Конвенція про режим проток1

Монтре, 20 липня 1936 року

(витяги)

Стаття 1. Високі Договірні Сторони визнають і підтверджують принцип права свободи проходу і судноплавства у Протоках².

Здійснення цього права відтепер регулюватиметься положеннями цієї Конвенції.

Розділ I. Торговельні судна

Стаття 2. У мирний час торговельні судна користуватимуться правом повної свободи проходу і судноплавства у Протоках вдень і вночі, під будь-яким прапо­ром і з будь-яким вантажем, без жодних формальностей, крім передбачених нижче у статті 3. Жодні мита або збори, інші за ті, стягнення яких передбачено у Додатку I до цієї Конвенції, не стягуватимуться турецькою владою з цих суден під час їхнього транзитного проходу без зупинки в одному з портів Проток.

Для полегшення стягнення цих мит або зборів торговельні судна, які пря­мують через Протоки, повинні повідомляти посадовим особам станцій, зазначе­них у статті 3, свою назву, національність, тоннаж, місце призначення і порт останньої зупинки (відправлення).

Лоцманське проведення і користування буксирними суднами залишаються необов’язковими.

Стаття 3. Усі судна, які входять у Протоки з Егейського або Чорного морів, повинні зупинитись біля санітарної станції при вході у Протоки з метою проход­ження санітарного огляду, передбаченого турецьким законодавством у рамках міжнародних санітарних правил. Цей огляд щодо суден, які мають чистий санітар­ний патент, або таких, що пред’явили санітарну декларацію, яка посвідчує, що вони не підпадають під дію положень другого абзацу цієї статті, відбуватиметься як удень, так і вночі з максимально можливою швидкістю. Згадані вище судна не зобов’язані зупинятись у будь-якому іншому пункті під час свого проходу через Протоки.

<...>

Стаття 4. Під час війни, коли Туреччина не є воюючою стороною, торговель­ні судна під будь-яким прапором і з будь-яким вантажем користуватимуться правом свободи проходу і судноплавства у Протоках на умовах, передбачених у статтях 2 і 3.

Лоцманське проведення та користування буксирними суднами залишаються необов’язковими.

Стаття 5. Під час війни, коли Туреччина є воюючою стороною, торговельні судна, які не належать державі, яка знаходиться у стані війни з Туреччиною, кори­стуватимуться правом свободи проходу і судноплавства у Протоках за умови, що ці судна жодним чином не надають сприяння противнику.

Ці судна входитимуть у Протоки вдень. Їхній прохід здійснюватиметься шляхом, який у кожному окремому випадку визначатиметься турецькою владою.

Стаття 6. У разі, якщо Туреччина вважає, що їй загрожує безпосередня небезпека війни, положення статті 2 тим не менше продовжуватимуть застосову­ватись, однак, з дотриманням того, що судна повинні заходити у Протоки вдень і що прохід повинен здійснюватись шляхом, який у кожному окремому випадку визначатиметься турецькою владою.

Лоцманське проведення, у цьому разі, може бути зроблене обов’язковим, але воно буде безкоштовним.

Стаття 7. Термін «торговельні судна» застосовується до всіх суден, які не передбачені розділом II цієї Конвенції.