43. Світогляд та естетика Мопассана. Романістика Мопассана, прояв натуралізму в творчості Мопассана.

Мопассан починає публікуватися в багатьох відомих газетах, таких, як Le Figaro, Gil Blas, Le Gaulois та L’Écho de Paris, потім присвячує свій вільний час написаннюроманів та новел. Флобер заохочує його до публікації в 1879-му році першої невеличкої книги під назвою Історія минулих часів (фр. Histoire du vieux temps). Зблизившись з Золя, в 1880-му році Мопассан бере участь в зборах письменників-натуралістів Вечори Медану (фр. Les Soirées de Médan), де презентує свою першу новелу Пампушка (фр. Boule de Suif), яка відразу стає гучним успіхом і яку Флобер характеризує як «безсмертний шедевр». В тому ж році раптова смерть Флобера залишає письменника сам-на-сам з долею. Десятиріччя 1880—1890 стає набільш плідним період життя Мопассана: він публікує шість романів, більше трьохсот новел та кілька мандрівних нарисів. Прославившись завдяки своїй першій новелі, він методично працює, продукуючи щорічно два, а подеколи й чотири томи творів. Його справи ідуть добре і, долучаючись до його таланту, роблять його багатим. В 1881-му він публікує свою першу збірку новел під назвою Будинок Тельє (фр. La Maison Tellier), яка перевидається дванадцять разів протягом двох років. В 1883-му Мопассан закінчує свій перший роман, праця над яким тривала шість років, починаючи з 1877го: Життя (фр. Une vie), 25 тисяч екземлярів якого продано менше, ніж за рік. 

Мопассан чітко виклав свої погляди на художне слово в передмові до роману П'єр та Жан під назвою Роман в 1887/1888 р.р.

Відкидаючи романтичний роман та його деформований, надлюдський, поетичний погляд, Мопассан схиляється до об'єктивного роману в пошуках реалізму, розуміючи всі обмеження такого типу творчості. Для нього реалізм є особистим світоглядом, який він (письменник) намагається донести до нас, відображуючи в книзі. Ми завжди зображуємо самих себе, — каже він, в той самий час стверджуючи, що роман є художнім витвором, — купку невеликих фактів, які і складають загальний зміст твору. Мопассан також відкидає натуралізм з його важкою документальністю та прагненням«тотального реалізму, присутній Емілю Золя, але схиляється до безоціночногореалізму, що відображається навіть у таких важких для сприйняття сценах, як смерть Форестьє у Любому другові.

Мопассан прагне відобразити чисті факти та вчинки навзамін психологічного дослідження, оскільки психологія повинна бути схована в книжці так само, як вона схована в реальності за справжніми вчинками. Ця чистота та суворість зображення так само стосується описів, чітко відрізняючи Мопассана від Бальзака. Схильність до стислості яскраво прослідковується в творчості письменника: він створює більше 300 новел та лише п'ять романів.

Навколишній світ, прекрасне і огидне в ньому письменник сприймав надзвичайно гостро, він був наділений особливою емоційною вразливістю, тією глибиною сприйняття, яке, на жаль, прискорила його трагічну смерть, та про яке він писав, що завдяки йому найменше відчуття перетворюється на емоцію і, залежно від температури вітру, від запаху землі та від яскравості денного освітлення ви відчуваєте страждання, сум або радість… Але якщо нервова система несприйнятлива до болю, до екстазу, то вона передає нам лише буденні хвилювання і вульгарну вдоволеність.^[2]

Теми творчості Мопассана пов'язані з повсякденним життям в його епоху та особистим життям автора, змішуючись та утворючи неповторну палітру: Нормандія — рідний регіон письменника, посідає значне місце в його творчості: пейзажі - море чи міста, як Руан в Житті або Гавр в П’єр та Жан  Події одного з його найбільших творів - Милий друг - розгортаються в Парижі.

Тема жінки, особливо - жертви насильства: Жанна в Житті, Маленька Рок, Міс Гарієт, значне місце в цій темі відводиться проституції: Пампушка, Мадемуазель Фіфі,Дім Тельє... Тема родини та дітей так само близька Мопассану, часто-густо поєднуючись з темою батьківства: П’єр та Жан, Буатель, В полях, Дитина, По-родинному.... Власний песимізм письменника: в своєму філософському відчаї Мопассан іде далі, ніж Флобер. Ученик Артура Шопенгауера, він удається до всього, що може заповнити його життя сенсом. Він зневажає Провидіння, вважає, що Бог не відає, що він робить, а релігія є просто шахрайством, він каже, що людина всього лише тварина заледве вища за інших, а прогрес - просто примара. Навіть дружба здається йому, врешті-решт, огидним обманом, оскільки люди не сприймають проблеми інших і приречені на самоту.

Серед інших тем творчості Мопассана можна відзначити теми божевілля, депресії та параної: Горля, Він?, Шевелюра, Пані Ерме, що починається показовими словамиМене приваблюють божевільні, а також смерті та розрухи (Життя, Милий друг, Мала Рок, Сильний, як смерть). Песимізм цих тем, де немає місця щасливому коханню, іноді знаходить противагу в темі води, наприклад, моря, як в романах Життя чи П’єр та Жан, річок (На воді, Мушка, Виїзд на природу або боліт (Кохання).