Акції громадянської непокори з участю молоді та їх плебсологічне значення

Сьогодні в різних державах світу, навіть з високо розвинутою соціально-орієнтованою економікою, з об'єктивних і суб'єктивних причин виникають акції громадянської непокори: мітинги; демонстрації; гнівні процесії (вуличні походи); марші; пікетування; маніфестації; страйки; масові та групові акції насильства; погроми. Всі перелічені пункти містять протестні форми поведінки у структурі політичної участі. Політичний протест - це вияв негативного ставлення до політичної системи в цілому, її окремих елементів, норм цінностей та політичних рішень у відкрито демонстрованій формі.

Статтею 39 Конституції України громадянам надано право збиратися мирно, без зброї й проводити збори, мітинги, походи й демонстрації. Положення ч. 1 цієї статті треба розуміти так, що організатори таких заходів заздалегідь, тобто у прийнятні строки зобов'язані завчасно сповіщати органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій. Ці строки не повинні обмежувати передбачуване ст. 39 Конституції України природне право громадян. На нашу думку вказаний конституційний механізм є гарантією наведеного права громадян.

Тож перейдемо до визначень кожного з виду акцій громадянської непокори та короткої їх характеристики.

Демонстрація (лат. demonstratio - показ) є однією з форм масового виявлення політичних настроїв протесту, солідарності, шляхом проведення маніфестацій, мітингів, страйків, вуличних походів тощо. Відповідно до Конституції України 1996 р. громадянам держави гарантується право проводити демонстрації, мітинги та інші масові заходи (ст. 39). Порядок проведення цих заходів встановлюється місцевими радами та державними адміністраціями. Маніфестація (лат. manifestatio - виявлення, прояв) - публічний, масовий виступ для проголошення, прихильності якоїсь ідеї, солідарності, співчуття, підтримці або протесту з приводу якоїсь події, інформування органів влади або широкої громадськості про свої проблеми та встановленні вимог їх розв'язання тощо. Маніфестація, як правило, здійснюється у формі зібрання прихильників певної ідеї або однодумців. Дані акції громадянської непокори, як правило, супроводжуюються скандуванням гасел, закликів, виголошення промов та ін. Марш (іmarche - ходьба, ходіння) це масовий похід через багато населених пунктів для прилюдного вираження позиції з того чи іншого значущого суспільного питання. І серед учасників маршу значну кількість представляють молоді особи, студенти, школярі. Іноді марш набуває великих масштабів і деколи проходить через усю країну і навіть через кілька країн. У маршах зазвичай беруть участь заздалегідь організовані люди. Мітинг (анг. meeting - збори) - це зібрання, сходка, публічні збори з метою обговорення нагальних проблем суспільного політичного життя. Мітинг є однією з форм розвитку політичної участі громадян. Наприклад, виборчий мітинг сприяє успіхові його організаторів, коли вони зосереджують зусилля не тільки на тому, щоб за будь- яку ціну перемогти суперника, а щоб психологічно привабити громадян на свій бік, переконати їх голосувати за свого кандидата, свою партію, дати можливість "на своєму" мітингу висловити протилежну думку, позицію, публічно опанувати її, а отже, показати свою готовність до співпраці й компромісу, а якщо й до боротьби - то відкритої і чесної. Пікетування (франц. piquet, букв. - кілок, віха, piquer - протиставляти) є формою безпосередньої демократії, що реалізується у вигляді публічного вираження колективної або індивідуальної думки (демонстрація підтримки, солідарності, протесту проти чого-небудь), шляхом розташування громадян біля певного об'єкта з використанням плакатів, транспарантів та інших засобів наочної агітації. Яскравим прикладом цієї участі громадян є пікетування, які проводилися шахтарями у зв'язку з невиплатою заробітної плати. Особливий вид пікету є наметове містечко. Процесія (від лат. processio - просування вперед) являє собою масовий похід громадян з метою прилюдного вираження своєї позиції щодо питань та проблем, що виникають у суспільстві з приводу незаконних дій (бездіяльності) органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Особливістю процесії є те, що вона може відбуватися на проїжджій частині вулиць і площ із плакатами або без них. Вважається, що процесія відбувається без застосування гучномовців. І начебто саме з цих причин вона відрізняється від демонстрації. Ми не погоджуємося з цією думкою, і вважаємо, що в окремих випадках процесія може супроводжуватися із застосуванням вказаних засобів техніки. Маніфестація (лат. manifestatio - виявлення, прояв) - публічний, масовий виступ для проголошення, прихильності якоїсь ідеї, солідарності, співчуття, підтримці або протесту з приводу якоїсь події, інформування органів влади або широкої громадськості про свої проблеми та встановленні вимог їх розв'язання тощо. Маніфестація, як правило, здійснюється у формі зібрання прихильників певної ідеї або однодумців. Дані акції громадянської непокори, як правило, супроводжуюються скандуванням гасел, закликів, виголошення промов та ін. Страйк застосовується як крайній засіб, коли всі інші можливості вичерпано. Право на страйк уперше в Україні передбачено ст. 44 нині чинної Конституції. Ті, хто працює, має право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів. Таким чином, страйкуючі не можуть ставити політичних вимог. Страйк є також і засобом вирішення колективного трудового конфлікту, який полягає у тимчасовому припинені роботи найманими працівниками. Страйкуючі висувають вимоги до роботодавців, а їх зміст стосується захисту їх економічних інтересів. У демократичних державах право на страйк є одним із конституційних прав людини.

Перераховані акції громадянської непокори мають суттєве значення у форматуванні предмету такої нової правової науки як плебсологія. Отож, плебсологія як правова наука вносить певні корективи у самозахисті особи від протиправного утиску її законних прав та свобод. Таким чином, плебсологія - це особлива міжгалузева правова наука, що була започаткована в Україні на базі відповідного філософсько-правового вчення. Основний зміст даної науки полягає в тому, що предметом її вивчення є питання захисту прав і свобод людини з участю поміркованої соціальної та національної групи, або відповідної людської маси, а також захисту національної державності, і навпаки. Іншими словами, у плебсологічному розумінні, людина захищає державу, а держава захищає людину. Але, на жаль, в сьогоднішніх умовах держава - Україна не захищає, а закріпачує людину. Тому акції громадянської непокори - це природний непослух громадян свавіллю держави. Або це є непокора самої природи, незаконним, несправедливим соціальним діям з боку держави.

За останні роки участь молоді в акціях громадянської непокори все більше зростає. І це не є дивним, оскільки молоде покоління помалу усвідомлює важливість своєї участі у таких плебсологічних заходах. Молодь має і може мати великі шанси внести певні корективи у діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування та самого суспільства в цілому. На сьогодні молодь може реально впливати на суспільно- політичне життя держави через акції протесту. Бо в більшості випадків кожна молода людина відповідно до нині чинної плебсологічної теорії бажає і може відстояти свої права, свободи та інтереси, а також відновити справедливість і законність.

Учасником акції громадянської непокори може бути будь-яка особа чиї права порушуються або не виконуються згідного чинного законодавства. Вагоме місце в акціях громадянської непокори займає молодь, тобто особи віком від 18-35 років. Ці молоді люди реалізують своє право на участь в усіх стадіях політичного процесу: у виборах, референдумах. Адже молодь є частиною нації (народу). Народ же є єдиним джерелом влади, носієм суверенітету в Україні. У свою чергу народ здійснює владу як безпосередньо, так і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Тому з плебсологічного погляду конфлікт між Українським народом - громадянами України всіх національностей і державною владою є алогічним. А якщо такий і виникає, то винуватою стороною завжди буде визнана держава в особі відповідних органів її влади, а точніше компетентних посадових осіб.

Молодь хворобливо і швидко сприймає всякі образи, що висловлені на її адресу. Вона як лакмусовий папірець суспільства. Тому плебсологічне значення акцій громадянської непокори з участю молоді є доволі значущим. Такі акції в умовах нашої дійсності є наочним прикладом реалізації в суспільну практику політичного надпису, декларованого на біг-бордах багатьох міст України, "Українцю захисти себе сам". До речі, вказане політичне гасло відображає політичну позицію чинного Міністра внутрішніх справ Юрія Луценка. Даний заклик супроводжує контурне зображення сліду підошви взуття на гілочці калини - символу української національної сутності. Адже ні для кого не є дивним те, що на сьогодні, в деяких випадках, в Україні, у плебсологічному сенсі, закон - "є не закон", а індивідуальний соціальний інструмент, що використовується зацікавленими в цьому. І це підтверджується конкретними фактами порушення законності, до яких причетні працівники міліції, що є підлеглими Ю. Луценку.

У резюмуючій частині доповіді з тематики акції громадянської непокори з участю молоді та їх плебсологічне значення необхідно констатувати таке. Наслідки акцій громадянської непокори з участю молоді для людини, суспільства і держави можуть мати негативний і позитивний характер. Зрозуміло, що суб'єкти даних акцій переслідують певну мету. В акціях громадянської непокори з позитивної точки зору закладені бажання їх учасників діяти за певними природно-соціальними принципами та правилами і досягти певної цілі. На перший план молоді, як учасника акцій громадянської непокори мають виступати принципи узгодженості, консенсусу, взаєморозуміння, розумної солідарності та ін. Адже не можливим у такій ситуації є спричинення суперечливої обстановки або гострого конфлікту. Бо в подальшому це вплине на результат закінчення даного процесу. Подібні акції спираються на плебсологічний принцип "один за справедливість і законність, і усі за них, а отже, і за нього". Вони є надійною плебсологічною формою захисту від незаконних дій. Слава законності і правопорядку! Слава Українській державі!

Надія Петрівна Гаєва,

Інститут держави і права ім. В.М. Корецького

(м. Київ)