- •Тема 1.1. Ґрунтознавство як наука.
- •1.1.1 Наука ґрунтознавство та її значення.
- •Поняття про грунт.
- •1.1.3 Методи дослідження грунту.
- •Питання для самоконтролю.
- •Тема 1.2 Фактори ґрунтоутворення.
- •1.2.1 Поняття про фактори ґрунтоутворення
- •1.2.2 Роль живих організмів у ґрунтоутворенні.
- •1.2.3 Клімат як фактор ґрунтоутворення.
- •1.2.4 Роль материнської породи і рельєфу місцевості у ґрунтоутворенні.
- •1.2.5 Значення віку і господарської діяльності людини у ґрунтоутворенні.
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2.1 Фазовий склад грунту.
- •2.1.1 Фази грунту.
- •2.1.2 Походження і склад мінеральної частини грунту.
- •2.1.3 Грунтоутворюючі породи та їх категорії.
- •2.1.4 Гранулометричний (механічний) склад грунту.
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2.2 Фізичні і хімічні властивості грунтів
- •2.2.1 Фізичні властивості грунтів і порід
- •2.2.2 Хімічний склад грунтів
- •2.2.3 Хімічні елементи та їх сполуки у грунтах
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2.3 Органічна речовина грунту.
- •2.3.1 Джерела гумусу в грунті
- •2.3.2. Процеси і фактори гумусоутворення.
- •2.3.3. Склад і властивості гумусу.
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2.4 Хімія грунтів
- •2.4.1 Грунтові колоїди, їх будова і властивості
- •2.4.2 Види поглинальної здатності гунтів
- •2.4.3 Грунтовий поглинальний комплекс та його характеристики
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2.5 Рідка і газова фази грунту
- •2.5.1 Стан і форми води в грунті
- •2.5.2 Грунтовий розчин
- •2.5.3 Окисно-відновні процеси в грунті
- •2.5.4 Грунтове повітря
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2.6 Родючість грунтів
- •2.6.1 Фактори і закономірності природної родючості
- •2.6.2 Ефективна і економічна родючість грунту
- •2.6.3 Окультурювання грунтів
- •2.6.4 Охорона грунтів
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 3.1 Біогеохімія ґрунтоутворення
- •3.1.1 Біосфера Землі, її характерні властивості
- •3.1.2 Поняття про Великий геологічний кругообіг речовин
- •3.1.3 Малий біологічний кругообіг речовин
- •3.1.4 Кора вивітрювання, її типи
- •За геохімічним типом:
- •За речовинним складом, що відображає стадійність вивітрювання:
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 3.2 Баланс ґрунтоутворення
- •3.2.1 Баланс та загальна схема грунтоутворення
- •3.2.2. Поняття про елементарні ґрунтові процеси (егп)
- •3.2.3 Тип грунтоутворення
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 4.1 Класифікація грунтів та загальні закономірності географії грунтів
- •4.1.1 Поняття про класифікацію грунтів.
- •4.1.2 Закономірності розміщення грунтів на земній поверхні
- •4.1.3 Основи грунтово-географічного районування
- •4.1.4 Грунтово-географічне районування України
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 4.2 Основні типи грунтів та їх сільськогосподарське значення
- •4.2.1 Закономірності розміщення грунтів на земній кулі
- •4.2.2 Грунтові карти та картограми
- •4.2.3 Поняття про водну та вітрову ерозію грунтів
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 5.1 Морфологічний опис грунту
- •5.1.1 Польові роботи по визначенню агрогідрологічних властивостей
- •5.1.2 Методика проведення морфологічного опису грунту
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 5.2 Програма робіт по визначенню агрогідрологічних властивостей
- •5.2.1 Основна і допоміжна програма по визначенню властивостей грунту
- •5.2.2 Методика визначення об’ємної маси і вологості грунту
- •Визначення об'ємної маси грунту
- •5.2.3 Капілярна вологоємність та методи її визначення
- •5.2.4 Визначення найменшої польової вологоємності грунту
- •5.2.5 Методи визначення вологості стійкого зав’ядання рослин
- •Питання для самоконтролю
- •Словник термінів
- •Список використаних джерел
5.2.5 Методи визначення вологості стійкого зав’ядання рослин
Вологість стійкого зав'ядання рослин (ВЗ) - це вологість, при якій рослини проявляють ознаки зав'ядання, що не зникають при перенесенні їх в атмосферу, насичену водяним паром. ВЗ визначають:
лабораторно-вегетаційним методом – рослини вирощують в склянках з грунтом до стійкої втрати тургору, а потім визначають вологість грунту в цей момент;
розрахунковим способом – максимальну гігроскопічність множать на коефіцієнт, який залежить від генезису грунту, механічною складу, солоності і т.д.; цей коефіцієнт змінюється від 1 до 2.
Лабораторно-вегетаційний метод – це основний метод визначення ВЗ. Для цього беруть насіння бавовни або вівса.
Рослини вирощують в приміщенні з використанням установки штучного освітлення, що дозволяє проводити роботи в зимовий період та значно зменшує вплив погодних умов на процес розвитку рослин. Рослини вирощують при t0 = 16 - 25°С і освітленні протягом 16 годин.
Підготовка обладнання та матеріалів:
Для визначення вологості стійкого зав'ядання рослин необхідно 44 склянки для метрового і 64 для півтораметрового шару грунту об'ємом 200 см3.
Готують суміш для підживлення грунту (у воді розчиняють добрива).
З кальки нарізають кружки за розмірами склянки. Їх накладають на грунт, щоб запобігти випаровуванню.
Відбирають насіння та перевіряють їх схожість.
Об'єм грунту в склянці повинен складати 150 см3. Маса грунту для кожної склянки визначається за формулою:
, (5.5)
де Мвг – маса грунту, г;
W – вологість грунту, %.
Розчин суміші живлення вливають у кожну склянку в кількості 45-48 см3 для свіжого грунту і 48-55 см3 для сухого. Така кількість розчину необхідна для забезпечення росту рослин до появи 3-го листа.
Після того, як грунтом заповнили склянки, висаджують пророщене насіння: роблять ледь помітну лунку, вкладають насіння і засипають грунтом шаром 0,5 см. Потім склянки встановлюють у приміщенні та накривають щільним папером.
Після появи сходів папір знімають і забезпечують необхідне освітлення та температуру в установці штучного освітлення. Рослини там тримають, періодично поливають до моменту, коли з'явиться 3-й лист. Потім в кальці роблять отвір для рослини, накладають кальку на грунт і присипають піском шаром 2 см. Полив припиняють.
Щоденно спостерігають за рослинами. Якщо під час спостережень будуть помітні рослини, в яких листя втратило тургор, то їх переносять у приміщення, де вологість приблизно 100% і постійна температура. Якщо до наступного ранку тургор не відновився, то грунт досяг вологості стійкого зав'ядання. Якщо ж тургор відновився, то їх знову ставлять в установку штучного освітлення для подальших спостережень.
Склянки, в яких рослини зів'яли, в той же день розбирають. При цьому вказують, в якій фазі розвитку була рослина, який її загальний вигляд (окрас, висота), як коріння пронизало грунт. Пісок із склянки висипають, а грунт ділять на три частини по висоті. З середньої частини насипають грунт у дві бюкси і визначають вологість термостатно-ваговим способом. Це і буде вологість стійкого зав'ядання рослин.
Література [4] с. 3-18