- •1. Жниварські пісні та їх характеристика
- •2. Героїчний епос українського народу та його характеристика
- •3. Молодіжний цикл колядок. Характеристика
- •4. Специфічні ознаки фольклору
- •5. Відьмацтво та знахарство як складова фольклору та світової системи
- •6. Гоголь і фольклор
- •7. Міфологічні мотиви в народній прозі
- •8. Світоглядна парадигма замовлянь у фольклорній поетиці
- •9. Замовляння. Семантика образів
- •10. Вплив християнства на розвиток унт
- •11. Українські народні думи як жанр фольклору
- •12. Родинно-обрядовий фольклор. Характеристика
- •13. Сучасний стан фольклору в Україні
- •14. Казкова проза. Характеристика
- •15. Жанри весняного циклу. Характеристика
- •16. Розвиток української фольклористики у 2-ій пол..20-го ст. Наукові методи, теорії, гіпотези
- •17. Дитячий фольклор. Характеристика
- •18. Сучасний фольклористичний процес в Україні
- •19. Термін «фольклор». Історія терміна. Концепція, парадигми
- •20. Фактори впливу на формування народної творчості
- •21. Розвиток української фольклористики у 1-ії пол. 19-го ст. (діяльність Максимовича)
- •22. Легенда як жанр фольклору. Характеристика тематичних груп
- •23. Фольклор і література. Основні риси двох типів культур
- •24. Вертепна драма. Характеристика
- •25. Тематично-стильові особливості та поетика жанру балади
- •26. Жанрова структура фольклору
- •27. Загадка як жанр фольклору
- •28. Ритуально-міфологічна основа календарно-обрядового фольклору
- •29. Фольклористика в системі гуманітарних знань
- •30. Пісні літературного походження
- •31. Поетика народної казки
- •32. Роль найдавніших народних уявлень та вірувань у зародженні унт
- •33. Риси слов’янської міфології в неказковій народній прозі(легенди)
- •34. Фольклористична діяльність Чубинського
- •35. Погляди Костомарова, Нечуя-Левицького на природу давніх звичаїв та вірувань
- •36. Характеристика пареймічних жанрів(прислів’я, приказки)
- •37. Фольклористична діяльність Сумцова
- •38. Фольклористична діяльність Франка (погляди)
- •39. Грушевський як дослідник фольклору
- •40. Прадавні уявлення в народній чарівній позиції
- •41. Л.Українка і фольклор
- •42. Забавлянки як жанр унт
- •43. Фольклористична спеціальність сучасного анекдоту
- •44. Фольклористична діяльність Колесси
- •45. Похоронна обрядовість. Поетика голосінь
- •46. Термін «історична пісня» історія і сучасне значення
- •47. Жанри літнього циклу
- •48. Фольклористичні напрямки 1-ої пол. 20-го ст. Та їх рецепція і адаптація українського фольклору
- •49. Теорії міфологічної школи 19-те ст. (діяльність Потебні)
- •50. Культи перворелігії в мотивах, символах, образах унт
- •51. Розвиток ідей історичної школи в українському фольклорі 2-га пол.19-го ст. (Житецький, Драгоманов)
- •52. Легенда і переказ. Поняття художньої специфіки
- •53. Космологічний символ у фольклорі
- •54. Дитяча параміографія
- •55. Міфологічні мотиви колядок
- •56. Художня специфіка соціально-побутової казки
- •57. Народна лірична пісня. Жанри, проблематика, образи
- •58. Фольклор у праці Потебні
- •59. Фольклористична діяльність «руської трійці»
- •60. Праця Франка «Останки первинного світогляду»
- •61. Фольклористична діяльність Гнатюка
- •62. Праця Франка «Жіноча неволя»
- •63. Фольклористична діяльність Драгоманова
- •64. Праця Франка «Тополя»
- •65. Фольклористична діяльність Максимовича
- •66. Рецепція і адаптація ідей міграційної території в науково-дослідній діяльності Сумцова і Драгоманова
- •67. Весільна пісенність. Символіка. Генезис мотивів
- •68. Прислів’я і приказки як жанр унт
- •69. Ідейно-художній аналіз русальної пісні (на вибір)
- •70. Ідейно-художній аналіз топонімічного переказу
- •71. Ідейно-художній аналіз соціально-побутової пісні
- •72. Ідейно-художній аналіз комулятивної пісні
- •73. Ідейно-художній аналіз купальської пісні
- •74. Ідейно-художній аналіз голосіння
- •75. Ідейно-художній аналіз пісні літературного походження
- •76. Ідейно-художній аналіз колядки філософсько-світоглядного змісту
- •77. Ідейно-художній аналіз обжинкової пісні
- •78. Ідейно-художній аналіз казки про тварин
- •79. Ідейно-художній аналіз пісні «в неділю рано зілля»
- •80. Ідейно-художній аналіз космологічної загадки
- •81. Ідейно-художній аналіз чарівної казки
- •82. Ідейно-художній аналіз «пісні про Байду»;
- •83. Аналіз анекдоту як фольклористичного явища
- •84. Ідейно-художній аналіз родинно-побутової пісні
- •85. Ідейно-художній аналіз історичної пісні «ой був в січі старий козак»
- •86. Ідейно-художній аналіз колядки господині
- •87. Ідейно-художній аналіз історичної балади
- •88. Ідейно-художній аналіз пісні хронічки «про Шандаря»
- •89. Ідейно-художній аналіз апокрифічної легенди
- •90. Ідейно-художній аналіз колискової пісні
- •91. Ідейно-художній аналіз прогностичної прикмети
- •92. Ідейно-художній аналіз думи про Хмельницького
- •93. Ідейно-художній аналіз веснянки
- •94. Ідейно-художній аналіз русальної пісні
- •95. Ідейно-художній аналіз колядки господарю
- •96. Ідейно-художній аналіз думи «Олексій Попович»;
- •97. Ідейно-художній аналіз пісні балади з анімістично-міфологічними мотивами
- •98. Ідейно-художній аналіз весняної пісні дівич-вечора
- •99. Ідейно-художній аналіз думи «Самійло Кішка»
- •100. Ідейно-художній аналіз думи «Маруся Богуславка»
- •101. Ідейно-художній аналіз балади «Бондарівна»
- •102. Ідейно-художній аналіз стрілецької пісні
67. Весільна пісенність. Символіка. Генезис мотивів
За тематикою власне-обрядова весільна пісенність розподіляється на пісні-пророкування, жальові та ліричні, величання та поздоровлення, гумористично-сатиричні, загально-описові святкові та сороміцькі пісні. Вони сповнені політематичністю і визначають необхідну поведінку кожного у межах суспільства. Поетичні тексти віддзеркалюють життєві позиції та мораль людської громади. Музично-поетичні тексти у межах весільного обряду виконують епічно-описові, драматургічно-діалогічні, імперативно-наказові та інтермедійні функції і розкривають семантику весільних ритуалів та емоційне ставлення людини до важливості подій, які відбуваються.
Інтонаційні джерела наспівів-формул сягають у далеку добу загальнослов`янської спільноти, про що свідчать, перш за все, стрибки на кварту або квінту в різних напрямках, постійне чергування мажорного та мінорного нахилу в межах вузькоамбітусного ладу з кватро-квінтовою основою (що в більшості випадків асоціює заклик, увагу, ствердження, підкреслення важливості подій) та речитативним відтінком мелодії. Розширення пісенного простору по вертикалі відбувається за рахунок гетерофонних відщіплень. Кадансові звороти, зупинки на головному устої та вигуки збагачують мелос наспіву-формули і підкреслюють значимість події, що відбувається.
Весільні наспіви-формули і пісні кожного ритуалу визначають початок, термін виконання та закінчення кожного ритуалу або комплексу ритуалів, які об`єднані у фази за змістом і функцією в обряді. На рівні ритмоструктури весільна пісенність в обрядових фазах об`єднуються за рахунок спільної дольної пульсації. Дольна пульсація є організацією музичного часу пісні. Вона не дублює ритм, складоритм чи метр наспівів-формул, а лише частково з ними збігається.
Весільна пісенність за своєю поетичною і метро-інтонаційною музичною структурою складає інтонаційно-стильовий модус мислення, повністю розкриваючи семантику весільної обрядовості.
Весільні наспіви-формули та пісні виконують жінки під час кожної обрядової дії. Сольне виконання пісенних зразків можливо лише у тих випадках, коли пісенним респондентом є одна жінка або коли гурт звертається до дійової особи, яка повинна відповісти сама - це соло світилки та свашки. Весільні наспіви-формули та пісні найчастіше "заспівуються" однією жінкою. Заспів може починатися в грудному регістрі, рухаючись угору до головного регістру. Перехід з грудного регістру в головний у більшості випадків тембрально майже не відчувається. Соло у високому регістрі звучить вільно (технічно), напружено (тембрально) й соковито. Заспів, що починається у головному регістрі і має низхідний рух, нагадуючи інтонації голосіння. Його виконує заспівувачка, яка відповідає за горяк або тоньчик. При цьому складається враження, що заспів повністю звучить у головному регістрі. Такий спосіб виконання посилює емоційне відтворення драматизму дії, що відбувається. У деяких випадках соло закінчується на гліссандо, або так званий з`їзд з подальшим плавним переходом до гуртового співу. Перехід між заспівом і приспівом воконавці можуть здійснити без паузи, або використати короткочасну переддихальну паузу. У будь-якому випадку підхват виконує гурт, не порушуючи загальної плавної динамічної лінії. Зустрічаються пісенні зразки без заспіву-соло, відсутність якого не змінює загального емоційно-драматичного характеру відповідних весільно-обрядових наспівів-формул.
Під час гуртового виконання переважає унісонно-гетерофонна фактура, яка може наближатися до мелодекламації та сповнюватися міжщаблевими внутрішньомелодійними секундово-терцієвими глісандуваннями. Останній склад поетичного тексту чи звуку рядка як правило недоспівувається, а попередній склад протягнений, має на собі принаймні темпоральний, ритмічний, часочисельний акцент на септиму. Останній звук весільної пісні виконується на крещендо і витримується особливо довго. Після цього можливо почути: раптовий короткий активний вигук угору, під час якого іноді спостерігається переключення голосу з грудного в головний регістр; швидке глісандування вниз на квінту-кварту, де особливо відчутні проміжні тони і речові обриви звуку; швидкий глісандуючий вигук угору на септіму-октаву з короткочасним переключенням голосу з грудного в головний регістр та наступним швидким глісандування вниз на квінту-септіму.