Правові та плебсологічні аспекти договору страхування життя

Страхування життя є одним з пріоритетних напрямів розвитку страхового ринку і має велике плебсологічне та соціально- політичне значення. Адже його подальший ефективний розвиток сприятиме підвищенню ролі приватного сектору у виконанні соціальних програм та зменшенню видатків державного бюджету. Майже в усіх промислово-розвинутих державах воно є випробуваним та популярним інструментом для індивідуального забезпечення в старості та для сім'ї померлого. Таким чином, добровільне страхування життя, наприклад у Німеччині, безперечно є найважливішим механізмом добровільного забезпечення в старості.

Розвиток сучасного страхування на Заході протягом останніх років характеризувався збільшенням частки страхування життя в системі страхових зборів (до 60-70%). Близько 90% дорослого населення європейських країн придбали поліси довгострокового накопичувального страхування життя. В Україні, навпаки, страхування життя є одним з найбільш невигідних для страхових компаній і незатребуваних населенням. І тільки в останні роки почали відбуватися певні позитивні зрушення в сфері страхування життя.

Чому ж люди не страхують своє життя? Саме на це питання ми будемо намагатися дати відповідь нижче. 15 червня, більш ніж 400 років тому, в Лондоні було вперше застраховане людське життя. Саме з цієї дати розпочинається всесвітня історія страхування життя. Початок розвитку страхування життя в нашій державі обумовлюється ухваленим у травні 1993 р. Декрету

Кабінета Міністрів України "Про страхування", який передбачав формування страхових резервів зі страхування життя на загальних засадах, не враховуючи його особливостей. Хоча, на нашу думку, формування страхування життя як окремої специфічної галузі слід розглядати лише з того моменту, коли Закон України розділив страхування на страхування життя та ризикове страхування. Ці та інші питання, пов'язані зі страхуванням життя, висвітлено у роботах зарубіжних вчених, таких як А. Манес, А. Банасінський, В. Райхер, Г. Бадер, С. Єфімов, Є. Коломін, Л. Корчевська та ін. Серед відомих українських науковців слід відзначити роботи К. Воблого, С. Осадця, В. Базилевича, М. Калпківа, А. Поддєрьогіна, Н. Внукової, Я. Шумелда та ін.

Погляди цих та інших вчених нерідко не співпадають у трактуванні страхування життя. Так, наприклад, Я. Шумелда зазначає, що в українському страховому законодавстві відсутнє однозначне визначення страхування життя, хоча ст. 6 Закону України "Про страхування" передбачає його чітке трактування, як виду особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку. Умови договору страхування життя можуть також передбачати обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи. У разі, якщо при настанні страхового випадку передбачено регулярні послідовні довічні страхові виплати (страхування довічної пенсії"), обов'язковим € передбачення у договорі страхування ризику смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору страхування та першою страховою виплатою з числа довічних страхових виплат. В інших випадках передбачення ризику смерті застрахованої особи є обов'язковим протягом всього строку дії договору страхування життя. Аналогічне визначення страхування життя наводить і О. Залетов.

Як показує досвід, для країн, де відбуваються суспільні, політичні та економічні перетворення, існують типові проблеми, що виникають при запровадженні страхування життя. Такою державою також є і Україна. Крім того, існує негативний досвід у сфері фінансових послуг та сфері страхування. Так, у Радянському Союзі багато громадян втратили більшу частину своїх заощаджень, які вони інвестували з ціллю страхування життя до колишнього радянського органу страхування Держстраху. Після розпаду Радянського Союзу такі зобов'язання або не виконувалися, або ж заощадження були знецінені через високий рівень інфляції. Врешті-решт, у багатьох державах, в яких відбуваються суспільно-політичні та економічні перетворення, немає або не було необхідної "культури страхування", тобто розуміння необхідності індивідуальної та власної відповідальності турботи про небезпеки та життєві ризики. З іншого боку, передумовою такого розуміння, звичайно ж, є стабільний та надійний ринок страхування, який дає клієнту або суспільству підставу для становлення необхідної довіри до нього.

Розвиток страхування життя в Україні стримується багатьма об'єктивними і суб'єктивними чинниками. Основні причини цього - відсутність платоспроможного попиту на страхові послуги внаслідок низького рівня життя населення, обмеженості корпоративних фінансів, нестійкості податкової системи, відсутності економічних стимулів для розвитку страхування. Хоча є і певні позитивні моменти в системі страхування життя України. Так, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначив поняття "довгострокове страхування життя" та встановив пільговий порядок оподаткування таких операцій як для страхувальників, так і для страховиків. У відповідності до даного закону доходи страховиків, отримані за довгостроковими договорами страхування життя та договорами пенсійного страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, підлягають оподаткуванню за ставкою нуль відсотків.

На межі зростання вітчизняного страхового ринку особливо гостро відчувається нестача вичерпних відомостей про нього (дані про організаційно-правову форму страхової компанії, її розташування і т.д.). Причиною уповільнення розвитку українського ринку страхування життя сьогодні, також є фінансово-економічна криза, а саме застій, який перейшов у падіння на ринку страхування життя США у зв'язку з іпотечною кризою (більш всього потерпіла компанія AIG, а так як вона вважається однією з передових "лайф" компаній в нашій державі, то вона більшою мірою і формує наш ринок страхування життя).

Розвиток українського ринку страхування проходить на основі взаємовпливу з європейським законодавством. З метою подальшої адаптації страхового законодавства України до законодавства ЄС було розроблено проект нової редакції Закону України "Про страхування". Саме "лайфові" компанії, спільно з Лігою страхових організацій, ініціювали прийняття Закону України "Про страхування" в новій редакції, що передбачає більш детальне регулювання сфери страхування життя.

Для вирішення цих проблем та запровадження реально діючої системи страхування життя в Україні, можна виділити такі шляхи:

не допускати збитків клієнтів страхових компаній зі страхування життя в разі їх банкрутства (заснувати спеціальне товариство зі страхування життя, яке буде перебирати на себе зобов'язання страховиків-банкрутів відповідно до договорів страхування і цим самим запобігати збиткам клієнта);

скористатися досвідом наших сусідів з Польщі (польський парламент ухвалив закон "Про індивідуальні рахунки пенсій по старості", внаслідок якого особа, яка здійснює свої заощадження на цих рахунках, звільняються від сплати податку на капітал) і розширити застосування економічного стимулювання;

запровадити широке використання Інтернет-технологій на ринку страхових послуг (у Європі послугами on-line страхування користується близько 40% населення);

визначити місце кожного із учасників системи недержавного пенсійного забезпечення і розв'язати ті суперечності, що існують, при підготовці нової редакції Закону України "Про страхування" (необхідно ввести "недержавне пенсійне страхування" на законодавчому рівні).

Отже, вирішення вищевикладених проблем призведе до поширення страхування життя, що буде сприяти зменшенню плебсологічної напруги та накопиченню великих страхових фондів. У свою чергу їх тимчасово вільна частина може бути використана як джерело інвестицій в економіку.

Анфіса Юріївна Нашинець-Наумова,

Юридичний інститут "Інститут повітряного і космічного права" Національний авіаційний університет (м. Київ)