3.3. Характеристика творчого потенціалу

Зв’язок між особою і творчістю визначається терміном «потенціал». Його, в основному, пов’язують з усвідомленням діяльності начала буття індивіда, під яким розуміється сила, здібність, потенційні можливості, душевна енергія.

Отже, потенціал – це властивість будь-якого організму, до того ж не тільки живого. Йдеться про виробничий, економічний, науково-технічний потенціал, про потенційні можливості окремої особи, суспільства, держави у певній сфері їхньої життєдіяльності. А от творчий потенціал – це величина, що характеризує потенційну енергію суб’єкта творчості, його силу, міць.

Людська діяльність включає ряд компонентів, які якісно відрізняють її від природної активності живих істот. У неї органічно вплетена передусім свідомість, яка виконує функції ціно-покладання, планування передбачення тощо. Саме діяльність, започаткована свідомістю, характеризується спрямованістю, доцільністю, розумністю.

Врешті - решт, свідомість, визначається буттям, яке завжди є його відображенням і може функціонувати в якості усвідомлення буття. Свідомість існує лише як процес і результат усвідомлення людиною світу, суспільно – історичної практики.

Надзвичайно важливою властивістю творчої активності є її колективістський характер. Вона спирається на спілкування людей, тому що діяльності поза спілкуванням не існує. Спілкування – це складний соціально – психологічний процес, який містить три основі сторони: 1) обмін інформацією (комунікативна); 2) взаємодія (інтерактивна) породжена потребами в сумісній діяльності, спрямована на суттєву зміну стану, поведінки партнера чи групи людей; 3) перцептивна (сприйняття людьми, що спілкуються один одного) – включає у себе процес формування образу іншої людини.

Спілкування – це специфічна форма творчості, воно стимулює нове. Спілкування є умовою і способом реалізації особи, виступає необхідною передумовою людського буття, взаємодії людей.

Спілкування стимулює творчий процес. Дослідники не без підстав вважають, що 99 % конструктивних ідей виникають подібно до електричної іскри при «контакті» з думками інших людей, а решта (1 %) – це ідеї, народжені у хвилини натхнення, які з’являються кружним шляхом, але з того самого джерела.

У процесі міжособистісної взаємодії відбувається обмін ідеями, думками, почуттями, міркуваннями, інтересами, тобто всім тим, що сповнює внутрішній світ індивідів, які спілкуються, і визначає багатство їх суб’єктивного досвіду.

Творчий потенціал – це якість людини, за допомогою якої реалізується наявна і можлива діяльність у формі праці, пізнання і спілкування; зміст і характер її відзначаються новизною. Новизна в діяльності фіксує, з одного боку, реальність творчого потенціалу, а з іншого – продукт індивідуально – особистісної творчості. Як вияв сутності особи творчий потенціал має фізіологічну, психологічну і соціальну сторони. Сукупність певних явищ, які властиві кожній з названих сторін, дає уявлення про творчий потенціал особи як системну якість, вияв і функціонування якої здійснюється у конкретних формах. Між працею, пізнанням і спілкуванням з самого початку встановлюється діалектична єдність соціальною основою якої є відносини.

Н.В. Васіна [7] визначає структуру творчого потенціалу як:

• направленість професійних інтересів, які забезпечують вплив лідерсько – організаторської активності;

• необхідність в новаторстві, пошуку оптимальних рішень та основ інноваційної діяльності;

• прояв загального інтелекту – адекватність сприйняття, розуміння цінностей і формування алгоритму та технології професійної діяльності;

• схильність до безперервного аналізування та оцінювання, швидкого формування інформаційних масивів, які забезпечують активну участь в процесі прийняття рішень;

• позитивну емоційно – почуттєву активність;

• сильну вольову регуляцію, наполегливість, рішучість, творчість та багатоваріантність дій в управлінні;

• здатність до розробки індивідуальних моделей, алгоритмів і технологій ефективного керівництва.

Ефективність розвитку творчого потенціалу людини напряму залежить від рівня розвитку культури особистості, власне, від її рефлексної складової. Культура (від лат. cultura – вплив, виховання) – поняття пов’язане з продуктивною творчою діяльністю людини. Соціально – філософська складова культури виявляє сукупність матеріальних і духовних цінностей, які передаються з покоління до покоління. Філософсько – гуманітарна складова культури виявляє певні якості, рівень розвитку людини, який характеризує його процесійно – діяльні можливості та способи професійно – творчої самореалізації.

Реалізація творчого потенціалу особи можлива лише в конкретних видах діяльності, що спирається на певну сукупність суб’єктивних образів об’єктивного світу. Творчий потенціал особи перебуває під активним впливом свідомих спонукань, духовно – моральних чинників, ціннісно – смислових орієнтацій. Такі форми психічного відображення, як відчуття, сприймання, уява, є найпростішими видами діяльності, які контролюються свідомістю людини. Вони є також формами вияву творчого потенціалу окремої особи.