26. Символістська драма м. Метерлінка. № 6

27. Імпресіонізм в американській літературі. Творчість Генрі Джеймса: світоглядні та естетичні засади творчості. Романи у творчості г.Джеймса. №25

28. Значення творчості а. Чехова для реформування мови світової драматургії.

Новаторство вперше у «чайці»: вона буд-сь не на гостросюжетній драм дії, а на глибокому психл аналізі хар-рів. Показу є трагедію буденності в сценічних образах, зображує не події, а людей, чия поведінка, життєва позиція стає чинником певних подій. Усіх героїв об’єднує в єдину с-му, ле коен має своє завдання. Тому уникає зовн ефектів, а змушує слідкувати за героями. Мова кожного персонажа має підтекст, особливу роль мають паузи, ніби доповнюють підтекст і виникають тоді, коли герої не можуть і не хочуть говорити про найпотаємніше. Увага і на авторські ремарки. За жанром наз твори комедіями, а за традиц визначенням – це скоріше трагедія чи драма. Називаючи комедією ніби підкреслює, що гол у його творі – буденність, яка марнує кращі людські почуття і стосунки, руйнує особистість і робить х-ри дріб’язковими, комічними. Новаторство також у «Три сесри», «Вишневий сад», «Дядя Ваня». Особл-сті п’єс: синтез традицій рос реалізму та заруб новеліст х-ру; с-ма рівнозначних персонажів (поліфонічність); відсутність напруженої інтрги, сюжет-роздум; відмова від єдності часу і дії; підсилення соц.-філос проблематики; вирішальна роль підтексту, символ деталей; поєднання жанрів комедії і драми.

29. Реалізм у французькій літературі хіх ст.

У літературі письменниками-реалістами були представники середнього класу, які писали про великі і малі міста, діяльність заводів, ферм, про подружнє життя, провінційну рутину. До особливостей їх творчості також належать: врахування суто наукових способів пізнання (досягнення соціальних і природничих наук); вивчення матеріальних мотивів поведінки людини; об’єктивізм – неупереджений виклад, який фіксує позитивні і негативні риси; зацікавленість «брудними», «низькими» темами, матеріальними чинниками буття: гроші, одяг, житло; показ літературного персонажа у тісному зв’язку з оточенням, яке формує характер людини; створення типів – узагальнених образів людей, характерних для певного суспільства чи соціальної групи.

Для реалізму у французькій літературі характерна поява реалістичного роману. Його особливості: читачі – представники середнього класу, а персонажі – люди з життя; місцем дії є урбаністичне середовище, а основними образами міст – Париж, Лондон, Петербург; приділяє увагу матеріальним чинникам поведінки, темі грошей; характерні панорамність та об’єктивізм.

Психологізм реалістичного роману проявляється у: дослідженні психологічного аспекту життя; переживаннях, емоціях, фобіях, бажаннях; тілесності – описах фізичного болю, депресій; поясненні вчинків індивідів впливом фізіології; сексуальній сфері героїв; конфлікті між інстинктами і мораллю; емоційних зривах, пов’язаних з втратою ілюзій; увагою до жінок і дітей, які посідають чільне місце в літературі поряд з чоловіками.У письменників-реалістів були певні психологічні прийоми щодо написання творів. Словесне відтворення психологічного життя відбувалось за рахунок внутрішніх монологів, описів природи, портретів, форм непрямого мовлення та ін. Використовувались різноманітні техніки показу снів, які персонажі бачать у моменти найвищого емоційного напруження і які є ключами до їх характерів. Письменники створювали словесні портрети персонажів за допомогою відтворення особливостей їх мовлення, спричинених певним емоційним станом та чинниками на зразок соціального стану, освіти та ін. Використовували і окремі деталі: характерні жести, мовленнєві реакції, повторювання окремих думок, фраз, які можуть набувати статусу мотиву.

Між романтизмом і реалізмом існує багато відмінностей. Для романтизму характерними є: драматизм події, розповідь історії (а не показ), ідеалізація, гіперболізація, культ надприродного і таємного, невірогідність подій та порушення хронології, екзотичні персонажі та середовище. Що ж до реалізму, то його основними особливостями є: інтерес до характеру, «показ» витискає «розповідь», прагнення бачити речі об’єктивно, об’єкт зображення – повсякденне, логічний і послідовний виклад подій.