99. Ідейно-художній аналіз думи «Самійло Кішка»

Ця дума про перебування козаків у турецькій неволі. Самійла Кішку змальовано запорізьким гетьманом, який разом із козаками 25 років знаходився у неволі. Протилежний йому персонаж Лях Бутурлак — зрадник і людина слабкої вдачі. Він не витримує знущань і страждань і стає ключником на галері, і вірним слугою турецького паші, який командує цією галерою. Лях Бутурлак підмовляє Самійла Кішку до зради, але гетьман відкидає цю пропозицію, а натомість при зручній нагоді разом із козаками знищує сторожу, захоплює галеру і повертається на рідну землю. У думі протиставлено образ справжнього героя, вірного Батьківщині, слабкодухому зраднику.

У думі "Самійло Кішка" наpод уславлює небувалий подвиг запоpозького гетьмана. Тяжка туpецька неволя, яка б вона не була довга, не вбила у сеpці Самійла Кішки ні любові, ні козацького завзяття і хисту. Він зpобив, здавалося, неможливе - вpятувався з неволі сам, та ще й дpузів з неволі визволив.

100. Ідейно-художній аналіз думи «Маруся Богуславка»

Маpуся Богуславка - взіpець мужньої жінки-патpіотки, яка і в чужому оточені знаходить у собі сили й мужність, щоб виконати свій обов'язок укpаїнської гpомадянки, святий обов'язок пеpед наpодом, постає пеpед нами в однойменній думі.

Маруся Богуславка – головна героїня української народної думи «Маруся Богуславка», один з найяскравіших образів жінки-патріотки.

Декілька століть підряд співали кобзарі та лірники по селах та містах, на битих шляхах і путівцях, у хатах і на великими шумливих ярмарках невідомо ким створену народну думу про Марусю Богуславку.

Чому ж саме цей образ українського народного епосу був такий популярний? І чи існувала взагалі колись Маруся Богуславка, чи відбитий у народній думі справжній історичний факт? Ці питання хвилюють й тепер; вони не раз поставали й дискутувалися в науці та літературі. А коли розглядали їх в цілому, то потрібно звернути увагу, що ціла історична доба в житті українського народу відображена в народній думі-пісні про Марусю Богуславку.

Подібно до Роксолани Лісовської, Марусю захопили турки і додали до гарему турецького хана. Знаменита козацька дума цього періоду повідає історію, як Маруся піднімається до такого рівня, що її турецький власник залишає її з ключами від його замку (і темниці). Вона використовує можливість звільнити групу українських козаків, які знаходились у полоні там протягом 30 років. Дивно, вона не тікає з ними але залишається з її гаремом, оскільки це стало єдиним способом життя, до якого вона звикла. Маруся символізує тих, хто залишає Україну але все ще має сильне поєднання до землі їх походження.

101. Ідейно-художній аналіз балади «Бондарівна»

Балада «Бондарівна» розповідає про горду дівчину Бондарівну, яка не прийняла залицяння пана Каньовського й різко йому відмовила, її схопили жандарми (жовніри) й привели до пана. Той наказав вибирати: чи з ним жити, чи в сирій землі гнити. Дівчина вибрала останнє, і пан її застрелив. А батькові, старому Бондареві, дав грошей «за хорошу дочку». У творі висловлюється захоплення гордою дівчиною, яка не захотіла з нелюбом жити, не здалася, і осуд жорстокого пана-вбивці. Балада побудована на діалогах, із використанням повторів, звертань, окличних речень, порівнянь та епітетів.

Раїна Бондарівна – одиначка в батька-вдівця, цехмайстра бондарського цеху.

Старий Бондар (батько) – спокійний, поважний, повний почуття гідності власної, до інших (тільки не до «панів») довірливий і зичливий, не без гордощів професіональних. Дочці «дає волю» не з безхарактерності, а з переконання і з довір’я до неї.

Стара бабуся – в домі в Бондаря, живе для господарства, зазнала «підданства», залякана, добродушна.

Купер’ян – «цехмайстер над соломою» – колишній швагер Бондаря, тепер жонатий удруге, натура товариська, веселий, людяний, безхарактерний, охочий до співу, до радощів життя, готовий і випити, але «при компанії», не п’яниця налоговий, любить «свестії», «братські меди», веселі звичаї «добрих старих часів». Колись заможний, тепер зубожілий.

Явдоха Купер’яниха – його друга жінка, «багацького роду», скупа, «фудульна», до пасербів недобра, в сварці не так груба, як ущиплива (говорить здебільшого в іронічно-ввічливому тоні), і через те її всі бояться. Любить згадувати, як «чинили мої бабуня, покійна бурмистрова, царство їм небесне». Ходить завжди в добрих коралях із срібними дзвіночками.

Моменти з пісень про Бондарівну:

1) Танок водить (усім перед водить), різка відповідь Кан[ьовсько]му, з жестом.

2) Капелія грає, Бондарівна цілу ніч гуляє. Відповідь людям: «Гуляю до свеї охоти, не втеряю дівочої цноти» (до сцени з женихом на цеховому святі).

3) Відповідь К[аньовсько]му: «Маєш жінку цілувати».

4) На поради людей втікати: «Сіла кінець столу, пісню заспівала». (Сцена в панській корчмі, на оранді, при капелії).

5) Бондарівна кидається втікати, застукана в дверях, подається до вікна, і шинкарка «передала її вікном».

6) Під час погоні один дворак горне до себе: «Молодая Бондарівно, жалко мені тебе».

7) Питання: «Чи волієш?..» Відповідь Бондарівни: «Волію»…