6.3. Виробництво в довгостроковому періоді та ефект масштабу

У довгостроковому періоді обсяги всіх виробничих факторів змінюються. Тому фірма може вибрати таке їх поєднан­ня, що дасть змогу виробляти максимальний обсяг продукції з мінімумом витрат. Адже ізокванта ілюструє можливість замі­щення одного фактора виробництва іншим при збереженні не­змінного випуску. Числовою характеристикою властивості замі­щення факторів є гранична норма технічного заміщення (MRTS) капіталу працею, що являє собою величину, на яку може бути скорочений капітал за рахунок використання додаткової одиниці праці при фіксованому обсягові виробництва продукції (Q = const):

MRTSlk = - ^ak. (6.7)

AL

Гранична норма технічного заміщення — завжди додатна ве­личина.

На рис. 6.7 при зростанні обсягу праці від 1 до 2 одиниць MRTS_LK дорівнює 2, а обсяг продукції зафіксовано на рівні 40 одиниць. Водночас при зростанні обсягу праці від 2 до 3 одиниць MRTS_LK зменшується до 1, а потім знижується до 2/3 і далі до 1/3. Очевидно, що у міру нарощування заміни капіталу працею, її продуктивність зменшується, а капітал стає відносно продуктив­нішим. Таким чином, щоб утримувати обсяг продукції на незмін­ному рівні, фірма може поступитися меншим обсягом капіталу — і тоді ізокванта стане пологішою.

Ізокванта увігнута, і тому MRTS_LK при просуванні вздовж неї вниз зменшується. Це свідчить про те, що продуктивність, яку може мати будь-який вхідний фактор, обмежена. Якщо у процес виробництва на місце капіталу додатково ввести знач­ний обсяг праці, то її продуктивність зменшиться. Отже, ви­робництво вимагає зрівноваженого комплексу обох вхідних ресурсів.

MRTS_LK тісно пов'язана з граничною продуктивністю праці MP_L і капіталу MP_K. Якщо зменшувати кількість капіталу і збіль­шувати обсяг праці при незмінному рівні виробництва, то додат­кове виробництво від зростання обсягу праці дорівнюватиме MPl-AL.

Зменшення виробництва продукції внаслідок скорочення об­сягу капіталу є втратою продукції на одиницю зменшення капіта­лу (граничної капіталовіддачі) і дорівнює MP_K • AK. Пересуваю­чись вздовж ізокванти зміна обсягу продукції дорівнює нулю.

MP_L • AL + MP_K • AK = 0

MP_L / MP_K = -AK / AL = MRTS_LK (6.8)

Рівняння (6.8) свідчить про те, що у міру просування вздовж ізокванти, за постійної заміни капіталу працею у процесі вироб­ництва, гранична віддача капіталу зростає, а гранична продукти­вність праці зменшується. Загальний ефект від цих обох змін ви­ражається в зменшенні граничної норми технічного заміщення.

Спадна гранична норма граничного заміщення працею капіта­лу властива для абсолютної більшості виробничих процесів, од­нак існують випадки, де ця залежність дещо інша. Розглянемо деякі з них.

1. Ізокванта, що відображає виробничу функцію Леонтьєва з фіксованими пропорціями використання ресурсів, має вигляд прямого кута, а гранична норма технічного заміщення у цьому випадку дорівнюватиме нулю (рис. 6.3).

2. При повному заміщенні виробничих факторів ізокванта має вигляд прямої лінії з незмінним кутом нахилу. Тут MRTSLK має однакове значення в усіх точках ізокванти (рис. 6.2).

Головним у плануванні розвитку виробництва фірми на довго­строковий період є визначення зростання обсягу продукції, пов'язаного із збільшенням кількості усіх ресурсів. Адже при збе­реженні незмінної технічної бази розширити виробництво можна лише таким чином. При цьому відбувається збільшення масштабів виробництва, а для його аналізу використовується поняття ефект масштабу. В короткостроковому періоді можна збільшити обсяг застосування тільки змінного ресурсу. В цьому разі маємо зміни пропорцій, в яких застосовуються виробничі ресурси. Розширення виробництва в короткостроковому періоді досліджується за допо­могою поняття спадної віддачі (чи спадної продуктивності) змін­ного ресурсу. Можливе також розширення виробництва за раху­нок зміни його технічної бази, тобто науково-технічного прогресу.

Ефект масштабу. При виборі ефективного методу виробництва збільшення випуску можливе за рахунок пропорційного зростання всіх виробничих ресурсів. Це і є зміни масштабу виробництва.

Нехай початкове співвідношення між випуском і застосовува­ними ресурсами описується виробничою функцією: Q₀ = f (L, K).

Рис. 6.8. Ефект масштабу

Якщо збільшити обсяги застосування ресурсів (масштаб виро­бництва) в k разів, то новий обсяг випуску становитиме:

Q1 = F (k • L, k • K).

У результаті отримаємо:

• позитивний ефект масштабу, коли випуск зросте також в k разів (Q1 > k • Q0);

• постійний ефект масштабу, коли випуск збільшиться та­кож в k разів (Q₁ = k • Q₀);

• негативний ефект масштабу, коли випуск зросте менше ніж в k разів (Q1 < k • Q0).

Слід розглянути ще одну характеристику виробничої функ- ції — однорідність. Виробнича функція є однорідною, якщо при збільшенні кількості всіх виробничих ресурсів у k разів випуск зросте у k разів, отже Q^kL, kK) = kQ0 (L, K). (6,9)

Показник t характеризує ступінь однорідності функції. Якщо ж рівність (6,9) для даної виробничої функції не дотримується, така виробнича функція має назву неоднорідної.

Ступінь однорідності може використовуватися для характери­стики типу ефекту масштабу, якщо:

• t > 1 — позитивний ефект масштабу;

• t = 1 — постійний ефект масштабу;

• t < 1 — негативний ефект масштабу.

Для однорідної виробничої функції ефект масштабу можна зобразити графічно (рис. 6.8). На відрізку АВ лінії розвитку фір­ми проявляється позитивний ефект масштабу: кількість ресурсів зростає удвічі, а обсяг виробництва більше ніж удвічі. Розширен­ня виробництва від В до С характеризується постійним ефектом масштабу, а далі — негативним ефектом масштабу.

Слід зазначити, що з ефектом масштабу пов'язана зміна роз­міру середнього продукту капіталу і праці: при позитивному ефе­кті він зростає, при постійному не змінюється, а при негативному зменшується.

Позитивний ефект масштабу (ефект масового виробництва) пов'язаний з дією таких основних чинників.

1. Спеціалізація праці. При збільшенні розмірів підприємст­ва підвищується рівень спеціалізації праці, що використовується. Адже на більших підприємствах є можливість поглиблювати внутрішню спеціалізацію, що сприяє підвищенню продуктивнос­ті праці та зменшенню затрат ресурсів.

2. Поліпшення управління. Більші масштаби виробництва дадуть змогу краще використовувати працю управлінців завдяки поглибленню її спеціалізації. Наприклад, на невеличкому підпри­ємстві спеціаліст з проблем збуту може бути змушений викону­вати інші функції. Розширення ж масштабу виробництва означа­тиме, що спеціаліст з маркетингу зможе повністю зосередитися

на контролюванні збуту та розподілу продукції. В результаті — ефективність виробництва буде підвищуватися.

3. Ефективне використання капіталу. Невеликі фірми часто нездатні використовувати найбільш ефективне з технологічної точ­ки зору виробниче обладнання. Машини для виробництва багатьох видів продукції можна придбати лише великими і дорогими ком­плексами. Водночас їх ефективне використання вимагає великих обсягів виробництва. Отже, лише великі фірми можуть дозволити собі придбання та ефективну експлуатацію кращого обладнання.

4. Виробництво побічних продуктів. Великомасштабне ви­робництво має більші можливості для випуску побічної продук­ції, ніж невелика фірма. М'ясокомбінат, наприклад, виробляє лі­карські препарати, кормові добавки, добрива та інші продукти з тих відходів, які невеликі підприємства просто викидають.

Постійний ефект масштабу спостерігається у тих галузях, де ресурси однорідні (з технічної точки зору) і їх кількість можна змінювати пропорційно. Тому збільшення виробництва там мож­на досягнути шляхом кратного зростання обсягу застосування всіх ресурсів. Негативний ефект масштабу, як правило, пов'я­заний з обмеженими можливостями управління великим вироб­ництвом. Концентрація управління (на незмінній технічній осно­ві) понад певну межу приводить до порушення координації пото­ків «випуск-ресурси»; розмір середнього продукту зменшується. Причини цього негативного явища криються, насамперед, у зна­чній інерції великих систем і втраті ними гнучкості, особливо не­обхідної при зміні ринкових умов. Крім того, занадто великі роз­міри створюють громіздку, надміру бюрократичну систему управління, що призводить до зниження ефективності управлін­ських рішень.

При аналізі розширення виробництва в довгостроковому пері­оді однієї і тієї самої фірми, як правило, проявляються всі три ви­ди ефекту масштабу: спочатку позитивний, потім незмінний, далі негативний. їх дія багато в чому залежить від специфіки галузі, ринкової ситуації тощо.

Очевидно, що підвищення ефекту масштабу (за інших незмін­них умов) приводить до утворення великих фірм. Виробничі га­лузі забезпечують переважно більший ефект масштабу, ніж галу­зі, орієнтовані на послуги, оскільки промисловість здійснює значні інвестиції в капітал до того, як фірми зможуть працювати з повною віддачею. Послуги вимагають інтенсифікації праці, і, як правило, можуть надаватися у малих обсягах так само ефективно, як і у великих.

Збільшення виробництва можливе також за рахунок технічно­го прогресу, який полягає у застосуванні технічно більш ефекти­вних способів виробництва. Ці способи повинні бути враховані у виробничій функції, а ті способи, що стали технічно неефектив­ними — виключені з неї.

Основні терміни

Виробництво. Виробнича функція.

Виробнича функція з повним заміщенням факторів.

Виробнича функція Коба-Дугласа.

Виробнича функція Леонтьева.

Гранична норма технічного заміщення.

Граничний продукт змінного фактора.

Довгостроковий період.

Загальний продукт змінного фактора.

Закон спадної віддачі.

Ізокванта.

Карта ізоквант.

Короткостроковий період.

Миттєвий період.

Негативний ефект масштабу.

Позитивний ефект масштабу.

Постійний ефект масштабу.

Середній продукт змінного фактора.

Технологія.

Фактори виробництва (ресурси). Фірма.

Завдання для самостійної роботи

Запитання для самоперевірки

1. Чи прямує крива загального продукту праці похило вниз? Якщо так, то чому?

2. Який зв'язок між зміною граничної норми технічного замі­щення та граничними продуктами праці і капіталу? (Довести)

3. Який зв'язок між граничним і середнім продуктом праці в короткостроковому періоді?

4. Чи діє ефект масштабу в умовах науково-технічного прогресу?