8. Охарактеризуйте системний та несистемний ризики.

Залежно від джерел виникнення ризики поділяються на: системні і несистемні.

Системний – зумовлений змінами в економічній системі, які можуть негативно вплинути на фінансовий стан позичальника, гаранта, страховика (наприклад зміни у податковому кодексі).

Несистемний - індивідуальний ризик, пов’язаний з кожним окремим позичальником, емітентом та іншими. Несистемний ризик може бути знижений шляхом диверсифікації портфеля, а отже для широкодиверсифікованого портфеля цього ризику майже немає.

9. Які складові портфельного ризику?

Портфельні ризики банку пов’язані з управлінням різними портфелями: кредитним, ЦП, валютним .

Ризик портфеля ЦП – очікування власника щодо доходності портфеля можуть не виправдатися і деяку частину доходів не буде отримано. Портфельний ризик розглядає сукупність усіх складових портфеля і їх сукупний ризик (наприклад сукупність усіх ЦП).

Портфельний кредитний ризик - середньозважена величина ризиків щодо усміх угод кредитного портфеля, де вагами виступають частки сум угод у загальній сумі кредитного портфеля.

При визначенні рівня ризикованості портфеля відрізняється від властивості окремих ЦП. На відміну від доходності, ризик портфеля не обов’язково вимірюється середньозваженою величиною сукупності ризиків окремих ЦП, оскільки різні ЦП по різному реагують на зміну ринкової кон’юнктури. Ризик портфеля значною мірою залежить від кількості груп ЦП, які формують портфель та від того, на скільки і в якому напрямку змінюється їхня доходність за зміни ринку.

Оцінка портфельного ризику складається з 3 етапів: *оцінка ризику окремого ЦП, *з’ясування ступеня їх взаємовпливу, *визначення сукупного ризику портфеля.

Складовими портфельного ризику є : * портфельний ризик складається з сукупності ризиків (приклад – портфель ЦП = ризик ліквідності ЦП (здатність швидко обертатися на вторинному ринку), ризик дострокового погашення (деякі емітенти залишають за собою право погашення ЦП до закінчення строку обігу), інфляційний ризик (ймовірність знецінення як процентного доходу і номіналу ЦП внаслідок росту цін), відсотковий ризик (ймовірність зміни процентних ставок на ринку і ринкової ціни ЦП), кредитний ризик (ймовірність невиконання емітентом своїх зобов’язань з виплати основної суми і процентів), діловий ризик (несприятливі явища в економіці, банкрутство), рівень ризикованості ЦП залежить від тривалості періоду обігу (короткостр – менш ризикові). *всі ці ризики формують сукупний ризик який порівнюється з його доходністю.

10. Як ризики найсуттєвіше впливають на фінансові результати діяльності банку?

Оскільки між прибутковістю та ризиком існує пряма залежність, то ринкова оцінка вартості банку підвищується за 2-х обставин: підвищення прибутків за постійного рівня ризику або зниження ризику за умови стабілізації прибутковості. Тому і вибір стратегій управління фінансами банку незначний – їх лише дві. Першу спрямовано на максимізацію прибутків, не виключаючи при цьому можливості зазнати збитків, а отже вона є стратегією підвищеного ризику. Друга – має на меті мінімізацію ризиків та стабілізацію прибутків. Таким чином банки вимушені постійно балансувати між прибутковістю і ризиком, вибираючи одну з цих альтернативних стратегій. Слід підкреслити, що вибір найраціональнішої стратегії управління є індивідуальним і залежить від настроїв, сподівань і преференцій власників (акціонерів) банку.

Стратегія максимізації прибутку- передбачає свідоме прийняття ризику, х-ся спекулятивними тенденціями та реалізується через застосування незбалансованих підходів до управління активами і пасивами банку-ГЕП, управління дюрацією, утримання відкритою вал позиції, формування агресивного портфеля ЦП, проведення спекулятивних операцій з фінансовими деривативами. Осн завдання- недопущення ситуації переростання допустимого ризику в катастрофічний, який загрожує самому існуванню банку і може призвести до банкруцтва.

Стратегія мінімізації- доцільна тоді, коли рівень прибутковості банку задовольняє керівництво і акціонерів, а основною метою є стабілізація фін результатів. У цьому разі мета досягається за допомогою таких прийомів управління, як приведення у відповідність строків та обсягів активів,зобовязань, чутливих до змін % ставок, імунізація балансу, утримання закритої вал позиції, формування збалансованого портфеля ЦП, проведення операцій хеджування та страхування ризиків. Завдання –забеспечити ефективну реалізацію вибраної банком стратегії управління фінансами.