3.2. Особистість і творчість

Ви збільшите свій творчий потенціал, якщо почнете цінувати свої власні думки.

Річард Саундерс

Особистість – найскладніше явище, створене людиною за весь

час існування її і розвитку. Два людські винаходи, зауважив І. Кант, можна вважати найважчими, а саме: мистецтво управляти і мистецтво виховувати.

Під особистістю [36] – слід розуміти цілісність природжених і набутих психологічних властивостей, які характеризують індивіда, що робить його унікальним.

До основних ознак особистості слід віднести: цілеспрямованість дій, ставлення до навколишнього світу, соціальні позиції особи, свідомість, волю, соціальну діяльність, мовні здібності. Наявність цих ознак, як стверджують дослідники, є необхідною і достатньою умовою для розгляду індивіда як особистості.

Кожній окремій людині притаманні її власні психіка, нервова система, відчуття. Саме вони становлять внутрішні умови існування індивіда. Щодо питання про особистість, то тут береться до уваги соціальна якість людини, яка характеризується мірою соціальності, рівнем реальних зв’язків і відносин, досягнутим ступенем освоєння соціальних умов безпосередньої життєдіяльності. Людина у своєму індивідуальному розвиткові може претендувати на роль суб’єкта творчості лише тоді, коли у неї сформувалася особиста структура відносин.

Стверджуючи те, що суб’єкт творчості – особистість, ми тим самим підкреслюємо, що саме особистість є носієм властивостей людини як суб’єкта.

Особистість стає суб’єктом соціальної творчості тоді, коли її діяльність спрямована на перетворення суспільних відносин, за яких починаються процеси, що ведуть до формування якісно нових структур і форм життєдіяльності суспільства.

Творчій особистості притаманні: неабияка енергія, завзятість, наполегливість, незалежність, сміливість, впевненість, терпимість, адаптивна гнучкість, сприйнятливість, оригінальність.

Російський вчений Енгельмейер П.К. зазначав: «Творчість – це життя, а життя це творчість». Дійсно людина сама творить себе, робить своє життя унікальним і неповторним. Щодня його змінюючи, вона його оновлює – необхідний атрибут будь-якої творчості.

Важливою умовою творчості є сприйняття нових ідей, здатність знаходити і порушувати проблеми, незалежність поведінки та суджень і водночас уміння поступатися і відмовлятись від своїх попередніх думок, критичність, сміливість, терпимість.

Творче мистецтво – зазначав Платон, - є такою здатністю, яка виступає причиною того, чого раніше не було. Усе, що викликає перехід з небуття в буття є творчість. Отже, створення будь-яких творів мистецтва чи ремесла можна назвати творчістю, а всіх «створювачів» - їх творцями [31].

Під творчістю розуміють діяльність, результатом якої є створення індивідуально нового, неповторного, оригінального.

Творчість у найвищому розумінні її неминуче включає в себе момент непередбачуваності, невизначеності, вона у своєму розвої наповнюється уявою, інтуїцією, свіжістю новизни.

Творчість – діяльність надзвичайно складна. Реалізується вона у розмаїтості форм. У цьому складному процесі однаково важливими є як інтуїтивні стрибки, так і тривалі ретельні дослідження. Творчий процес неможливий без гри уяви, здатності фантазувати, інтуїтивно відчувати і міркувати. Насамперед ніяк не слід вважати творчість випадковим результатом, одержаним опосередковано. Опитування американських вчених показало, що близько 85 % з них вирішення тієї чи іншої проблеми прийшло як несподіваний спалах інтуїції. Проте інтуїція, образно кажучи, схожа на вершину конуса, а весь конус до основи – це довга, важка і безперервна праця.

Особливе значення у створенні продукту в результаті творчої праці має психологічна направленість особистості, яка являє собою систему спонукань, що визначає відношення особистості до оточення.

Необхідно виділити наступні форми психологічної направленості особистості:

• порив – при цій формі потреби людини виражені настільки слабо, що спонукання до діяльності являє собою туманне, невизначене прагнення за відсутності чіткої цілі;

• бажання – форма направленості, за якої мета людини є усвідомленою і має конкретні риси;

• інтерес – це форма направленості за якої проявляються потреби людини в пізнанні;

• схильність – така форма направленості, за якої проявляється устремління до діяльності, викликаної інтересом;

• ідеал – форма направленості, за якою кінцева мета, задоволення потреб проявляються в якості найвищої досконалості;

• переконання – це знання про природу і суспільство у істинності яких людина не сумнівається і на основі яких складає думку (судження);

• світогляд – форма направленості особистості, що являє собою систему переконань, які зумовлюють вибір життєвого шляху і допомагають усвідомити обов’язки людини перед суспільством.

Творчість являється вищою формою трудової діяльності людини, в якій найбільш яскраво проявляється така особливість особистості, як творче мислення. Творча думка – це проникливість, яка дозволяє знайти правильне рішення, це в кінці кінців натхнення.

Креативність особистості – схильність людини до творчості, творчої діяльності, пов’язаної із створенням матеріально – духовних цінностей, які мають яскраво виражене суспільне значення – від нових художньо – естетичних ідей та підходів до конкретних творів і продуктів.

Креативне мислення – вид інтелектуальної діяльності, направлений на образно – творче осмислення та узагальнення реальності, на вирішення творчих задач, створення і сприйняття високозмістовних та значимих витворів мистецтва. Це один з основних типів мислення, зумовлений духовно – практичним способом пізнання світу, який відрізняється від раціонального понятійно – дискусійного, логіко – аналітичного мислення тощо.

Практично цей різновид мислення не існує в чистому (рафінованому) вигляді (художній погляд на життя ніяк не виключає логічного початку, здібностей до узагальнення і систематизації; так як аналітичне мислення не може не вміщувати елементи чуттєвого взірця). Разом з тим креативне мислення має ряд специфічних особливостей, до яких необхідно віднести перевагу (примат) емоційного та інтуїтивного починань, безпосередність і цілісність сприйняття, високу асоціативність та метафоричність, здатність мислити категоріями, уміння відчувати дихання часу, передбачати майбутнє.

Для того, щоб творчість була ціленаправленою, використовуються спеціальні навики, під якими слід розуміти здатність виконувати певну роботу. Справжній професіонал обов’язково повинен володіти основними навиками майстерності. Майстерність у творчій діяльності припускає високий рівень володіння зображувально–передавальними, літературно–художніми та ін. засобами і технікою виконання. Головна і безумовна умова справжньої майстерності – вміння створити вражаючий, унікальний, оригінальний і багатозначний образ.

На думку Селезньової Е.В. людина в залежності від життєвої ситуації може виступати в одній із наступних модальностей у ряду властивостей: хочу – можу – вмію – повинен – добиваюсь – роблю.

Модальність «хочу» відбиває матеріальні та моральні потреби особи, внутрішню мотивацію людини і являється рушійною силою усіх сфер людської діяльності.

Модальність «можу» відображає особистісний потенціал людини, який визначається як функція декількох змінних: індивідуального досвіду і готовності до його практичної реалізації, освідченості, фактичного віку і потенціалу професійного зростання.

Модальність «вмію» відбиває рівень компетентності та раціональний досвід людини у вигляді: навиків, методик, способів, технологій здійснення конкретної діяльності.

Модальність «повинен» відображає рівень сприйняття людиною соціальних стандартів і цінностей та відповідальність за свою життєздатність, як для своїх потреб, так і для інших членів суспільства.

Модальність «добиваюсь» відбиває процес цілепокладання, як вибір та формування цілей.

Модальність «роблю» відображає процес реалізації всіх інших модальностей у реальних діях.