Плебсологічні засади побудови громадянського суспільства

Сучасний інтелектуальний розвиток українського суспільства сприяв виникненню в Україні плебсології як новітнього філософсько- правового вчення і правової науки. Не зупиняючись на об'єкті дослідження плебсології, зазначимо, що сам термін плебсологія є абсолютно новим у теперішньому юридично-лінгвістичному арсеналі і активно використовується в монографічних та інших наукових дослідженнях. Структура плебсології як вчення дозволяє надавати відповідну оцінку подіям та державно-правовим явищам, зокрема, громадянському суспільству.

Як правило, при характеристиці громадянського суспільства, науковці акцентують увагу на тому, що це спільність вільних, незалежних, рівноправних людей, кожному з яких держава забезпечує рівні юридичні можливості в різних сферах життєдіяльності людини і громадянина. Врахування плебсологічних аспектів є очевидним.

Громадянське суспільство як явище в теорії держави та права розглядається у співвідношенні з державою. Громадянське суспільство - це система суб'єктів і відносин, що певною мірою залежать від держави, сфера, де панують приватні інтереси, приватна власність, економічно незалежні, вільні, юридично рівноправні суб'єкти. Економічні відносини складають основу громадянського суспільства, а громадянське суспільство - соціально-економічну основу держави.

Особа є первинною часткою суспільного організму. Благополуччя особи, її соціальна і правова захищеність залежать від стану суспільства, його співвідношення з державою. У тоталітарній державі суспільство як певний соціальний організм є поглинутим державою, позбавленим самостійності, повністю залежним від держави, у такій же залежності перебуває й особа. Нерозвиненість громадянського суспільства є однією з основних умов існування тоталітарного та авторитарного політичних режимів. У правовій державі формується громадянське суспільство, що складається з незалежних від держави суб'єктів, які діють у межах закону (самостійні, відокремлені від держави підприємці, партії, громадські об'єднання, рухи й інші недержавні об'єднання, розвинуті відносини недержавних форм власності, що забезпечують самостійність зазначених суб'єктів, незалежні засоби масової інформації тощо). Співвідношення громадянського суспільства й держави тут інше: держава підпорядковується суспільству. Держава здійснює лише ті функції, які випливають з природи самого суспільства, слугує суспільству.

Підпорядкування держави суспільству здійснюється за допомогою закону і, передусім, основного закону - Конституції.

З їх допомогою для діяльності держави окреслюються межі, визначаються форми, методи та цілі цієї діяльності. Очевидно, що така ситуація є можливою лише у демократичному суспільстві, де державний суверенітет є формою народного суверенітету, закони приймаються демократично обраним представницьким органом і виражають суспільні інтереси, а не інтереси лише владної еліти.

Таким чином, для правової держави обов'язковим є наявність інститутів представницької та безпосередньої демократії: демократичної виборчої системи, представницьких органів, яким належить виключне право у законотворчості, які мають право контролю за виконанням законів виконавчими органами і одночасно самі контролюються з боку суспільства тощо.

У громадянському суспільстві цінностями вважаються такі явища, які можуть бути корисними для задоволення інтересів різноманітних суб'єктів - окремих людей, соціальних спільнот чи об'єднань, а отже всього суспільства. Адже у суспільстві завжди є окремі соціальні верстви, групи, що незадоволені існуючим правовим регулюванням. Можливості учасників суспільного життя, які є необхідними для задоволення біологічних і соціально-обґрунтованих, за певних історичних умов, потреб, об'єктивно визначаються досягнутим рівнем розвитку суспільства. Участь мудрого простонароду в державно-правових явищах впливає на вибір певного ідеального орієнтира в суспільстві, сприяє висловленню певного протесту щодо державно-правового регулювання.

Організації, що існують у громадянському суспільстві, намагаються впливати на напрями державної політики. Інколи зацікавлені спільності беруть участь у масових соціальних рухах, які більше захищають нові або новостворені соціальні та політичні норми, ніж існуючі звичаї та правила.

Для громадянського суспільства є характерним відсутність жорсткої регламентації з боку держави щодо забезпечення гласності, свободи слова, критики, наявність можливостей обміну інформаційними, науковими та освітянськими технологіями з іншими державами. Громадяни реалізують свої потреби та забезпечують цілеспрямований розвиток суспільства без втручання державних структур. Громадянська ініціатива, громадянський обов'язок сприяє розвитку всіх структур громадянського суспільства, має наслідком визнання та матеріалізацію ідей верховенства права, єдність права та закону, розвиток та вдосконалення суспільства, поєднаний із розвитком та вдосконаленням правової держави.

Громадянське суспільство поряд з іншими елементами його плебсологічної характеристиками передбачає масову участь мудрого простонароду (як одного з головних компонентів предмету вивчення плебсології) у державно-правових та інших позитивних соціальних процесах.

Катерина Вікторівна Чуркіна,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

(м. Київ)