90. Ідейно-художній аналіз колискової пісні

Колискові пісні належать до поезії пестування і головне її призначення – приспати дитину, в цьому й секрет монотонності наспіву, одноманітності їх ладу, манери виконання, характеру, виразності ритміки, звучності і багатства рим. Носії і виконавці їх – жінки, матері, бабусі, няні. Шовкові вервечки, неслухняні котики, срібні дзвіночки, мальована колисочка, пташки, що приносять кашку з молочком, віночок з рути-м’яти, хрещатого барвінку виступають символами краси дитячого оточення. Мотивів, де кіт бере участь, у заколисуванні дитини, чимало. Кота запрошують приспати немовля, який з усією благодушністю, сонливістю має бути своєрідним оберегом. Магію колискової пісні можна порівняти з замовляннями:

Ходить кіт по горі,

Носить сон в рукаві.

Усім дітям продає,

Назаркові так дає.

Або:

Ой ти коте, коточок,

не ходи в садочок.

Не полохай дівочок,

Нехай зів’ють віночок

Із рутоньки, із м’ятоньки,

З хрещатого барвіночку,

З запашного Василечку.

Ой спи, дитя, до обіда,

покіль мати з міста прийде

да принесе три квіточки:

Ой первую дрімливую,

А другую сонливую,

А третюю щасливую.

А-а, а-а, а-а.

У молодій душі матері, що співає таку колискову – все чисто людське, духовне піднімається над матеріальним, готуючи в дитині апостола доброчинності не на одне, а на декілька грядущих поколінь, у дитячій душі зароджується доброзичливе ставлення до навколишнього світу, формується світогляд, визнання власної гідності, що межує з духовним аристократизмом. Серце його наповнюється любов’ю.

Для донечки потрібна вербова або калинова колиска. Якщо мати чи бабуся співатимуть їй – повік найріднішими будуть:

Колисала я дитиноньку маленьку

Та й поламала колисоньки ноженьку.

Не жаль же мені та тії колисоньки,

А жаль же мені та тії дитиноньки.

Бо колисонька, бо новенькая з крутого деревенька,

А дитинонька, та й маленькая від щирого серденька.

Для сина – колиска з явора або дуба, вони додають сили і розуму (“Бодай спало, не боліло, на личеньку рум’яніло”).

Колиши сі, колисонько із дуба, із дуба,

Колиши сі в колисоньці, дитинонько люба.

Колиши сі , колисонько, з горішка, з горішка,

Колиши сі в колисоньці, мамина потішка.

Або:

Колисонько нова з жовтого явора,

Я в тобі колишу малого сокола.

Спати класти дитя потрібно голівкою до сонця, торкаючись до люльки з північного боку:

Тихесенько, люлечко, тихесенько,

Вже вечір близесенько.

На північ люльку колисаю,

А з півдня тепла чекаю

Відомо, що коли мати помічає, що з дитиною щось не те, умиває її водичкою, лиже язиком чоло дитини навхрест, тричі повторюючи такі слова: „Яка мати породила, така й відходила”.

91. Ідейно-художній аналіз прогностичної прикмети

З давнiх-давен люди не в ладу з погодою, бо ж дощ, як правило, йде не тодi, коли просять, а коли косять: i тепло й холод настають не в пору. i влiтку траплялося кожух одягати: Нiби все наперекiр людинi. Ослiпленi яскравою блискавкою, приголомшенi громовицею, нашi далекi предки у вiдчайдушному поривi кидали в небо списи, стрiли. Пробували небесний вогонь "залякати" вогнем земним - запалювали лiси. Орють i сiють нашi предки майже сiм тисяч рокiв. Завжди їм був конче потрiбен "прогноз" на завтра, на мiсяць, на рiк: i помiтили, що природа сама пiдказує, коли яка буде погода. Птахи, тварини передчувають змiни в атмосферi. Комахи ж вимушенi бути "синоптиками", бо їхнє iснування цiлковито залежить вiд температури, вологостi, повiтря, освiтлення. Пасiчники знають: бджоли не летять у поле на негоду. А не летять тому, що багато квiток перед дощем закриваються, отож нектару бджолi не набрати. Так, рослини теж по своєму реагують на змiну погоди. Однi перед дощем закриваються, щоб захистити пилок i зменшити вивiтрювання тепла; другi - при високiй вологостi повiтря, скорочують випаровування; третi - "плачуть"; четвертi - змiнюють форму й положення листя. Зокрема, бiлi лiлiї вiд дощу ховаються у : воду. i таких рослин близько 400. Щоправда, є прикмети, далекi вiд здорового глузду. Наприклад: "Коли увечерi йде попереду череди чорна корова - на негоду; ряба - на дощ при сонцi; руда - на тиху погоду". За тисячолiття скарбниця хлiборобської мудростi поповнилась перевiреними досвiдом прикметами, що мають не лише практичну, а й наукову цiннiсть.

Якщо на Вiднайдення (9 березня) падає снiг - Пасха буде холодною. Якщо буде сухо - на Пасху дощ.

Коли на Петра (12 липня) сльота, буде цiле лiто багато болота.