6.2. Принципи побудови структури креативної організації

Традиційний погляд на структуру заключається в тому, що вона робить можливим управління любою організацією і створює систему відносин, в межах якої вона планує, організовує, направляє і контролює свою діяльність. Таким чином, відповідна структура спроможна сприяти досягненню цілей організації, а невідповідна – перешкоджає.

Серед принципів побудови структури організації заслуговують на увагу наступні:

1. Чим більше, тим краще. В такому випадку організація має змогу економити за рахунок масштабів своєї діяльності. Деякі інноваційні компанії добиваються видатних успіхів, обмежуючи можливості власного зростання: наприклад, при досягненні ними певних розмірів, окремі підрозділи реорганізують у більш мілкі структурні одиниці. В креативній організації є магічним число – 1200 – максимальна кількість співробітників, при перевищенні якої відбувається подрібнення підрозділів. Сендер вважає, що люди працюють на межі своїх можливостей тільки тоді, коли вони особисто знайомі між собою, а це, як правило, близько 150 осіб.

2. Спеціалізація. Конкурентних переваг можливо добитись за допомогою спеціалізації, оскільки вона дозволяє підрозділам швидше накопичувати необхідний досвід.

3. Чим більше ресурсів, тим швидше інновації. Традиційно вважається, що чим більше людей приймають участь в процесі, тим менше часу потрібно на його здійснення. Дослідження проведені у виробничих структурах орієнтованих на проектний менеджмент переконують у зворотному. Це пояснити можливо тим, що любий обсяг роботи має властивість заповнювати весь час, відведений на її виконання без покращення її якості.

4. Вертикальна чи горизонтальна? Креативна організація повинна прагнути до зменшення рівнів ієрархії управління, що повинно вплинути на ефективність роботи управлінського персоналу.

Побудова організації не обмежується лиш формальними структурами. Неформальні структури, які спираються на політику організації, направлені на реалізацію її місії, кар’єрний ріст співробітників, максимізацію прибутків – мають значно більший вплив на діяльність креативних організацій.

5. Жорстка чи гнучка? Визначення обсягів конкретної роботи може залежати від кваліфікації, необхідної для її виконання, або від можливості розподілити цю роботу на окремі завдання між декількома працівниками. Розподіл однієї роботи на більш дрібні може привести до зниження мотивації співробітників через неможливість побачити кінцеві результати та долю своєї участі в них.

6. Чіткі чи розмиті межі? Регламентування посадових обов’язків за допомогою таких механізмів, як посадові інструкції, кваліфікаційні характеристики, ключові параметри ефективності: позитив чи негатив для креативної організації? Відповідь на цю проблему наведено в табл. 6.1.

Таблиця 6.1

Переваги і недоліки чіткого визначення посадових обов’язків

№ з/п	Переваги	Недоліки
1	Відсутність будь-якої невизначенності, повна ясність формальних стосунків	Обмежені можливості прориву вузьких місць та поточних проблем. Тенденція до залежності та підпорядкованості у службових стосунках
2	Видимі результати своєї роботи	Занадто паперової тяганини. Відсутня можливість проявити свою індивідуальність
3	Гарне координування дій	Надлишкова жорсткість і закостенілість при організаційних змінах

Вимога чіткості виконання посадових обов’язків може привести до підвищення відповідальності за виконання поставлених завдань. Однак надмірні обмеження ведуть до втрати таких якостей, як пристрасть, ініціативність та напористість в роботі.

7. Принципи підпорядкованості. У ситуації коли кожен співробітник підпорядкований тільки одному безпосередньому керівнику, організація може стати неповороткою з обмеженими можливостями до адаптування до змін у зовнішньому середовищі. З іншого боку, якщо в одного працівника більше одного керівника, потрібні особливі уміння і навики, пов’язані з необхідністю визначення пріоритетів і першочергових цілей. Найкраще, якщо різні керівники координуватимуть свої завдання одному виконавцю.

8. Як відбуваються комунікації? Для ефективної роботи організації надзвичайно важливим є комунікативний процес, його структура і наявність відповідних засобів.