Рис. 8.3, а відповідає випадкові, коли фірма має економічний прибуток. Тобто при оптимальному обсязі виробництва Q_A ціна перевищує середні витрати.

На рис. 8.3, б економічний прибуток дорівнює нулеві. Тут при обсязі виробництва Q_A (коли Р_А = МС) середні витрати дорівню­ють ціні.

За таких умов фірма може забезпечити собі лише нормальний прибуток. У ситуації на рис. 8.3, в фірма вибирає такий обсяг виро­бництва, при якому вона мінімізує збиток. Адже при обсязі вироб­ництва, коли Р_А = МС, середні витрати перевищують ринкову ціну.

Умова незбитковості фірми досягається, якщо:

P > min АС. (8.6)

Ця умова виконується на рис. 8.3, б у точці А мінімуму кривої АС — в точці незбитковості, і означає можливість отримування лише нормального прибутку.

У короткостроковому періоді фірма може залишатися в галузі навіть за наявності певних збитків, тому що в разі припинення діяльності вона втрачає вартість фіксованих факторів FC (по­стійні витрати), а припиняє витрачати кошти лише на придбання змінних факторів VC (змінні витрати). Адже при Q = 0 змінні ви­трати VC також дорівнюють нулеві.

Тому фірма в короткостроковому періоді буде залишатися в га­лузі за наявності збитків, які не перевищують постійних витрат FC.

Якщо дохід TR не може відшкодувати навіть змінних витрат VC в короткостроковому періоді, то настає умова закриття фір­ми. Тому фірмі слід виходити з галузі при цінах:

P < min AVC. (8.7)

Точка закриття досягається за умови:

P = min AVC. (8.8)

8.3. Вибір обсягу виробництва фірмою в короткостроковому періоді

У попередніх темах уже розглядалися миттєвий, коро­ткостроковий і довгостроковий періоди. Однак в теорії ринків поняття періодів дещо уточнюються.

Миттєвим періодом називається настільки короткий період, коли обсяг виробництва кожної фірми і їх кількість в галузі фік­сована.

Короткостроковим періодом називається такий період, про­тягом якого виробничі потужності кожного підприємства фіксо­вані, але обсяг виробництва може бути збільшений або скороче­ний за рахунок обсягу використання змінних факторів. Загальна кількість підприємств залишається незмінною.

Довгостроковим періодом називається такий період, протя­гом якого виробничі потужності можуть бути пристосовані до умов попиту і витрат. У крайньому разі (якщо умови діяльності абсолютно несприятливі) підприємство може повністю припини­ти діяльність (вийти з ринку). З другого боку, нові підприємства можуть увійти в галузь (на ринок) за сприятливих ринкових умов. Таким чином, кількість підприємств в однорідній галузі у довгостроковому періоді може змінюватися.

У зв'язку з умовою однорідності продукції, функції витрат усіх підприємств мають бути однаковими — однорідність проду­кції передбачає і однорідність затрат ресурсів. Тому можна гово­рити про поведінку типової фірми, всі висновки про яку будуть справедливими і для кожного підприємства. Для спрощення при­пустимо, що у кожного підприємства немає запасів готової про­дукції. Тому обсяг продажу кожного підприємства дорівнює об­сягу його виробництва в тому самому періоді.

Припустимо, що фірма уже виробляє певний обсяг продукції в короткостроковому періоді і стоїть перед дилемою, чи слід його змінювати з метою максимізації прибутку. Виходячи з умови ма-ксимізації прибутку конкурентної фірми (Р = МС), можна зробити висновок, що вона погодиться виробляти додаткову одиницю про­дукції за ціною, не нижчою за граничні витрати. Адже Р = МС — це умова ефективного обсягу випуску, бо фірма отримує нормаль­ний економічний прибуток.

Якщо взяти до уваги також умову закриття (8.7), отримаємо умови:

P > МС, Р > AVC, (8.9)

за яких фірма може (враховуючи витрати виробництва) і бажає (виходячи з прагнення до максимізації прибутку) пропонувати додаткову продукцію.

Оскільки функція пропозиції від ціни — це залежність вели­чини пропозиції від ціни даного товару, то, спираючись на умови ефективного випуску та закриття, можна показати, що крива пропозиції конкурентної фірми в короткостроковому періоді є частиною її кривої граничних витрат.

На рис. 8.4 зображені криві граничних витрат (МС), середніх за­гальних (АС) і середніх змінних (AVC) витрат. При ціні Р1, яка до­рівнює мінімуму граничних витрат, досягається умова максимізації прибутку. Проте ціна не відшкодовує середніх змінних витрат (Р₁ < < AVC (q₁)) і при будь-якому обсязі виробництва (крім нульового) збитки будуть вищими за постійні витрати. Інакше кажучи, при ці­ні Р1 фірма перебуває в умовах її закриття. Тому точка А на кривій МС не належить кривій пропозиції конкурентної фірми.

При вищій ціні Р2 = min AVC та обсязі виробництва q2 дотри­муються обидві умови максимізації прибутку. Це означає, що TR(g ₂ ) = g ₂ |_AVC(g ₂ )J = TVC (g ₂), а збитки фірми дорівнюють сумі постійних витрат. За таких умов фірмі байдуже, чи виробляти q2 одиниць продукції, чи закритися. Тому точку В на кривій МС на­зивають точкою закриття. Вона може належати кривій пропозиції фірми, а може й не належати.

Рис. 8.4. Формування кривої пропозиції конкурентної фірми в короткостроковому періоді

Якщо ціна зростає Р3 < AC, то обсяг, що максимізує прибуток, збільшується до q₃. Прибуток у цьому разі буде від'ємним, оскі­льки точка С на кривій МС розміщення нижче від кривої АС, і тому виручка від продажу обсягу q3 не відшкодує загальних ви­трат на його виробництво:

P ■ q3 < AC(q3) ■

Однак, з другого боку, P > AVC(q₃). А це означає, що дохід від продажу обсягу q₃ відшкодує всі змінні витрати та частину по­стійних витрат фірми. Таким чином, збитки від виробництва q3 будуть меншими, ніж сума постійних витрат (FC). Тому фірма вироблятиме обсяг q3, а точка С лежатиме на кривій пропозиції фірми.

За ціною Р₄ прибуток буде максимальним при обсязі вироб­ництва q4 (фірма матиме нормальний економічний прибуток). А точка D на кривій МС (точка незбитковості) належить кривій пропозиції. Зазначимо, що при цьому максимум (додаткового) прибутку дорівнюватиме нулеві, оскільки ціна Р₄ дорівнює міні­муму середніх загальних витрат (Р₂ = AR = MR = min AC).

При ціні Р₅ максимум додаткового прибутку досягається при обсязі виробництва q₅. Це означає, що точка Е на кривій МС на­лежить кривій пропозиції фірми.

Таким чином, висхідна частина кривої граничних витрат, що розміщена вище мінімуму середніх змінних витрат, являє собою криву пропозиції фірми на ринку досконалої конкуренції в короткостроковому періоді.

Зазначимо, що ділянка кривої МС, яка лежить нижче AVС, не входить до кривої пропозиції, оскільки необхідність максимізації прибутку диктує закриття фірми, якщо ціна пропозиції виявиться нижчою за середні змінні витрати.

Якщо функції середніх змінних і граничних витрат відомі, то можна знайти функцію пропозиції конкурентної фірми:

q = S (P), якщо P > min AVC,

q = 0, якщо P < min AVC . (8.10)

Функцію пропозиції галузі (ринку) можна отримати, додаючи функції пропозиції всіх фірм, що діють на ринку. Якщо в галузь входить n фірм, функції пропозицій яких однакові та мають ви­гляд (8.10), функція пропозиції галузі буде:

Q = nq = nS (P), якщо Р> min AVC,

Q = 0, якщо P< min AVC. (8.11)

Графічно криву пропозиції можна знайти (як і при визначенні кривої ринкового попиту) як горизонтальну суму індивідуальних кривих пропозиції окремих фірм: слід лише для кожного рівня ціни Р визначити відповідні обсяги виробництва кожної із n фірм галузі — q1= q1(P), q2= q2(P),--, qn= qn(P). їх сума Q(P)= q!+

+ q₂ +...+ q_n визначає обсяг ринкової пропозиції для цієї ціни Р, а всі утворені таким чином сполучення (P, Q) дають змогу побуду­вати криву ринкової пропозиції.

Крива ринкової пропозиції, як і крива індивідуальної пропо­зиції фірми, має висхідний характер. Вона буде зміщуватися пра­воруч вниз (збільшення пропозиції) або ліворуч вгору (зменшен­ня пропозиції) при зміні відповідних нецінових чинників рин­кової пропозиції.

Рівновага ринку досконалої конкуренції в короткостроковому періоді досягається тоді, коли обсяг попиту і пропозиції однакові ^{(рис. 8.5, а).} *

Рівноважна ціна Р визначає горизонтальну лінію попиту (AR = MR) конкурентної фірми (рис. 8.5, б).

Оптимум фірми визначається точкою А, де AR = MR = MC (q*), а обсяг виробництва становить q . Тут слід зазначити, що умов а рівноваги конкурентної фірми набуває вигляду AR = P^* = MC (q^*), оскільки на цьому ринку ціна P^* = MR.

Зауважимо, що не кожна конкурентна фірма в короткостро­ковому періоді за умов рівноваги отримує додатковий прибу­ток. Адже розмір прибутку залежить і від рівня середніх ви­трат (АС). Якщо середні витрати нижчі за ціни (АС₁), то фірма отримає прибуток; якщо середні витрати (АС₂) дорівнюють ці­ні — нульовий економічний прибуток; якщо ж середні витрати (АС3) перевищують ціну, то фірма отримує збиток (рис. 8.5, б). Кожна фірма у стані рівноваги виробляє такий обсяг продукції, який дає змогу їй максимізувати прибуток чи мінімізувати збиток.

Рис. 8.5. Рівновага фірми та ринку

у короткостроковому періоді в умовах досконалої конкуренції