82 Т.П.Гудзь

— боргові цінні папери, емітовані Національним банком, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

• боргові цінні папери в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

• надані кредити.

До зобов'язань банку, що враховуються при розрахун­ку Н5, належать як балансові, так і позабалансові рахунки:

— кошти до запитання;

— короткострокові та довгострокові кредити, які одержані від Національного банку та інших банків;

• кошти бюджету України;

• строкові депозити інших банків та клієнтів;

• цінні папери власного боргу, емітовані банком;

• субординований борг банку;

• зобов'язання і вимоги за всіма видами гарантій, порук, авалів;

• зобов'язання з кредитування, що надані клієнтам і банкам.

Контроль за дотриманням нормативу Н5 проводиться пруденційним наглядом станом на 1-ше, 11-те та 21-ше число кожного місяця. На вказані дати відстежується величина нормативу поточної ліквідності, яка не повинна бути меншою за 40%.

Економічне призначення нормативу короткостро­кової ліквідності (Н6) полягає у контролі за здатністю банку виконувати прийняті ним короткострокові зобов'язання за рахунок ліквідних активів.

(3)

де Ал — ліквідні активи;

Рп — зобов'язання банку, що обліковуються за поточними рахунками;

Банківський нагляд

83

Зк — короткострокові зобов'язання (строком пога­шення до одного року).

Як ліквідні активи у формулі (3) враховуються:

• готівкові кошти;

• банківські метали;

• кошти на кореспондентських рахунках, що відкриті в Національному банку та інших банках;

• короткострокові депозити, що розміщені в Націо­нальному банку та інших банках;

• короткострокові кредити, що надані іншим банкам;

— боргові цінні папери органів державної влади в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення.

До зобов'язань, що беруться до розрахунку нормативу короткострокової ліквідності, включаються:

• кошти до запитання;

• кошти бюджету України;

• короткострокові кредити, які одержані від Націо­нального банку та інших банків;

• короткострокові депозити інших банків і клієнтів;

• короткострокові цінні папери власного боргу, емітовані банком;

• зобов'язання за всіма видами гарантій, порук, авалів;

• зобов'язання з кредитування, які надані банкам і клієнтам.

Щодекади (на 1-ше, 11-те та 21-ше кожного місяця) пруденціинии нагляд перевіряє дотримання нормативу Н6'— він має бути не меншим, ніж 20%.

Нормативи та вимоги до обмеження кредитного ризику

Кредитний ризик — це втрати, пов'язані з неможли­вістю або небажанням позичальників виконувати свої зобов'язання перед банком. Тому банки зобов'язані оцінювати кредитоспроможність своїх контрагентів, вивчати та контролювати якість заставного майна,

84

Т.П.Гудзь

створювати необхідні резерви для списання безнадійної заборгованості своїх боржників, розраховувати норма­тиви для оцінки власного рівня кредитного ризику.

Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) встановлюється з метою обмеження ймовірних втрат банку у разі невиконання ним своїх зобов'язань і розраховується за такою формулою:

(4)

де Зс — сукупна заборгованість щодо одного контрагента.

РКН — не відкоригований регулятивний капітал.

Необхідно уточнити суть елементів формули (4). По-перше, сукупна заборгованість включає зобов'язання за строковими депозитами, кредитами, факторингом і фінансовим лізингом, векселями, борговими цінними паперами, акціями, дебіторською заборгованістю, простроченими та сумнівними нарахованими доходами, 100 % суми позабалансових зобов'язань. І саме в такому значенні поняття «сукупна заборгованість» використо­вується при визначенні наступних нормативів кредит­ного ризику. По-друге, тільки при розрахунку Н7 використовується величина регулятивного капіталу, розрахована як сума основного та додаткового капіталу за мінусом відвернень.

Нормативне значення максимального розміру кредит­ного ризику на одного контрагента не повинне бути вищим за 25%. Однак, добре капіталізованим або достатньо капіталізованим банкам дозволяється переви­щувати вказану величину Н7 у випадках отримання під кредитну операцію високоліквідного забезпечення. Наприклад, грошове покриття кредиту у вигляді: застави майнових прав на депозит позичальника; гарантії наданої урядом або центральним банком держави, що належать до категорії А; гарантії Міжнародного банку рекон-

Банківський нагляд

85

струкції та розвитку, Європейського банку реконструкції та розвитку, першокласних банків, з кредитним рей­тингом не нижче інвестиційного класу.

Якщо банк з недостатнім рівнем капіталізації переви­щив норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента, то вже на наступний день він повинен зменшувати регулятивний капітал на суму перевищення нормативу Н7. За невиконання таких вимог органами нагляду застосовуються адекватні заходи впливу: штрафні санкції та укладення письмової угоди щодо зобов'язання банку відновити дотримання норма­тивів капіталу.

З метою обмеження концентрації кредитного ризику при наданні кредитів одному контрагенту банки повинні дотримуватися таких вимог:

а) рішення про надання одному позичальнику кредиту у розмірі, що перевищує 25% регулятивного капіталу банку, має прийматися правлінням та/або радою банку при умові отримання в забезпечення грошового покриття (депозитом чи депозитним сертифікатом) або безумовної гарантії. Крім того, в день видачі такого кредиту банк має повідомити про це електронною поштою територіальне управління та Департамент банківського регулювання і нагляду;

б) видача великого кредиту оформлюється висновком кредитного комітету банку, затвердженим рішенням правлінням.

Під великим кредитом розуміється сума всіх вимог банку до одного контрагента, яка становить 10 % і більше регулятивного капіталу банку. З метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контра­гентом розраховується норматив великих кредитних ризиків Н8 за такою формулою:

(5)

86

Т.П.Гудзь

де Зв — сукупна заборгованість, що враховується в банку за великими кредитами за всіма контрагентами;

РК — регулятивний капітал банку.

Нормативне значення великих кредитних ризиків не повинне перевищувати 8-разовий розмір регулятивного капіталу банку. У разі недотримання банком цієї вимоги він повинен забезпечити виконання підвищеного нор­мативу адекватності регулятивного капіталу. Так, якщо перевищення нормативу великих кредитних ризиків становить не більше, ніж 50 %, то вимоги до нормативу Н2 подвоюються. Якщо ж перевищення нормативу Н8 більше, ніж 50 %, то банк повинен виконати у три рази вищий норматив адекватності регулятивного капіталу.

Особливої уваги, нагляду потребують умови та обсяги кредитування інсайдерів банку. Необхідність обмеження ризику кредитних операцій з інсайдерами обумовлюється тим, що такі угоди є менш вигідними для банку, і взагалі можуть бути економічно недоцільними. Тому значний їх обсяг може негативно вплинути на фінансовий стан банку. У зв'язку з цим розраховується норматив макси­мального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9) за такою формулою:

(6)

де Зін — сукупна заборгованість щодо одного інсайдера;

СТ — фактично сплачений статутний капітал банку.

Згідно з чинними вимогами Національного банку рівень нормативу Н9 має перебувати в межах до 5%.

Угоди, що укладаються з інсайдерами, не повинні передбачати більш сприятливі умови, ніж угоди, що укладені з іншими особами. Більш сприятливими умо­вами визнаються: отримання в забезпечення кредиту активу низької якості; суттєве зменшення кредитної ставки або суттєве завищення депозитної ставки про­цента; невизначення терміну сплати відсотків, тощо. Такі

Банківський нагляд

87

угоди, виявлені в процесі перевірки, визнаються через суд недійсними. Крім того, на суму укладених банком угод з інсайдерами, на сприятливіших умовах, банк повинен зменшувати загальний розмір регулятивного капіталу до часу погашення таких угод.

У межах нормативно-правових вимог банк може укла­дати з інсайдерами угоди, які передбачають нарахування відсотків і комісійних на здійснення банківських опе­рацій, які менші від звичайних, та нарахування відсотків за вкладами і депозитами, які більші від звичайних. За умови, що прибуток банку дає змогу здійснювати це без шкоди для його фінансового стану. Одночасно інші умови цих угод не можуть бути більш сприятливими, ніж загальні умови проведення банківських операцій, вста­новлені внутрішньобанківськими положеннями щодо регламентації фінансового менеджменту, кредитної, інвестиційної та облікової політики банку.

Крім того, обмеження концентрації кредитного ри­зику при наданні кредитів одному інсайдеру здійсню­ється через дотримання банками таких вимог:

а) якщо сума кредиту одній фізичні особі, що належить до управлінського персоналу банку, чи є акціонером банку, чи керівником споріднених осіб, перевищує 30000 евро, в такому випадку банк повинен повідомити Національний банк;

б) кредити першим керівникам банку у розмірі більше 5000 євро видаються на підставі спільного письмового рішення правління та ради банку, прийнятого шляхом таємного голосування 2/3 голосів за присутності щонай­ менше половини членів обох органів без участі зацікавленої особи; видача кредиту першим керівникам у розмірі менше 5000 євро, а також іншому управлінському персоналу за основу має письмове рішення, прийняте 2/3 голосів правління банку за присутності щонайменше половини його членів без участі зацікавленої особи.