Функціональна залежність може бути представлена у таблич­ній, графічній та аналітичній формах.

Двофакторна виробнича функція у табличній формі подається у вигляді виробничої сітки.

Для побудови графіка двофакторної функції слід вибрати в таблиці 6.1 всі комбінації ресурсів, що забезпечують один і той самий обсяг випуску, і нанести точки з відповідними координа­тами (L, K) на координатну площину (рис. 6.1). Так, випуску Q₁ = 8 відповідають точки A (1, 4), B (2, 2) та C (4, 1) на рис. 6.1. З'єднавши ці точки плавною кривою, отримаємо лінію, яка нази­вається ізокванта.

Таблиця 6.1

Виробнича сітка

Кількість затрат праці, люд. год.	Затрати капіталу, машино-годин
	1	2	3	4
1	2	4	6	8
2	4	8	10	20
3	6	10	20	30
4	8	12	26	40

саме, що й криві байдужості для процесу споживання і характе­ризуються тими ж якостями: мають від'ємний нахил, опуклі від­носно початку координат, не перетинаються між собою; чим далі розміщення ізокванта від початку координат, тим більший ви­пуск. Проте, на відміну від кривих байдужості, де загальне задо­волення споживача точно виміряти неможливо, ізокванти пока­зують реальні рівні виробництва: 200 шт., 500 шт., 1000 шт. і т. д.

Для побудови виробничої функції в аналітичній формі слід на основі використання відповідних економічних процедур вибрати конкретний вид функціональної залежності та оцінити параметри вибраної функції.

Лінійна виробнича функція (рис. 6.2) передбачає повне замі­щення виробничих ресурсів, отож, даний обсяг продукції може бути отриманий за допомогою або праці, або лише капіталу, або ж з використанням безлічі можливих комбінацій обох ресурсів:

(6.1)

Ізокванта, зображена на рис. 6.3, характерна для функції з фік­сованими пропорціями використання виробничих факторів. Ця функція відома під назвою виробничої функції Леонтьєва:

Q = min (a • L, b • K), a, b > 0. (6.2)

Рис. 6.3. Ізокванти виробничих функцій з фіксованими пропорціями факторів

На рис. 6.4 представлена ламана ізокванта, яка відображає об­межену можливість заміщення ресурсів (лише в точках зламу) і наявності лише декількох методів виробництва.

Нарешті, на рис. 6.1 зображені ізокванти, які показують мож­ливість безперервного заміщення ресурсів в певних межах, за якими заміщення одного фактора іншим технічно неможливе.

Багато вчених і практиків вважають, що ламана ізокванта най­більш реалістично представляє виробничі можливості більшості су­часних виробництв. Однак традиційна економічна теорія, як прави­ло, використовує плавні ізокванти, оскільки їх аналіз не вимагає застосування складних математичних методів. До того ж такі ізо-кванти можна розглядати як деяку апроксимацію ламаної ізокванти.

Ізокванти на рис. 6.1 найповніше можна описати за допомо­гою показникової виробничої функції:

Q = a • L^b • K^c, (6.3)

де a, b, c — додатні постійні числа, що характеризують техноло­гію виробництва. Статистика визначає ці коефіцієнти для окре-

Розглянемо виробництво продукції фірмою й обчислимо три важливі показники теорії виробництва: загальний, середній та граничний продукт.

Якщо зафіксувати обсяги використання всіх факторів вироб­ництва, окрім одного (наприклад, праці), тоді загальний продукт змінного фактора виробництва визначається як обсяг продукції, що виробляє фірма при певній кількості L (TP_L). Аналогічний по­казник для капіталу (TP_K).

Середній продукт змінного фактора виробництва — це від­ношення сукупного продукту змінного фактора до обсягу вико­ристання цього фактора у виробництві:

(6.4)

APl = TPl / L; APk = TPk / K.

Граничний продукт змінного фактора виробництва — це до­датковий продукт, отриманий в наслідок збільшення затрат цього фактора при сталій величині інших факторів виробництва:

MP_L = ATP_L / AL; MP_K = ATP_K / AK.

(6.5)