водяну пару, поглинаючи гази і особливо О2.
Кругообіг води на земній кулі охоплює як важливу ланку і ґрунтову вологу. Ґрунтовий покрив отримує атмосферну вологу й через випаровування та транспірацію віддає її в атмосферу. Водні властивості грунту визначають у великій мірі процеси руху води, її стік, випаровування. Поверхневий стік і грунтові води є основними джерелами живлення річок, морів, океанів. З водою в них надходять мінеральні і гумусові речовини. Отже хімізм річок пов'язаний з хімізмом ґрунтового покриву.
4. Регулювання біосферних процесів, зокрема щільність життя на Землі, шляхом динамічного відновлення ґрунтової родючості.
5. Акумуляція активної органічної речовини й пов’язаної з нею хімічної енергії на земній поверхні. Ґрунтовий покрив є важливою умовою фотосинтетичної діяльності рослин, які акумулюють колосальну кількість сонячної енергії, зв’язаної у масі органічної речовини рослин. Рослинність наземних грунтів акумулює за рік 0,5.1015 кВт енергії шляхом фотосинтезу . (В.А.Ковда, 1973). Система грунт – рослина – тварина в житті людства є, і ще тривалий час буде головним постачальником трансформованої енергії Сонця.
Грунт займає визначне місце і роль у житті і діяльності людини виконуючи соціально-економічні функції:
1. У сільському господарстві грунт виступає як основний засіб виробництва, який відрізняється від інших засобів своєю обмеженістю й в той же час незношуваністю. Що дає можливість за умови правильного використання поліпшувати його властивості, і головну властивість – родючість. Тому важливе раціональне використання та охорона грунтів.
2. В геологічній службі грунт має важливе значення у формуванні осадових гірських порід і тих корисних копалин, які з ними пов’язані. Так, райони утворення родовищ заліза й марганцевих руд пов’язані зі стародавніми болотними процесами, бокситів – із тропічним ґрунтоутворенням.
3. З ґрунтовими умовами й фізико – географічними обставинами пов’язане здоров’я населення. Надлишок, або нестача окремих хімічних сполук у грунтах через грунтові води, продукти живлення впливає на здоров’я людей.
Значення ґрунтознавства для фізичної географії, екології та охорони
навколишнього середовища.
1. Один з основних висновків генетичного ґрунтознавства – положення про закономірний розподіл грунтів на земній поверхні у зв’язку зі змінами клімату, рельєфу, гірських порід, рослинності мав і має важливе значення для фізичної географії.
2. Ґрунтознавство й географія грунтів мають важливе значення у розвитку економічної географії. Економічна оцінка окремих країн, регіонів неможлива без знання ґрунтового покриву й рівня його родючості.
3. Значне досягнення сучасної географії – вчення про ландшафти, одним із джерел якого є генетичне ґрунтознавство. Засновник учення про ландшафти Л.С.Берг писав: «Засновником сучасної географії був великий ґрунтознавець В.В.Докучаєв». Важливе методологічне значення має розроблена Докучаєвим концепція грунту як дзеркала ландшафту. Вона спирається на те, що грунт є результатом розвитку материнської материнської породи під дією комплексу визначеного сполучення факторів ґрунтоутворення. Учень Докучаєва, засновник ландшафтно-геохімічного напрямку в географії Б.Б. Полинов стверджував, що «Грунт – не тільки один з компонентів ландшафту, але й його показник: грунт – дзеркало ландшафту».
Чому ж грунт вважають серцевиною та пам’яттю ландшафту?
Це пов’язано з тим, що будь-яка біоносна система в результаті свого функціонування формує чотири типи продуктів: органічна речовина, гази, розчини, тверді сполуки. Це стосується і грунту. У цій системі всі продукти, крім твердих, швидко оновлюються з досить високою інтенсивністю. І тільки тверді продукти функціонування здатні до тривалої акумуляції, що сприяє збереженню інформації про зовнішні умови їх формування в кожному грунтовому профілі, в кожній однорідній ділянці ґрунтового покриву, що дозволяє говорити про грунт як дзеркало, чи точніше, як пам'ять ландшафту.