Тема 1. Сутність креативності у бізнесі

0. Основні питання: 1.1. Природа креативності. 1.2. Суть креативного менедж­менту та основні складові креативності. 1.3. Управління креа­тивністю. 1.4. Бар’єри, що заважають креативно мислити.

1. 1.1. Природа креативності

Творче мислення заключається в тому, щоб поглянути на те, що бачать всі, і подумати про те, про що не подумав ніхто.

Альберт Сент Дьорді

На сьогоднішній день існує багато підходів до визначення природи креативності.

Деякі визначення креативності було сформульовано в термінах продукту, результату діяльності, інші - в термінах процесу, особистісних властивостей або необхідних зовнішніх умов. Одні автори [34] підкреслюють, що термін «креативний» можливо застосовувати тільки до спеціальних видів здібностей, що рідко зустрічаються, - інші рахують, що цей термін припускає загальну креативну здатність, якою в певній мірі володіють всі здорові індивіди.

Креативність часто розглядають, як дещо протилежне конформності, буденності, що передбачає нестандартні підходи на відміну від загальноприйнятих. К.Спірмен вважає, що це – «сила людського розуму, яка створює новий зміст шляхом зміни і створення нових зв’язків». Сімпсон визначав креативність як «здатність до руйнування загальноприйнятого звичного порядку руху ідей в процесі мислення». Незважаючи на полярні погляди, практично в усіх визначеннях креативність пов’язується з винаходом чогось нового (для особи чи для суспільства).

На думку Е.Торренса [39], креативність – це не спеціальна, а загальна здатність, яка базується на констеляції загального інтелекту, особистісних характеристик і здібностей до продуктивного мислення. Під креативністю Е. Торренс розумів загострене сприйняття недоліків, пробілів у знаннях, дисгармонії тощо. Він вважав, що творчий процес поділяється на сприйняття проблеми, пошук рішення, виникнення та формулювання гіпотез, перевірку гіпотез, їх модифікацію та отримання результату.

Критики визначення Е.Торренса звертають увагу на той факт, що воно не відмічає різниці між креативністю та іншими видами мислення.

Свої висновки Е.Торренс будував на теорії дивергентного (творчого) мислення Дж. Гілфорда, який виділив такі властивості дивергентного мислення:

1. «Побіжність» - здатність продукувати велику кількість ідей.

2. «Гнучкість» - здатність застосовувати різноманітні стратегії при вирішенні проблем.

3. «Оригінальність» - здатність продукувати незвичайні, нестандартні, оригінальні ідеї.

4. «Опрацьовування» - здатність детально розробляти ідеї, що зародились.

Джерела креативності

Для пояснення походження творчих здібностей людини існує цілий ряд теорій, серед яких привертають увагу наступні (рис.1.1):

1) боже озаріння;

2) щасливий випадок;

3) «заплановане везіння»;

4) настійливість;

5) «метод».

Боже озаріння

«Саме кепське те, що навіть самі глибокі роздуми не принесуть гідної думки. Вона повинна з’явитись вам, начебто боже дитя, і вигукнути: «А ось і я!»

Гете

З точки зору організації, проблема теорії божого озаріння заключається в тому, що якщо творче натхнення дійсно є наслідком

впливу певних вищих сил, то навряд чи цим процесом взагалі можливо управляти. При більш детальному вивченні змісту творчого процесу стає очевидним, що дана теорія не повністю розкриває феномен креативності. Однак ця точка зору повинна спонукати керівництво організацій наймати на роботу талановитих людей і створити їм умови для самореалізації.