19. Термін «фольклор». Історія терміна. Концепція, парадигми

Термін "фольклор" (у  перекладі "народна мудрість") вперше ввів англійський учений У.Дж. Томс в 1846. Спочатку цей термін охоплював всю духовну (вірування, танці, музика, різьблення по  дереву і  ін.), а  іноді і  матеріальну (житло, одяг) культуру народу.  У сучасній науці немає єдності в  трактуванні поняття "фольклор". Іноді воно уживається в  первинному значенні: складова частина народного побуту, що тісно переплітається з  іншими його елементами. З початку 20  в.  термін використовується і  в  вужчому, конкретнішому значенні: словесна народна творчість.

Якнайдавніші види словесного мистецтва виникли в процесі формування людської мови в  епоху верхнього палеоліту. Словесна творчість в давнину була тісно пов'язана з  трудовою діяльністю людини і  відображало релігійні, міфічні, історичні уявлення, а також зачатки наукових знань. Обрядові дії, за допомогою яких первісна людина прагнула вплинути на  сили природи, на  долю, супроводжувалися словами: вимовлялися заклинання, змови, до  сил природи поводилися з  різними проханнями або погрозами. Мистецтво слова було тісно пов'язане з  іншими видами первісного мистецтва  музикою, танцями, декоративним мистецтвом.  У науці це називається "Первісним синкретизмом" Сліди його і зараз помітні в  фольклорі.

Фольклор був словесним мистецтвом, органічно властивим народному побуту. Різне призначення творів породило жанри, з  їх  різноманітними темами, образами, стилем.  У якнайдавніший період у  більшості народів існували родові перекази, трудові і  обрядові пісні, міфологічні розповіді, змови. Вирішальною подією, що проклала рубіж між міфологією і  власне фольклором, стала поява сказки, сюжети якої усвідомлювалися як вигадка.

20. Фактори впливу на формування народної творчості

Можна виділити ряд найважливіших факторів:

Географічне розміщення — територіальне розселення націй зумовлює значні відмінності у поглядах на світ, на життя, на основні поняття. На ранніх етапах формування етнічних груп саме цей фактор відіграє вирішальну роль при виникненні первісних вірувань, які згодом переходять у систему народної міфології.

До географічних факторів можна віднести й інші елементи — ґрунт, напрям вітрів, особливості опадів і т. п., вплив яких на людську свідомість не важко простежити за аналогією до вище наведених прикладів.

Історичний розвиток — надзвичайно важливий фактор становлення націй. В основному він майже повністю підпорядковується і залежить від географічного розміщення. Особливості розселення різних етнічних груп на ранніх етапах становлення великою мірою визначають їхні історичні долі. Усім відомий факт, що північні племена кельтів, вікінгів залишили про себе пам´ять як про войовничі нападницькі жорстокі етнічні групи.

Наступним важливим фактором є природа, тобто світ рослин, тварин, птахів і т. ін., в якому живе народ. Світ природи і система первісних уявлень та поглядів впливають на вироблення та формування релігійних вірувань і пов´язаних з ними магічно-обрядових дій і ритуалів.

Усі вище згадані фактори впливають на розвиток занять та ремесел.

Серед найголовніших факторів впливу на розвиток окремих етнічних спільнот виділяють мову, як чинник, тісно пов´язаний з географічним розміщенням, історією та етнографією, природою. Мова є засобом, за допомогою якого твориться та функціонує усна народна творчість.

Тепер розглянемо, як це стосується фольклору.

Від особливостей та поєднання вище згаданих факторів на окремій території залежать, по-перше, домінанти у системі жанрів фольклору того чи іншого народу (у північних народів переважають героїчні сказання, військові танці, мисливські ритуали; у слов´ян — пісні, пов´язані з землеробством, обряди річного календарного циклу).

По-друге, — характер (особливості та відмінності) жанрів, які існують у всіх народів (наприклад, у тематиці колискових пісень у войовничих народів частий мотив побажання вирости дитині сильним і відважним воїном, безстрашним героєм; у той час, коли в землеробських народів у колискових бажають для дитини спокійної, щасливої долі, рости добрим і веселим. Також героїчний епос племен-завойовників та оборонців відрізняється за своєю суттю).

По-третє, — особливості ритуалів та обрядів (проводи на війну, полювання, чи обряди, пов´язані з сільськогосподарським циклом; відмінності у весільних, похоронних обрядах і т. п.).

По-четверте, — національна символіка (у фольклорних текстах є образи світу природи, елементи одягу, зброї).