- •1. Жниварські пісні та їх характеристика
- •2. Героїчний епос українського народу та його характеристика
- •3. Молодіжний цикл колядок. Характеристика
- •4. Специфічні ознаки фольклору
- •5. Відьмацтво та знахарство як складова фольклору та світової системи
- •6. Гоголь і фольклор
- •7. Міфологічні мотиви в народній прозі
- •8. Світоглядна парадигма замовлянь у фольклорній поетиці
- •9. Замовляння. Семантика образів
- •10. Вплив християнства на розвиток унт
- •11. Українські народні думи як жанр фольклору
- •12. Родинно-обрядовий фольклор. Характеристика
- •13. Сучасний стан фольклору в Україні
- •14. Казкова проза. Характеристика
- •15. Жанри весняного циклу. Характеристика
- •16. Розвиток української фольклористики у 2-ій пол..20-го ст. Наукові методи, теорії, гіпотези
- •17. Дитячий фольклор. Характеристика
- •18. Сучасний фольклористичний процес в Україні
- •19. Термін «фольклор». Історія терміна. Концепція, парадигми
- •20. Фактори впливу на формування народної творчості
- •21. Розвиток української фольклористики у 1-ії пол. 19-го ст. (діяльність Максимовича)
- •22. Легенда як жанр фольклору. Характеристика тематичних груп
- •23. Фольклор і література. Основні риси двох типів культур
- •24. Вертепна драма. Характеристика
- •25. Тематично-стильові особливості та поетика жанру балади
- •26. Жанрова структура фольклору
- •27. Загадка як жанр фольклору
- •28. Ритуально-міфологічна основа календарно-обрядового фольклору
- •29. Фольклористика в системі гуманітарних знань
- •30. Пісні літературного походження
- •31. Поетика народної казки
- •32. Роль найдавніших народних уявлень та вірувань у зародженні унт
- •33. Риси слов’янської міфології в неказковій народній прозі(легенди)
- •34. Фольклористична діяльність Чубинського
- •35. Погляди Костомарова, Нечуя-Левицького на природу давніх звичаїв та вірувань
- •36. Характеристика пареймічних жанрів(прислів’я, приказки)
- •37. Фольклористична діяльність Сумцова
- •38. Фольклористична діяльність Франка (погляди)
- •39. Грушевський як дослідник фольклору
- •40. Прадавні уявлення в народній чарівній позиції
- •41. Л.Українка і фольклор
- •42. Забавлянки як жанр унт
- •43. Фольклористична спеціальність сучасного анекдоту
- •44. Фольклористична діяльність Колесси
- •45. Похоронна обрядовість. Поетика голосінь
- •46. Термін «історична пісня» історія і сучасне значення
- •47. Жанри літнього циклу
- •48. Фольклористичні напрямки 1-ої пол. 20-го ст. Та їх рецепція і адаптація українського фольклору
- •49. Теорії міфологічної школи 19-те ст. (діяльність Потебні)
- •50. Культи перворелігії в мотивах, символах, образах унт
- •51. Розвиток ідей історичної школи в українському фольклорі 2-га пол.19-го ст. (Житецький, Драгоманов)
- •52. Легенда і переказ. Поняття художньої специфіки
- •53. Космологічний символ у фольклорі
- •54. Дитяча параміографія
- •55. Міфологічні мотиви колядок
- •56. Художня специфіка соціально-побутової казки
- •57. Народна лірична пісня. Жанри, проблематика, образи
- •58. Фольклор у праці Потебні
- •59. Фольклористична діяльність «руської трійці»
- •60. Праця Франка «Останки первинного світогляду»
- •61. Фольклористична діяльність Гнатюка
- •62. Праця Франка «Жіноча неволя»
- •63. Фольклористична діяльність Драгоманова
- •64. Праця Франка «Тополя»
- •65. Фольклористична діяльність Максимовича
- •66. Рецепція і адаптація ідей міграційної території в науково-дослідній діяльності Сумцова і Драгоманова
- •67. Весільна пісенність. Символіка. Генезис мотивів
- •68. Прислів’я і приказки як жанр унт
- •69. Ідейно-художній аналіз русальної пісні (на вибір)
- •70. Ідейно-художній аналіз топонімічного переказу
- •71. Ідейно-художній аналіз соціально-побутової пісні
- •72. Ідейно-художній аналіз комулятивної пісні
- •73. Ідейно-художній аналіз купальської пісні
- •74. Ідейно-художній аналіз голосіння
- •75. Ідейно-художній аналіз пісні літературного походження
- •76. Ідейно-художній аналіз колядки філософсько-світоглядного змісту
- •77. Ідейно-художній аналіз обжинкової пісні
- •78. Ідейно-художній аналіз казки про тварин
- •79. Ідейно-художній аналіз пісні «в неділю рано зілля»
- •80. Ідейно-художній аналіз космологічної загадки
- •81. Ідейно-художній аналіз чарівної казки
- •82. Ідейно-художній аналіз «пісні про Байду»;
- •83. Аналіз анекдоту як фольклористичного явища
- •84. Ідейно-художній аналіз родинно-побутової пісні
- •85. Ідейно-художній аналіз історичної пісні «ой був в січі старий козак»
- •86. Ідейно-художній аналіз колядки господині
- •87. Ідейно-художній аналіз історичної балади
- •88. Ідейно-художній аналіз пісні хронічки «про Шандаря»
- •89. Ідейно-художній аналіз апокрифічної легенди
- •90. Ідейно-художній аналіз колискової пісні
- •91. Ідейно-художній аналіз прогностичної прикмети
- •92. Ідейно-художній аналіз думи про Хмельницького
- •93. Ідейно-художній аналіз веснянки
- •94. Ідейно-художній аналіз русальної пісні
- •95. Ідейно-художній аналіз колядки господарю
- •96. Ідейно-художній аналіз думи «Олексій Попович»;
- •97. Ідейно-художній аналіз пісні балади з анімістично-міфологічними мотивами
- •98. Ідейно-художній аналіз весняної пісні дівич-вечора
- •99. Ідейно-художній аналіз думи «Самійло Кішка»
- •100. Ідейно-художній аналіз думи «Маруся Богуславка»
- •101. Ідейно-художній аналіз балади «Бондарівна»
- •102. Ідейно-художній аналіз стрілецької пісні
30. Пісні літературного походження
Кожна пісня літературного походження має свою історію (яка, однак, не завжди зберігається в народній пам´яті), проходить різні періоди поширення, шліфування, переробки; поки входить в народну традицію, зазнає певних змін (часом досить значних), нашарувань різних епох і т. п. Але, незважаючи на ретельну народну обробку (подекуди упродовж кількох століть), пісні літературного походження все ж відрізняються від народних специфічними рисами. Це дає підставу відносити до їх розряду пісень, авторство яких не збереглося, які не мають літературних відповідників, але певними ознаками виокремлюються з-поміж власне народних. Найвизначальнішою їх рисою є інший рівень індивідуалізації. У той час, як усна творчість вибирає усе найтиповіше, творить схематичні сюжети і доволі абстрактні узагальнені образи, літературна пісня як індивідуальна творчість побудована на основі особистих переживань, нетрадиційних ситуацій: фольклорне узагальнення життєвих явищ тут поступається місцем індивідуальним почуттям, які викликані конкретними обставинами. Ліричний герой таких пісень висловлює своє власне бачення і розуміння світу, яке, як правило, не збігається із загальноприйнятим. Зроджені в його душі почуття виходять за рамки народної психології (яка тяжіє до спрощення) — вони драматизуються, поетизуються, зображаються як щось небуденне, унікальне за своїми проявами. Як вказує І. Франко, «...така часто індивідуальна лірика... являється не на початку, а на кінці еволюції, рівночасно з тим, як і сама людська індивідуальність робиться самостійною, одержує певну ціну і почуває свою вартість супроти переможного зв´язку громади, роду, сім´ї. З другого боку, історія поетичних форм, будови вірша, ритму, рими та мелодії показує нам, що все се прояви зовсім не відвічні, не природжені чоловікові, але витворені цивілізацією, переношені в певнім часі і серед певних обставин від народу до народу, а спеціально до нас занесені досить пізно».
Для передачі цілого спектра почувань та ідей, невластивих для народної творчості, у піснях літературного походження використовується дещо відмінний арсенал художньо-поетичних засобів. Поряд з традиційними прийомами і тропами тут з´являються й оригінальні авторські: нетрадиційні порівняння й епітети, складна асоціативна метафорика, навіть лексичні неологізми. Це виводить народну лірику на якісно новий рівень: у ній не лише фіксуються окремі життєві явища (як це робить народна уява), а й з´являється філософське осмислення дійсності, висловлюється індивідуальне ставлення. Це приводить до переосмислення тематики пісенної лірики. Переносяться акценти з побутових тем і конфліктів у сферу людських почуттів і переживань, підсилюється психологізм поезії. Тому пісня набуває рис елегійності, медитативності. Це у свою чергу спричиняє й інші особливості. Зокрема в текст вводиться пейзаж, який як композиційний елемент відсутній у народній ліриці (де використовується практично лише у випадках паралелізму і ніколи не набуває вигляду розгорнутих картин природи). З властивих для фольклору рис відтворення життєвої конкретики (реалій побуту, подій, явищ), увага переноситься на саму людину, її думки і почуття. Елементи сюжетності чи подієвості поступаються місцем відтворенню душевних станів, а отже, пісня тяжіє до описово-споглядального характеру.
Ці пісні відрізняються і формальними зовнішніми ознаками. У них спостерігається значно складніша, ніж у народних, ритмомелодика: поряд з усталеними в традиції ямбом і амфібрахієм набувають поширення й інші віршові розміри та їх комбінації (різноскладова метричність). Відбуваються зміни у способі римування: від традиційної дієслівної рими здійснюється перехід до складніших іменникових, прикметникових рим, з´являється складне багатоскладове римування.
Таким чином, пісням літературного походження властивий авторський стиль, при чому кожна окрема пісня чи група пісень одного автора відрізняєтья стилевими ознаками від інших пісень цього жанрового різновиду. Але попри ці всі відмінності пісні літературного походження мають дуже багато рис, спільних із народними піснями (в іншому випадку вони не поширюються серед народу). Народна свідомість реагує лише на те, що є співвідносне з національною традицією, близьке до неї духовно та ідейно, відповідає художнім уподобанням народу. Якщо у тексті є щось несприйнятне, в процесі усної обробки це відкидається, шліфується, поки пісня не вкладеться в рамки національної традиції. Твори, які «не піддаються» такій обробці, ніколи не зможуть увійти у ранг народних. Народ не присвоює собі те, що є для нього чужим, незрозумілим. Фольклоризація літературних пісень — явище складне і часом важко пояснити, чому відбираються саме ті тексти, а не інші, чому в одні вносяться значні зміни (деякі пісні доповнюються, деякі, навпаки, скорочуються, замінюються окремі слова і т. п.), а інші залишаються без змін. Зіставлення варіантів літературних пісень з їх оригіналом не завжди дає логічне пояснення цього складного, непередбачуваного процесу. Тут діють якісь свої внутрішні закони відбору і трансформації, які неможливо нав´язати ззовні. Оскільки пісня — літературно-музичний твір, у цьому процесі важливе значення має і мелодія. Деякі пісні побутують з музикою відомих композиторів, інші мають кілька варіантів мелодій.