Питання для самоконтролю

1. Як вибирається місце визначення агрогідрологічних властивостей

грунту?

2. Яке основне призначення морфологічного опису грунту?

3. На які основні горизонти поділяється грунтовий профіль, охарактеризуйте їх.

4. В якій послідовності проводять морфологічний опис грунту?

5. Дайте визначення характеристик: структура, складення, механічний склад грунту.

6. Як визначається колір грунту, перехід від одного горизонту в інший?

Приклад опису ґрунтового розрізу в книжці КСГ - 4.

Місцерозташування та морфологічний опис

ґрунтового розрізу (прикопки) №1.

Дата 14.07.99. Роботу проводив А.С. Павлов

Розташування розрізу на спостережувальній дільниці № 27 в 2 м від південної сторони і в 4 м від східної сторони дільниці.

Відстань від характерних точок (яри, лісосмуги, канали, дороги): в 80 м на північ від дороги, в 340 м на південний захід від опори високовольтної лінії електропередач.

Елемент рельєфу: рівнина.

Мікрорельєф: не виражений.

рН грунту: 7,3.

Сільськогосподарська культура та її стан: озима пшениця в фазі молочної стиглості.

Оцінка стану: - 4 бали.

Морфологічний опис розрізу (прикопки).

А₃: 0-22 см, зораний шар, темно-сірий, майже чорний, пилувато-зернистий, пухкий, важкосуглинистий, слабо зволожений, зустрічаються коріння. Перехід в наступний підгоризонт чіткий за щільністю та структурою.

А₁: 22-52 см, темно-сірий з бурим відтінком, міцно зернистої структури, пухкий в більшості, іноді ущільнений, важкосуглинистий, добре зволожений, з великою кількістю коріння. Перехід в горизонт В₁ поступовий.

В₁: 52-67 см, буровато-сірий, грудкуватий, пухкий, важкосуглинистий, добре зволожений, зустрічаються коріння, "наліт ". Перехід поступовий.

В₂: 67-95 см, буровато-сірий, грудкуватий щільний, важкосуглинистий, слабозволожений коріння рідке, перехід чіткий за кольором.

С: 95-150 см, палевий, призматичної структури, щільний, важкосуглинистий, слабозволожений, багато карбонатів.

Грунт – чорнозем важкосуглинистий на лесовидному суглинку (рисунок 5.2).

Рисунок 5.2

Тема 5.2 Програма робіт по визначенню агрогідрологічних властивостей

грунту

5.2.1 Основна і допоміжна програма по визначенню властивостей грунту

Спостереження за вологістю грунту на сільськогосподарських полях проводять на спостережних ділянках. На цих ділянках також визначають агрогідрологічні властивості грунту.

Однією з основних задач агрометеорологічного забезпечення сільського господарства є оцінка та прогноз умов формування врожаю сільськогосподарських культур. Для їх складання в першу чергу необхідно знати вологозабезпеченість культур в період їх вегетації. З цією метою на агрометеорологічних станціях та постах проводять спостереження за вологістю грунту. При агрометеорологічному обслуговуванні сільського господарства використовують дані про запас вологи в грунті. Це дозволяє порівняти запас вологи в грунті з запасами води в сніговому покриві, з кількістю опадів, розраховувати поливні норми. Крім цього це дає змогу розділити ґрунтову вологу на продуктивну та непродуктивну. Для більш правильної оцінки вологозабезпеченості сільсько­господарських культур необхідно знати властивості грунту, які характеризують його вологоємність – кількість вологи, що може утримуватись у грунті в тих чи інших умовах, а також мінімальну та максимальну кількість вологи, при яких врожай знижується. З цією метою і визначають агрогідрологічні властивості грунту.

Програма робіт по визначенню агрогідрологічних властивостей грунту розділяється на основну і допоміжну. В основну програму входить визначення об’ємної маси, вологості стійкого зав’ядання, максимальної гігроскопічності, морфологічний опис грунту. Визначення агрогідрологічних властивостей грунту по основній програмі проводять на кожній спостережній ділянці, де визначають вологість грунту. На кожній спостережній ділянці вказують тип грунту за генезисом та його механічний склад. Крім цього, на одній зі спостережних ділянок станції (поста) визначають або найменшу вологоємність (в районах з глибоким заляганням грунтових вод в степовій та лісостепових зонах, в богарних районах Середньої Азії), або капілярну вологоємність (в районах з близьким заляганням грунтових вод, в основному, в лісовій зоні).

В допоміжну програму входить визначення механічного складу грунту, ступеню кам’янистості грунту, розрахунок повної вологоємності, питомої ваги. Визначається також кислотність грунту, якщо ця інформація в господарстві відсутня.

При визначенні агрогідрологічних властивостей грунту за допоміжною програмою визначають:

1. максимальну гігроскопічність – найбільшу кількість вологи, яку грунт може увібрати повітря, що майже насичене водяним паром (більше 94%);

2. питому вагу - відношення маси твердої фази грунту до маси води в тому ж об'ємі при температурі +4⁰С;

3. повну вологоємність – найбільшу кількість води, яку може утримувати грунт у порах;

4. кислотність грунту – вміст вільних іонів Н.

Польові роботи по визначенню агрогідрологічних властивостей грунту проводять в теплий період року на полях, де в даний час не проводять сільськогосподарські роботи (оранка, культивація). Повторне визначення агрогідрологічних властивостей грунту проводять у тому випадку, коли на полі пройшли великі зміни (внесення великої дози органічних добрив, плантажна оранка і т.д.) або визначені раніше величини викликають сумнів.

Визначення агрогідрологічних властивостей грунту проводять у кожному 10-сантиметровому шарі грунту до глибини 1 або 1.5 м за допомогою бурів Васильєва (АМ-27), Качинського (АМ-7) або Скіпського (БПС-10). Вологість стійкого зав’ядання визначається вегетаційним способом або розрахунковим по максимальній гігроскопічності, найменша вологоємність – методом заливу площадок, капілярна – методом насичення монолітів грунту.