- •Розділ 1. Механіка
- •§ 1.1. Кінематика механічного руху
- •§ 1.2. Швидкість і прискорення
- •§ 1.3. Кінематика обертового руху матеріальної точки
- •§ 1.4 Закони динаміки. Поняття маси, сили, імпульсу, імпульсу сили. Інерціальні системи відліку
- •§ 1.5. Імпульс системи. Закон збереження імпульсу
- •§ 1.6. Центр мас (інерції) системи. Закон руху центра мас
- •§ 1.7. Межі застосування класичного опису частинок
- •§ 1.8. Основний закон динаміки поступального руху твердого тіла
- •§ 1.9. Динаміка обертового руху твердого тіла відносно осі. Поняття моменту інерції, моменту сили та моменту імпульсу твердого тіла.
- •§ 1.10. Закон збереження моменту імпульсу твердого тіла відносно осі
- •§ 1.11. Поняття енергії і роботи. Робота сили. Потужність.
- •§ 1.12. Кінетична енергія. Теорема про зміну кінетичної енергії.
- •§ 1.13. Потенціальні і непотенціальні сили
- •§ 1.14. Потенціальна енергія та її зв’язок з потенціальними силами
- •§ 1.15. Потенціальна енергія гравітаційної взаємодії
- •§ 1.16. Потенціальна енергія пружної взаємодії
- •§ 1.17. Повна механічна енергія. Закон збереження повної механічної енергії.
- •§ 1.18. Графічне представлення енергії
- •§ 1.19. Перетворення координат Галілея
- •§ 1.20. Інерціальні системи відліку. Механічний принцип відносності
- •§ 1.21. Неінерціальні системи відліку. Сили інерції
- •§ 1.22. Властивості простору і часу у класичній механіці
- •§ 1.23. Постулати спеціальної теорії відносності (ств). Перетворення Лоренца
- •§ 1.24. Властивості простору і часу в релятивістській механіці (наслідки із перетворень Лоренца)
- •§ 1.25. Правила додавання швидкостей в релятивістській механіці
- •§ 1.26. Маса, імпульс і основний закон динаміки в релятивістській механіці
- •§ 1.27. Закон взаємозв’язку між масою і енергією
- •§ 1.28. Про єдиний закон збереження маси, імпульсу і енергії
- •§ 1.29. Гідростатика нестисливої рідини. Закон Паскаля. Гідростатичний тиск. Закон Архімеда
- •§ 1.30. Рух ідеальної рідини. Рівняння нерозривності. Рівняння Бернуллі
- •§ 1.31. Гідродинаміка в’язкої рідини. Сила Стокcа
- •Розділ 2. Основи молекулярної фізики і термодинаміки
- •§ 2.1. Статистичний і термодинамічний методи дослідження. Тепловий рух. Основні поняття
- •§ 2.2. Рівняння стану ідеального газу
- •§ 2.3. Основне рівняння молекулярно-кінетичної теорії газів
- •§ 2.4. Середня квадратична швидкість молекул. Молекулярно-кінетичне тлумачення температури
- •§ 2.5. Розподіл Максвела молекул за швидкостями та енергіями
- •§ 2.6. Барометрична формула. Розподіл Больцмана частинок у потенціальному полі
- •§ 2.7. Внутрішня енергія системи. Теплота і робота
- •§ 2.8. Робота розширення (стискання) газу
- •§ 2.9. Перше начало термодинаміки та його застосування до ізопроцесів
- •§ 2.10. Середня кінетична енергія молекул. Внутрішня енергія ідеального газу
- •§ 2.11. Теплоємність газів. Недоліки класичної теорії теплоємностей
- •§ 2.12. Адіабатичний процес. Рівняння Пуасона
- •§ 2.13. Оборотні та необоротні процеси. Цикли
- •§ 2.14. Цикл Карно. Максимальний ккд теплової машини
- •§ 2.15. Друге начало термодинаміки. Нерівність Клаузіуса
- •§ 2.16. Ентропія. Закон зростання ентропії
- •§ 2.17. Статистичний зміст другого начала термодинаміки
- •§ 2.18. Ефективний діаметр молекули. Середнє число зіткнень і середня довжина вільного пробігу
- •§ 2.19. Явища перенесення
- •§ 2.20. Молекулярно-кінетична теорія явищ перенесення
- •§ 2.21. Реальні гази. Рівняння Ван-дер-Ваальса
- •§ 2.22. Ізотерми Ван-дер-Ваальса. Метастабільні стани. Критична точка
- •§ 2.23. Характер теплового руху в рідинах. Поверхневий натяг. Явище змочування. Капілярні явища
- •§ 2.24. Характер теплового руху у твердих тілах. Теплоємність і теплове розширення твердих тіл
- •§ 2.25. Фази і фазові перетворення. Умови рівноваги фаз. Потрійна точка
- •§ 2.26. Рівняння Клапейрона-Клаузіуса
- •§ 2.27. Фазові діаграми
- •§ 3.1.Електричний заряд. Електричне поле. Закон Кулона. Напруженість та індукція електричного поля. Принцип суперпозиції електричних полів
- •§ 3.2. Потік вектора напруженості та індукції електричного поля. Теорема Остроградського-Гауса
- •§ 3.3. Розрахунок електричних полів за допомогою теореми Остроградського-Гауса
- •§ 3.4. Робота сил електричного поля. Теорема про циркуляцію вектора напруженості електричного поля. Потенціал
- •§ 3.5. Розрахунок потенціалу електричного поля деяких заряджених тіл
- •§ 3.6. Провідники в електричному полі. Електроємність відокремленого провідника
- •§ 3.7. Конденсатори. Електроємність конденсатора. З’єднання конденсаторів
- •§ 3.8. Енергія зарядженого тіла і конденсатора. Енергія і густина енергії електричного поля
- •§ 3.9. Діелектрики в електричному полі. Поляризація діелектриків
- •§ 3.10. Електричний струм. Закон Ома для ділянки кола. Закон Ома в диференціальній формі
- •§ 3.11. Електрорушійна сила джерела струму. Закон Ома для неоднорідної ділянки кола і для повного кола
- •§ 3.12. Розгалужені електричні кола. Закони Кірхгофа. З’єднання провідників
- •§ 3.13. Робота і потужність струму. Закон Джоуля-Ленца
- •§ 3.14. Електричний струм в металах. Термоелектронна емісія. Контактні явища
- •§ 3.15. Електричний струм в електролітах
- •§ 3.16. Електричний стум в газах. Плазма
- •§ 3.17. Електричний струм у вакуумі
§ 2.17. Статистичний зміст другого начала термодинаміки
Друге начало термодинаміки вказує на необоротність процесу перетворення внутрішньої енергії у механічну, тобто на необоротність перетворення хаотичного руху молекул газу у їх напрямлений рух. Якщо напрямлений рух молекул перетворюється у хаотичний повністю, то зворотний процес малоймовірний. Взагалі можна сказати, що всякий необоротний процес – це такий процес, зворотний до якого малоймовірний.
Якщо говорити про окремі стани термодинамічної системи, то можна відзначити, наприклад, велику ймовірність стану газу з рівномірним розподілом молекул по всьому об’єму. Імовірність стану з нерівномірним розподілом не рівна нулю, але менша від попередньої. В системі, що складається з великого числа частинок, “працюють ” закони математичної статистики. Процеси вирівнювання тиску, температури, густини в ізольованій системі багатьох молекул ведуть систему до найімовірнішого стану – стану термодинамічної рівноваги. При цьому ентропія системи збільшується і прямує до свого максимального значення. Ми підходимо до важливого висновку про те, що друге начало термодинаміки виражає статистичні закономірності, яким підлягає величезна сукупність молекул речовини.
Для конкретного термодинамічного стану (макростану) системи, який задається певними значеннями параметрів p, V, T, неважливо, наприклад, що молекула № 1 рухається справа наліво, а молекула № 1001 – знизу вверх чи навпаки. Так само стан усієї системи не залежить від того, чи молекула № 10 в даний момент часу має швидкість 500 м/с, а молекула № 2010 – швидкість 550 м/с, чи навпаки. Термодинамічна ймовірність стану системи (w) – це кількість способів (комбінацій) розподілу частинок системи за швидкостями і координатами, що відповідають даному макростану цієї системи. Больцман показав, що між ентропією системи і термодинамічною імовірністю її стану існує зв’язок
(k – стала Больцмана). Тут ентропія виступає як міра ймовірності стану системи або як міра невпорядкованості системи.
З огляду на закон зростання ентропії записана формула Больцмана дозволяє так статистично тлумачити другий принцип термодинаміки: термодинамічна ймовірність стану ізольованої системи при всіх процесах, що відбуваються в ній, не може зменшуватися. Математично статистичний зміст 2-го начала записують так:
.
Якщо 1-ше начало термодинаміки є універсальним законом природи (законом збереження і перетворення енергії), то 2-ге начало – статистична закономірність, що годиться лише для системи з величезної, але скінченної кількості молекул.
У системах з незначною кількістю молекул або в безмежних системах просто не реалізуються рівноважні стани. У згаданих випадках можливі значні випадкові відхилення від рівномірного розподілу частинок по об’єму. Тоді густина (чи концентрація молекул) в різних місцях суттєво відрізняється від деякої середньої густини, що відповідає рівноважному стану системи при заданих Т і р. Такі випадкові відхилення фізичних величин від їх середніх значень називаються флуктуаціями цих величин.
У Всесвіті у зв’язку з його безмежністю можливі особливо великі і тривалі флуктуації, що не допускають стану рівноваги. Тому поширювати дію 2-го начала термодинаміки на Всесвіт (як і на вакуум) не можна. Незаконне застосування цього принципу до Всесвіту привело у свій час Клаузіуса до хибного висновку про неминучість вирівнювання температури всіх тіл у ньому і припинення всіх процесів (“теплова смерть” Всесвіту).