Розділ VI. Положення про поліцейське та судове співробітництво у кримінальних справах

Стаття 29. Без шкоди для повноважень Європейського Співтовариства метою Союзу є забезпечення громадянам високого рівня безпеки в межах простору сво­боди, безпеки і справедливості шляхом розвитку спільної діяльності між Держава­ми-Членами в галузях поліцейського та судового співробітництва у кримінальних справах, а також шляхом попередження та боротьби з расизмом і ксенофобією.

Дана мета досягається попередженням і боротьбою зі злочинністю, організо­ваною чи іншою, зокрема, з тероризмом, торгівлею людьми та злочинами проти дітей, незаконною торгівлею наркотиками та незаконною торгівлею зброєю, корупцією та шахрайством, шляхом:

– більш тісного співробітництва між поліцейськими силами, митними орга­нами й іншими компетентними органами в Державах-Членах як безпосередньо, так і через Європейське Поліцейське Бюро (Європол), відповідно до положень статей 30 і 32;

– більш тісну співпрацю між судовими та іншими компетентними органами Держав-Членів, включаючи співпрацю через Європейський Підрозділ Судового Співробітництва (Євроюст), відповідно до положень статей 31 і 32;

– зближення, коли необхідно, норм кримінального права у Державах-Членах відповідно до пункту «e» статті 31.

<...>

Розділ VIII. Прикінцеві положення

<...>

Стаття 49. Будь-яка європейська Держава, що поважає принципи, викладені в частині 1 статті 6, може звернутися із заявою, щоб стати членом Союзу. Вона над­силає своє подання Раді, яка постановляє одноголосно після консультацій з Комісією та отримання згоди Європейського Парламенту, який постановляє абсолютною більшістю від повного складу своїх членів.

Умови прийняття в члени, а також поправки до Договорів, на яких ґрунтується Союз, що викликані таким прийняттям, становлять предмет угоди між Держава­ми-Членами та Державою-заявником. Ця угода подається на ратифікацію всіма Державами-учасницями згідно з їхніми відповідними конституційними вимогами.

<...>

Договір, що засновує Європейське Співтовариство1

Рим, 25 березня 1957 року

(витяги)

Частина перша. Принципи

Стаття 1. Цим Договором Високі Договірні Сторони засновують поміж собою Європейське Співтовариство.

Стаття 2. Співтовариство має своїм завданням, шляхом створення спільного ринку та Економічного і валютного союзу, а також шляхом реалізації спільних політик або діяльності, визначених у статтях 3 і 4, сприяти в усьому Співтовари­стві гармонійному, збалансованому і сталому розвитку економічної діяльності, високому рівню зайнятості та соціального захисту, рівності між чоловіками та жінками, сталому та безінфляційному зростанню, високому ступеню конкуренто­спроможності та зближення економічних показників, високому рівню захисту й покращення стану навколишнього середовища, підвищенню рівня та якості життя, а також економічній і соціальній згуртованості та солідарності між Державами-Членами.

Стаття 3. 1. Задля намірів, викладених у статті 2, діяльність Співтовариства включає, як обумовлено в цьому Договорі та відповідно до викладеного в ньому графіку:

a) заборону між Державами-Членами митних зборів і кількісних обмежень на імпорт та експорт товарів, а також усіх інших еквівалентних за своїми наслідками заходів;

b) спільну торговельну політику;

c) внутрішній ринок, що характеризується скасуванням між Державами-Членами перешкод вільному рухові товарів, осіб, послуг і капіталу;

d) заходи щодо в’їзду та переміщення осіб, як це передбачено Розділом IV;

e) спільну політику у сфері сільського господарства і рибальства;

f) спільну політику у сфері транспорту;

g) систему, яка забезпечує, щоб конкуренція на внутрішньому ринку не спотворювалася;

h) зближення законів Держав-Членів у обсязі, що вимагається для функціону­вання спільного ринку;

i) сприяння координації між політиками зайнятості Держав-Членів з метою збільшення їхньої ефективності шляхом розвитку скоординованої стратегії з питань зайнятості;

j) політику в соціальній сфері, в тому числі Європейський соціальний фонд;

k) зміцнення економічної та соціальної згуртованості;

l) політику у сфері навколишнього середовища;

m) зміцнення конкурентоспроможності промисловості Співтова­риства;

n) сприяння дослідженням і технологічному розвитку;

o) заохочення створення та розвитку транс’європейських мереж;

p) внесок у досягнення високого рівня охорони здоров’я;

q) внесок в освіту та професійне вдосконалення, а також у розквіт культур Держав-Членів;

r) політику у сфері співробітництва з питань розвитку;

s) асоціацію із заморськими країнами і територіями, щоб розширити торгівлю та спільними зусиллями сприяти економічному та соціальному розвитку;

t) внесок у зміцнення захисту споживачів;

u) заходи у сферах енергетики, цивільного захисту і туризму.

2. В усіх сферах діяльності, зазначених у цій статті, Співтовариство прагне усунути нерівність між чоловіками й жінками і сприяти їх рівності.

Стаття 4. 1. Задля намірів, викладених у статті 2, діяльність Держав-Членів і Співтовариства включає, як обумовлено в цьому Договорі та відповідно до викладеного в ньому графіку, встановлення економічної політики, яка ґрунтується на тісній координації економічних політик Держав-Членів, на внутрішньому ринку і на визначенні спільних цілей, та проводиться згідно з принципом відкри­тої ринкової економіки з вільною конкуренцією.

2. Одночасно з вищенаведеним, а також як обумовлено в цьому Договорі та відповідно до викладених у ньому графіку і процедур, ця діяльність включає без­поворотне фіксування обмінних курсів, що вестиме до запровадження єдиної валюти, екю, а також визначення і проведення єдиної валютної політики та політики обмінних курсів, головна ціль яких – підтримувати стабільність цін і, без шкоди для цієї цілі, надавати підтримку загальним економічним політикам у Співтоваристві, відповідно до принципу відкритої ринкової економіки з вільною конкуренцією.

<...>

Стаття 5. Співтовариство діє в межах повноважень, наданих йому цим Договором, і в межах цілей, поставлених перед ним у цьому Договорі.

У галузях, які не входять до його виключної компетенції, Співтовариство вчиняє дію відповідно до принципу субсидіарності, – тільки якщо та тією мірою, наскільки цілі запропонованої дії не можуть бути достатньою мірою досягнуті Державами-Членами, і тому, з причини масштабу або наслідків запропонованої дії, можуть бути краще досягнуті Співтовариством.

Будь-яка дія Співтовариства не повинна виходити за межі того, що необхідно для досягнення цілей цього Договору.

<...>

Стаття 7. 1. Завдання, покладені на Співтовариство, реалізуються такими інституціями:

– Європейським Парламентом,

– Радою,

– Комісією,

– Судом Правосуддя,

– Рахунковою Палатою.

Кожна інституція діє в межах повноважень, наданих йому цим Договором.

2. Раді та Комісії допомагають Економічний і Соціальний Комітет та Комітет Регіонів, що діють у дорадчому статусі.

<...>

Стаття 10. Держави-Члени вживають усі належні заходи, загальні чи спеціальні, щоб забезпечити виконання зобов’язань, що випливають з цього Договору або з дій, вжитих інституціями Співтовариства. Вони полегшують виконання завдань Співтовариства.

Вони утримуються від будь-якого заходу, що може наразити на небезпеку досягнення цілей цього Договору.

<...>

Стаття 14. 1. Співтовариство ухвалює заходи з метою послідовного створення внутрішньою ринку у строк, що спливає 31 грудня 1992 року <...>.

2. Внутрішній ринок складає простір без внутрішніх кордонів, у якому забез­печується, відповідно до положень цього Договору, вільний рух товарів, осіб, послуг і капіталу.

<...>