Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
конспект грунтознавство 1.docx
Скачиваний:
24
Добавлен:
16.08.2019
Размер:
491.2 Кб
Скачать

3.2.3 Тип грунтоутворення

Поняття про тип ґрунтоутворення було введено в науку ще на початку ХХ століття, проте не всі вчені зміст питання розуміли однаково.

Низка вчених вважає, що тип ґрунтоутворення повністю співпадає з типом грунту. К.Д. Глінка (1927), С.С. Неуструєв (1930), В. Кубієна (1970) та інші вважали, що типів ґрунтоутворення значно менше, чим існуючих типів грунтів. К.Д. Глінка і С.С. Неуструєв виділяли п’ять типів ґрунтоутворення: латеритний, підзолистий, солонців, болотний, степовий. В. Кубієна виділяв дев’ять типів ґрунтоутворення. Він вважав, що один і той же тип ґрунтоутворення може проявлятися у декількох типах грунту, у різних комбінаціях та з різною інтенсивністю. Та, сполучення підзолистого та болотного типу ґрунтоутворення формує болотно-підзолисті грунти, степовий та підзолистий – сірі лісові грунти, тощо.

Формування грунту того чи іншого типу – результат дії різних, нерідко протилежних за направленістю процесів. Тому для кожного типу грунту відповідно є свій комплект ЕГП, які впливають на загальний процес ґрунтоутворення на даній території, а відповідно кожному генетичному типу грунту відповідає свій тип ґрунтоутворення. Згідно з цією концепцією, тип грунту та тип ґрунтоутворення – поняття одного порядку.

На сьогодні поняття типу ґрунтоутворення найбільше пов’язується з наявністю, або домінуванням того чи іншого профілюючого ЕГП, спільного для низки грунтових типів. Проте для складних повно профільних грунтів досить важко виділити домінуючий ЕГП, тому поняття «тип ґрунтоутворення» та широкі над типові поняття (підводне, алювіальне, гірське, ерозійне, кріогенне, степове, болотне, лісове, культурне ґрунтоутворення) поки що використовується в науці не зовсім строго і одноманітно. Більш строго поняттям слугує «тип грунту» і пов’язаний з ним комплект ЕГП.

Література [2] с. 177-192

Питання для самоконтролю

  1. Дайте характеристику складовим балансу ґрунтоутворення.

  2. Опишіть загальну схему ґрунтоутворення на земній кулі.

  3. Поясніть суть малого біологічного та великого геологічного кругообігів речовин.

  4. Дайте характеристику біогенно-акумулятивним та гідрогенно- акумулятивним ЕГП.

  5. Наведіть приклади метаморфічних, елювіальних, ілювіально-акумулятивних, педотурбаційних і деструктивних ЕГП.

  6. Що таке тип ґрунтоутворення?

Розділ 4. Географія грунтів

Тема 4.1 Класифікація грунтів та загальні закономірності географії грунтів

4.1.1 Поняття про класифікацію грунтів.

Спроби класифікувати грунти були зроблені задовго до виникнення ґрунтознавства як науки. Ще давньогрецький філософ Теофраст (ІV ст. до н.е.) різні за плодючістю грунти поділяв на гарні, добрі, плодовиті, допустимі, виснажені та інші. На Русі в ХVІ столітті для правильного обкладення землевласників податками зорані землі були поділені на добрі, середні, погані, а серед останніх розрізняли заболочені землі, болота, ліс. Пізніше деякі дослідники класифікували й окремі грунти. Так, М.І. Афонін розділяв чорноземи на глинисті, кам’янисті, лісові та інші.

Робились спроби класифікувати грунти і за кордоном. У ХVІІІ столітті Теєр в Германії запропонував класифікацію, основану на механічному складі та відношенні до грунту тієї чи іншої культури. За сукупністю цих ознак він виділяв грунти глинисті (пшеничні), суглинисті (ячмінні), пісчані (житні). Інші закордонні класифікації були основані на якій-небудь одній ознаці. Так, петрографічна класифікація виходила зі складу гірських порід і ділила грунти на гранітові, базальтові, сієнітові; хімічна класифікація будувалась на вмісті у грунті хімічних елементів (грунти кременисті, вапнові, квасцові). Всі ці класифікації були формальними, тому що не відображали властивостей грунту і зовсім не торкались процесів утворення грунтів.

Першу науково обґрунтовану класифікацію створив у 1886 році В.В. Докучаєв. У розподілі грунтів він виходив не з однієї якої-небудь ознаки, а з умов і характеру утворення грунтів, тому класифікація В.В. Докучаєва називається генетичною. Пізніше ця класифікація була перероблена та доповнена М.М. Сибірцевим, але генетична основа її залишилась.

На сьогоднішній день існує класифікація, яка основана на генезисі грунтів, враховує агровиробничі властивості їх та являє собою творче продовження класифікації В.В. Докучаєва і М.М. Сибірцева. Для розподілу грунтів зараз прийняті наступні таксонометричні (класифікаційні) одиниці: тип, підтип, вид, різновидність.

Тип – одиниця, яка об’єднує грунти, що сформувались в однакових природних умовах, під впливом одних і тих же процесів, і мають профіль з однотипних взаємозв’язаних горизонтів. Прикладом типу можуть бути дерново-підзолисті грунти, чорноземи солончакові грунти.

Підтип – більш дрібна одиниця, яка відображає ступінь прояву процесів, що сформували тип (наприклад, дерново-середньопідзолисті грунти, чорнозем вилужений, солончак корковий).

Різновидність - одиниця, яка характеризує механічний склад грунту (супісчаний, глинистий, пісчаний, тощо).

Вид - одиниця, яка відображає характер материнської породи, на якій утворився грунт (флювіогляційні наноси, морені відкладення, леси).

Повна назва грунту дається з урахуванням всіх таксонометричних одиниць: дерново-слабопідзолистий на мореному карбонатному суглинку; темно-каштановий середньо суглинистий на лесовидному суглинку.