Крім того, монополізація галузі з досконалою конкуренцією супроводжується не лише зменшенням, але й перерозподілом надлишку споживачів на користь монополії. За умов досконалої конкуренції надлишок споживачів вимірюється площею трикут­ника P₁*M Е₁ (рис. 9.6). При монополії він становитиме лише су­му, окреслену площею трикутника P₂ML. Його частина (KLE₁) зникне у зв'язку із скороченням випуску з Q₁* до Q₂*, тобто увійде до складу так званих незворотних втрат суспільства E₂LE₁. Друга ж частина, окреслена площею прямокутника P₁*P₂*LK, буде привласнена монополістом, оскільки лінія ціни, що є ниж­ньою межею споживчого надлишку при ціні P₂*, виявиться ви­щою, ніж при ціні P₁*.

У зведеному вигляді зміни добробуту в результаті монополі­зації представлені у табл. 9.1.

Таблиця 9.1

Зміни добробуту в результаті монополізації досконало конкурентної галузі

Площа на рис. 9.6	За умов досконалої конкуренції	За умов монополії
P2*ML	Надлишок споживачів	Надлишок споживачів
P1*P2*LK	Надлишок споживачів	Монопольний прибуток
KLE1	Надлишок споживачів	Незворотні втрати
OCNQ2*	Витрати виробництва	Витрати виробництва
Q2*EEQ1*	Витрати виробництва	Альтернативна цінність ресурсів, що вивільняєть­ся в результаті монополі­зації
E2NF	Надлишок виробництва (час­тина)	Незворотні втрати

В середині 50-х років XX століття А. Харбергер вперше здійс­нив спробу визначити величину незворотних витрат для суспіль­ства, пов'язаних з монополізацією галузі. Використовуючи мате­матичний апарат, він показав, що такі втрати у промисловому секторі США в 1929 р. становили менше 0,1 % ВнП. У сучасній економіці США вони б досягнули 6 млрд дол. Тому проблема чи­стої монополії не є такою гострою, якою вона уявлялася раніше іншими економістами.

Вважають, що монопольні ціни — найвищі. Дійсно, вони, як правило, перевищують рівень конкурентних цін, однак слід пам'я-

тати, що монополіст прагне до максимізації загального прибутку, а не прибутку на одиницю продукції. До того ж підвищення цін не безмежне, воно стримується ціновою еластичністю попиту на продукцію фірми — монополіста.

Інший стереотип — ніби монополіст завжди прагне обмежити випуск продукції. Але це не зовсім правильно. У міру монополі­зації галузі витрати і попит, як правило, змінюються. На витрати діють два протилежних фактори — їх зниження і їх підвищення. Зниження витрат відбувається завдяки тому, що в результаті створення монополії можна повніше використовувати позитив­ний ефект масштабу виробництва (економія на постійних витра­тах, централізація постачання і збуту, економія на маркетингових операціях тощо). Підвищення витрат пов'язане з розростанням і бюрократизацією управлінського апарату, послабленням стиму­лів до інновацій і ризику взагалі. Цю тенденцію X. Лейбенстайн назвав Х-неефективністю (рис. 9.7).

Рис. 9.7. Визначення х-неефективності

За X. Лейбенстайном, Х-неефективність виникає завжди, коли фактичні витрати за будь-якого обсягу виробництва перевищу­ють середні загальні витрати. Навіть при досконалій конкуренції можлива Х-неефективність (рис. 9.7). За таких умов фірма збіль­шує виробництво до точки, де перетинаються граничні та середні витрати — мінімум АС (на рис. 9.7 — це точка А). Якщо реальні

витрати перевищують мінімальні АС на величину AB, то при ви­робництві Q_c виникає X — неефективність. Проте за умов вільної конкуренції така ситуація є винятком, бо фірми з X — неефекти­вністю приречені на крах. Зовсім інша ситуація виникає на моно­полізованому ринку. Обсяг виробництва скорочується з Qc до Qm, а X-неефективність (відрізок CD) помітно зростає.

Основні терміни

Абсолютна цінова дискримінація.

Бар'єри вступу у галузь.

Закрита монополія.

Незворотні витрати для суспільства.

Природна монополія.

Рівновага монополіста в довгостроковому періоді. Рівновага монополіста в короткостроковому періоді. Сегментований ринок. Х-неефективність.

Цінова дискримінація другого ступеня. Цінова дискримінація третього ступеня. Цінова дискримінація.

Ціноутворення за принципом «витрати плюс».

Ціноутворювач.

Чиста монополія.

Завдання для самостійної роботи

Запитання для самоперевірки

1. Чому крива граничного доходу розміщується нижче за кри­ву попиту монополіста і, прямуючи вниз, все більше віддаляється від неї?

2. Як крива попиту монополіста відрізняється від кривої попи­ту фірми на конкурентному ринку? Чому вони відрізняються? Чому крива попиту чистого монополіста не може бути абсолютно еластичною?

3. Чому при монополії не існує ринкової пропозиції?

4. Яким чином монополіст приймає рішення, скільки йому ку­пити? Скільки він купить — більше чи менше — за конкурентно­го покупця? Коротко поясніть.

1. Припустимо, що фірма може практикувати абсолютну ціно­ву дискримінацію. Яку найнижчу ціну вона призначить, і яким буде сумарний обсяг виробництва?

2. У чому полягає різниця між ціновою дискримінацією тре­тього ступеня і ціноутворенням у пікові періоди?

3. Наведіть кілька прикладів цінової дискримінації третього ступеня. Чи може така цінова дискримінація бути ефективною за умови, що різні групи споживачів мають різні рівні попиту, проте однакові показники еластичності попиту за ціною?

4. У чому полягає сутність цінової дискримінації? Поясніть це графічно.

5. Чому монополіст ніколи не став би здійснювати виробницт­ва в обсягах, що відповідають нееластичному попиту?

10. Чому монополія є неефективною ринковою структурою для суспільства?

Тести

1. Якщо граничний дохід монополіста додатний, то він ви­роблятиме там, де:

а) еластичність попиту більша за одиницю;

б) еластичність попиту менша за одиницю;

в) еластичність попиту дорівнює нулеві;

г) еластичність попиту дорівнює одиниці.

2. У моделі монополії вважається, що:

а) продавці та покупці сприймають ціни як задані;

б) вхід на ринок нових фірм вільний;

в) у покупців обмежений вибір;

г) виробляється стандартизована продукція.

3. На відміну від конкурентної фірми, монополіст:

а) може призначити будь-яку ціну на товари;

б) максималізує прибуток за умови mr = MC;

в) може виробити будь-який обсяг продукції і продати її за будь- якою ціною;

г) вибирає обсяг виробництва довільно.

4. За умов монополії:

а) mr = p;

б) mr < P;

в) mc = p;

г) mr = p = mc.