Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин

(витяги)

Верховна Рада України постановляє:

1. Європейську хартію регіональних мов або мов меншин, підписану від імені України 2 травня 1996 року в м. Страсбурзі (далі – Хартія), ратифікувати (додає­ться).

2. Положення Хартії застосовуються до мов таких національних меншин України: білоруської, болгарської, гагаузької, грецької, єврейської, кримськота­тарської, молдавської, німецької, польської, російської, румунської, словацької та угорської.

3. Україна бере на себе зобов’язання відповідно до частин I, II, IV, V Хартії, крім пункту 5 статті 7 частини II.

4. Стосовно кожної мови, на яку відповідно до статті 2 цього Закону поши­рюються положення Хартії, застосовуються такі пункти та підпункти статей 8-14 частини III Хартії:

а) підпункти «a (iii)», «b (iv)», «c (iv)», «d (iv)», «e (iii)», «f (iii)», «g», «h», «i» пункту 1 та пункт 2 статті 8;

б) підпункти «a (iii)», «b (iii)», «c (iii)» пункту 1, підпункт «c» пункту 2 та пункт 3 статті 9;

в) підпункти «a», «c», «d», «e», «f», «g» пункту 2, підпункт «c» пункту 4 статті 10;

г) підпункти «a (iii)», «b (ii)», «c (ii)», «d», «e (i)», «g» пункту 1, пункти 2 та 3 статті 11;

ґ) підпункти «a», «b», «c», «d», «f», «g» пункту 1 та пункти 2 і 3 статті 12;

д) підпункти «b», «c» пункту 1 статті 13;

е) підпункти «a», «b» статті 14.

5. При застосуванні положень Хартії заходи, спрямовані на утвердження української мови як державної, її розвиток і функціонування в усіх сферах сус­пільного життя на всій території України, не вважаються такими, що пере­шкоджають чи створюють загрозу збереженню або розвитку мов, на які відпо­відно до статті 2 цього Закону поширюються положення Хартії.

6. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України Л. КУЧМА

РОЗДІЛ ХІІ.

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ

ПИТАНЬ ЮРИСДИКЦІЇ

Конвенція про рабство¹

Женева, 25 вересня 1926 року

(витяги)

Статья 1. В целях настоящей Конвенции понимается, что:

1. Рабство есть состояние или положение человека, над которым осуществ­ляются атрибуты права собственности или некоторые из них.

2. Торговля невольниками включает всякий акт захвата, приобретения или уступки человека с целью продажи его в рабство; всякий акт приобретения невольника с целью продажи его или обмена; всякий акт уступки путем продажи или обмена невольника, приобретенного с целью продажи или обмена, равно как и вообще всякий акт торговли или перевозки невольников.

Статья 2. Высокие Договаривающиеся Стороны обязуются, поскольку они еще не приняли необходимых мер, и каждая в отношении территорий, находя­щихся под ее суверенитетом, юрисдикцией, покровительством, сюзеренитетом или опекой:

а) предотвращать и пресекать торговлю невольниками;

b) продолжать добиваться постепенно и в возможно короткий срок полной отмены рабства во всех его формах.

Статья 3. Высокие Договаривающиеся Стороны обязуются принять все соот­ветствующие меры для предотвращения и прекращения погрузки, выгрузки и перевозки невольников в своих территориальных водах, равно как и вообще на всех судах, носящих их национальные флаги.

<...>