Тема 3. Встановлення Національним банком України

Економічних нормативів, що є обов'язковими

До виконання всіма банками, та контроль

За їх дотриманням

Зміст та організація пруденційного нагляду

Діючі банки підлягають нагляду на постійній основі, який здійснюється в декілька етапів: щоденно, помісяч­но, щоквартально, щорічно. Це забезпечується пру-денційним наглядом, який є системою методів щодо регулярного проведення оцінки загального фінансового

Банківський нагляд

73

стану, результатів діяльності та якості керівництва банківських установ.

У вітчизняній системі банківського нагляду реалізація його пруденційної (дистанційної, безвиїзної) складової розподілена за групами банків:

• перевірка діяльності банків 1 та 2 груп належить до функцій Департаменту банківського регулювання та нагляду Національного байку;

• до компетенції територіальних управлінь Націо­нального банку, а саме сектору моніторингу та інспек­тування банків, відноситься нагляд за банками 3 та 4 груп.

На основі поданої банком різної за періодичністю електронної звітності (щоденної, місячної, квартальної, річної), проводиться аналіз його фінансового стану та оцінка дотримання ним економічних нормативів. Це здійснюється з використанням автоматизованої ком­плексної системи аналізу фінансового стану банків — «Досьє банків». Вона передбачає систему збору, обробки інформації про діяльність кожного банку в Україні, а також надання відомостей щодо їх фінансового стану, рівня притаманних їм ризиків.

Результати пруденційного нагляду дають змогу визна­чити тенденції розвитку та стійкість банківської системи, оцінювати ризики за групами банків, контролювати дотримання економічних нормативів та вживати заходи при їх порушенні, на ранньому етапі виявляти проблеми у будь-якому напрямі банківської діяльності і, відповідно, своєчасно на них реагувати.

Об'єктами пруденційного нагляду є:

• дотримання нормативів обов'язкового резерву­вання відповідно до Положення про порядок визначення та формування обов'язкових резервів для банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України №172 від 21.04.04р.;

• виконання вимог Положення про порядок форму­вання та використання резерву для відшкодування

74

Т.П.Гудзь

можливих утрат за кредитними операціями банків (поста­нова Правління Національного банку України №279 від 06.07.2000р.);

— економічні нормативи, що є обов'язковими до виконання всіма банками. Вони визначені Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні (постанова Правління Національного банку України від 28 серпня 2001р. №368).

Встановлення економічних нормативів законодавчо закріплене статтею 58 Закону України «Про Націо­нальний банк України»: «З метою захисту інтересів вкладників та кредиторів і забезпечення фінансової надійності банків Національний банк відповідно до визначеного ним порядку встановлює для них обов'я­зкові економічні нормативи. Ці нормативи мають забезпечувати здійснення контролю за ризиками, пов'я­заними з капіталом, ліквідністю, наданням кредитів, інвестиціями капіталу, а також за відсотковим та валютним ризиком».

Нормативи капіталу банку

Фундаментом надійної та довготривалої роботи будь-якого банку є його капітал. У сучасній банківській практиці вирізняють кілька видів капіталу, серед яких найважливішим для вирішення завдань банківського нагляду є показник регулятивного капіталу.

Регулятивний капітал (НІ) призначений для покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків (додаток Б).

З 14.09.2006 р. мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку не може бути меншим від 10 млн евро. Діючим банкам необхідно впродовж трьох років (тобто до 14.09.2009 р.) довести свій статутний капітал до встановленого рівня. У зв'язку з цим міні-

Банківський нагляд

75

мальний розмір регулятивного капіталу (НІ) діючих банків переглядається щорічно в бік підвищення. Так, починаючи із 01.01.2007 р. для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України (міжрегіо­нальних), регулятивний капітал має бути не менше, ніж 8 000 000 євро.

Контроль за дотриманням банками мінімального роз­міру регулятивного капіталу здійснюється Національним банком за нормативними значеннями, що зафіксовані в гривнях. Для цього затверджена величина регулятивного капіталу у євро перераховується за більшим із двох курсів: або встановленим Національним банком курсом євро на перше січня, або середньоарифметичною величиною курсу євро за четвертий квартал звітного року.

На сьогодні чинною є постанова Національного банку України №91 від 29.03.2005 p., якою затверджені нор­мативи регулятивного капіталу у гривнях для різних видів банків. Зокрема, до банків, що поширюють свою діяльність на всю Україну, мінімальний розмір регуля­тивного капіталу встановлений у розмірі 57740 тис. грн. Протягом року (щоденно) нормативне значення міні­мального розміру регулятивного капіталу банків у грив­нях не може бути меншим, ніж установлене Націо­нальним банком на перше січня цього ж року. Як свідчить практика, недотримання нормативу регуля­тивного капіталу майже не зустрічається.

У Базелі-ІІ запропоновано виділяти три рівні капіталу — складові регулятивного капіталу (додаток Г). Увагу привертає виділення капіталу третього рівня, до якого віднесено короткостроковий субординований борг. Ця складова регулятивного капіталу передбачена винят­ково для покриття ринкового ризику і в жодному разі не може слугувати покриттям кредитного та операційного ризиків. Капітал третього рівня не є обов'язковою компонентою, оскільки у разі його відсутності чи нестачі ринкові ризики покриваються основним та додатковим

76

Т.П.Гудзь

капіталом у частині, що не бере участі в покритті кредит­ного та операційного ризиків.

Аналітичні дані щодо складу регулятивного капіталу українських банків свідчать, що його основними дже­релами формування є фактично сплачений статутний капітал, субординований борг, резервні фонди та загальні резерви, результати переоцінки основних засобів, нерозподілений прибуток.

Норматив адекватності регулятивного капіталу (Н2 — норматив платоспроможності) відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов'язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Чим вище значення показника адекватності регулятивного капіталу, тим більшу частку ризику беруть на себе власники банку, і, водночас, ризик менший для креди-торів-вкладників банку.

Отже, норматив адекватності регулятивного капіталу встановлюється для запобігання надмірному перекла­данню банком кредитного ризику та ризику неповер­нення банківських активів на кредиторів банку. Н2 розраховується як співвідношення регулятивного капі­талу банку до сумарних активів і певних позабалансових інструментів (наприклад: гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти надані клієнтам), зважених за ступенем кредитного ризику та зменшених: на суму створених відповідних резервів за активними операці­ями, на суму забезпечення кредиту (чи вкладень у боргові цінні папери) безумовним зобов'язанням або грошовим покриттям у вигляді застави майнових прав (додаток Д).

Норматив адекватності регулятивного капіталу діючих банків має бути не меншим, ніж 10%. Для банків, що розпочинають операційну діяльність, цей норматив має становити:

— протягом перших 12 місяців діяльності (з дня отри­мання ліцензії) — не менше 15%;

Банківський нагляд

77

• протягом наступних 12 місяців — не менше 12%;

• надалі — не менше 10%.

Контроль за дотриманням нормативу Н2 проводиться пруденційним наглядом станом на 1-ше, 11-те та 21-ше число кожного місяця на основі даних електронної звітності.

Як свідчить практика найчастіше порушується нор­матив Н2. Стан виконання банками України нормативу адекватності регулятивного капіталу у 2006 році поданий рис. 7.

Рис. 7. Класифікація українських банків за рівнем адекватності

регулятивного капіталу

Сучасний стан банківської системи характеризується відносним зниженням адекватності регулятивного капі­талу, але не нижче його нормативу. Це відбувається внаслідок менш інтенсивного приросту регулятивного капіталу банків порівняно зі зростанням їх активів — переважно за рахунок довго- та короткострокових кре­дитів, наданих у поточну діяльність підприємств, довгострокового кредитування поточних потреб насе­лення та видачі короткострокових міжбанківських кредитів.

78

Т.П.Гудзь

Норматив адекватності основного капіталу (НЗ) встановлюється з метою визначення рівня захисту кредиторів і вкладників банку від збитків, які він може понести у разі непередбачуваних ризиків.

Показник адекватності основного капіталу банку розраховується як співвідношення основного капіталу до загальних активів банку. Склад основного капіталу подано в додатку В. Загальні активи банку — це валюта балансу банку. Однак при розрахунку нормативу адекватності основного капіталу сума загальних активів зменшується на розрахункову суму резервів за всіма активними операціями банку, на суму неамортизованого дисконту за цінними паперами та суму зносу основних засобів.

Значення нормативу НЗ має бути не меншим, ніж 4 %. Контроль за дотриманням нормативу адекватності основного капіталу проводиться пруденційним наглядом за формулою середньозваженої величини за місяць.

Залежно від величини нормативів капіталу банки визначається рівень капіталізації банків (таб. 2).

Як критерій для класифікації банків за рівнем капіта­лізації, крім нормативів капіталу, використовується відносна величина обсягу негативно класифікованих активів, до яких належать:

— кредитні операції, що класифіковані за ступенем ризику як «сумнівні», «безнадійні»;

— дебіторська заборгованість, що належить до III та IV груп ризику;

• цінні папери, що обліковуються в торговому портфелі та за якими сума накопиченої уцінки перевищує 50% від вартості їх придбання, тобто їх балансової вартості без урахування накопиченої переоцінки;

• цінні папери, що обліковуються в портфелях на продаж та до погашення, значення показника ризику яких становить «0,5» та більше;

• прострочені понад 31 день та сумнівні нараховані доходи;

Банківський нагляд

79

Таблиця 2 Класифікація банків за рівнем достатності капіталу

Група банків	Межі, в яких повинні знаходитися нормативи капіталу			Обсяг активів з негативною класиці- кацією
	НІ	Н2	НЗ
Добре капіталізовані	Вище мінімаль­ного розміру регулятив­ного капіталу	17% та вище	8% та вище	Відсутні
Достатньо капіталізовані		У межах 8%-17%	У межах 4%-8%	Відсутні
Недокапіталі-зовані		У ме­жах 6%-8%	У межах 3%-4%	Відсутні
Значно недокапіталі- зовані	Менше мінімаль­ного роз­міру регуля­тивного капіталу, у розмірі, що не пере­вищує 20%	У ме­жах від 2% до 6%	у межах від 1,3% доЗ%	У межах від 45% до 60% регуля­тивного капіталу банку
Критично недокапіта- лізовані	Менше мінімаль­ного розміру регулятив­ного капіталу, у розмірі, що перевищує 20%	Менше, ніж 2%	Менше, ніж 1,3%	Переви­щує 60% регулятив­ного капіталу банку

— кошти, що розміщені на кореспондентських рахун­ках у банках-резидентах і нерезидентах, які визнані банкрутами або ліквідовуються, або зареєстровані в офшорних зонах, чи розташовані в країнах, рейтинг яких не підтверджений рейтинговим агентством України.

При виявленні недостатнього рівня капіталізації банку органи нагляду мають застосувати адекватні заходи впливу з метою попередження фінансових проблем або мінімізації їх негативних наслідків.

80

Т.П.Гудзь

Нормативи ліквідності банку

Поняття «ліквідності» має широкий спектр застосу­вання і може бути характеристикою фінансового стану суб'єкта економічних відносин або якості окремого виду активу.

Ліквідність банку — це спроможність банку щодо своєчасного виконання своїх зобов'язань. Для її підтри­мання банк повинен так управляти своїми активами та пасивами, щоб залучені кошти на короткий термін не використовувалися для надання довгострокових креди­тів, тобто має бути збалансованість за термінами та обсягами між зобов'язаннями та активами банку.

Ліквідність активів — це швидкість перетворення їх у засоби платежу. Не відстежуючи належним чином якість своїх активів банк ризикує тим, що в його розпорядженні у певний момент часу не буде достатньо платіжних засобів для виконання своїх зобов'язань. Це називається ризиком ліквідності.

У зв'язку з цим банк повинен постійно:

• управляти ліквідністю, підтримуючи її на достат­ньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов'язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів;

• забезпечувати нормативне співвідношення між регулятивним капіталом та зобов'язаннями;

• формувати оптимальну структуру активів із збіль­шенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем ризику.

З метою контролю за станом ліквідності банків Національний банк визначає три нормативи ліквідності: миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6).

Норматив миттєвої ліквідності (Н4) встановлюється для контролю за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань за рахунок

Банківський нагляд

81

високоліквщних активів, до яких належать кошти в касі та на кореспондентських рахунках.

(1)

де Ккр — кошти на кореспондентських рахунках

Ка — кошти в касі:

Рп — зобов'язання банку, що обліковуються за поточ­ними рахунками.

Пруденційний нагляд контролює дотримання норма­тиву миттєвої ліквідності за формулою середньозваженої величини за місяць, яка повинна бути не менше 20%.

Норматив поточної ліквідності (Н5) встановлюється для визначення збалансованості строків і сум ліквідних активів та зобов'язань банку. Він розраховується за формулою:

(2)

де Апв — активи первинної та вторинної ліквідності;

Рп — зобов'язання банку, що обліковуються за поточ­ними рахунками;

З — коротко- та довгострокові зобов'язання банку.

До активів первинної та вторинної ліквідності належать:

• готівкові кошти;

• банківські метали;

• кошти на кореспондентських рахунках, які відкриті в Національному банку та інших банках;

• строкові депозити, які розміщені в Національному банку та інших банках;

— боргові цінні папери, що рефінансуються Націо­ нальним банком, у торговому портфелі банку, в портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

I