darenska_2

40

41

42

43

фахові здібності та професіоналізм львівського першодрукаря Іва-

Іван Федоров та Петро Мстиславець надрукували в Москві першу

на Федорова справді вражають, оскільки йому довелося у Львові

в Росії друковану книгу «Апостол», яка складалася з частин Но-

все робити самостійно — від креслень друкарського верстату і до

вого Завіту — Діяння та Послання апостолів церкви і «Апокаліп-

філологічних розвідок: «він був досвідчений знавець друкарської

сис» (від грецького слова «одкровення») — теж одна з книг Нового

техніки і друкар, коректор і редактор надрукованих книг, вче-

завіту, найдавніший з християнських літературних творів, який

ний філолог, складач букварів, знавець кількох мов, талановитий

містить пророцтва про кінець світу, страшний суд, боротьбу між

письменник, автор передмов і післямов до своїх книг, здібний ху-

Христом та Антихристом, тисячолітнє царство Боже тощо. На-

дожник, конструктор книги і виконавець багатьох своїх шрифтів,

ступного року вони встигли видати ще одну богослужебну кни-

орнаментів і сюжетних гравюр, був книгопродавець»1. Окрім того,

гу — «Часослов».

друкарні початкового періоду розвитку були мало схожі на підпри-

Після смерті московського митрополита Макарія, який про-

ємства в сучасному розумінні цього слова, оскільки являли собою

тегував друкарській справі, почалися конфлікти між конкурента-

заклади, довкола яких об’єднувалася певна кількість вчених того

ми — переписувачами рукописних книг і новозаснованою друкар-

часу, які самі писали або перекладали, а також приймали участь

нею, що переросли у ворожнечу, яка закінчилася вигнанням дру-

у виготовленні книги. У кожній друкарні був вчений гурток, що

карів з Москви. Друкарська праця була об’явлена чернецтвом як

збирався біля друкарського верстату і шрифтової каси; можна на-

диявольський витвір — позначилася конкуренція з літописцями,

віть сказати, кожна друкарня являла собою в мініатюрному вигля-

яких видання друкованої продукції позбавляло сталого заробіт-

ді академічну наукову уставу.

ку. Дикий натовп черні, підбурюваний ченцями, спалив друкарню,

ЕпохальнадіяльністьІванаФедорова.Насхіднослов’янських

а Федоров та Мстиславець ледве уникнули смерті і змушені були

землях книгодрукування та книжкова торгівля почали розвива-

рятуватися втечею. Безпідставно переслідувані світськими і духо-

тися у другій половині XVI ст. 1551 року московський цар Іван IV

вними властями як єретики, Федорова та Мстиславець змушені

Грозний і Стоглавий Собор, спираючись на думку просвітителя

були втекти з Москви до Литви.

Максима Грека, вирішили з метою уникнення помилок у церков-

Після того, як їх друкарня була спалена, обидва друкарі за-

них книгах, які робили переписувачі рукописних книг, запрова-

лишили Москву, і разом зі своїм друкарським устаткуванням

дити друкування книг на взірець тих, що виходили у Німеччині та

осіли в місті Заблудів, в Білорусії, біля Білостока (північне Під-

Італії. Близько 1552 року в Москві запроваджено друкарню з вер-

ляшшя, українське-білоруське суміжжя). Федоров і Мстисла-

статом та літерами, привезеними із західноруських земель, і під

вець прийняли запрошення литовського гетьмана Г. Ходкевича

керівництвом данського місіонера-протестанта Місінгейма та за

і створили в його маєтку нову друкарню. Там вони надрукували

допомогою диякона Івана Федорова та Петра Мстиславця почало-

в 1568– 1569 роках «Євангеліє Учительноє» та «Псалтир» з Часос-

ся книгодрукування. Іван Федоров був безмежно відданий своїй

ловом. Обидві книги прикрашені заставками й ініціалами. Єванге-

справі. Тривалий час він наполегливо вчився друкарства й різь-

ліє — геральдичною композицією, а Псалтир — двома гравюрами.

бярства у Москві, винаходив нові зразки шрифтів і окрас книж-

Друкування книги «Євангеліє учительное» церковнослов’янською

кових на основі давніх традицій слов’янської рукописної книги та

мовою було важливим виступом у боротьбі проти окатоличення

західноєвропейських взірців книжкового мистецтва. У 1564 році

білоруського і українського населення. Саме з цієї друкарні роз-

повсюдилося кілька тисяч примірників книги, що містила основні

1 Запаско Я. П. Мистецтво книги на Україні в XVI–XVIII ст. — Львів: Вид-во

богослужебні тексти не чужою латинською мовою, а зрозумілою

Львівського університету, 1971. — С. 12.

44

45

46

47

У кінці «Апостола» Іван Федоров умістив свій найважливі-

всему миру», а також «звернені до дітей сентенції про корисність

ший літературний твір — автобіографічну «Повесть… откуду на-

навчання та на морально-етичні теми, що є уривками з біблійної

чася и како свершися друкарня сія». Федорівська післямова — «це

«Книги притчей Соломонових». До батьків звернені уривки про ви-

талановито написана автобіографічна повість, перший на Украї-

ховання дітей із послань апостола Павла (це — доказ того, що «Бук-

ні надрукований твір мемуарної літератури, цілком світський за

вар» був розрахований також і на дорослих)»1. Завершувався Буквар

змістом»1. На початку післямови першодрукар повідомляє, що

післямовою, яку написав Іван Федоров: «възлюбленныи честныи

«створена була друкарня ця у царюючому граді Москві в 7070 пер-

християньскии рускии народе, греческого закона, сия еже писахъ

ший рік (1563)». Це надто важлива заява; йдеться, звичайно, не

вам, не от себе, но от Божественых апостолъ и богоносных святыхъ

про те, що пунсони чи заставки чи інший друкарський матеріал

отецъ учения, и преподобного отца нашего Иоанна Дамаскина, от

були привезені Іваном Федоровим з Москви, тут проголошується

грамматики, мало нъчто ради скораго младеньческаго научения,

єдність і спадковість самої установи, її ідеологічного спрямування.

въмале съкративъ сложих. И аще сии труды моя богоугодны будут

Львівський «Апостол» розійшовся не лише по українським та бі-

ваши любви, приимъте сия с любовию. А я и о иныхъ писаниихъ

лоруським, але й по російським землях, до Москви і на північ від

благоугодныхъ съ вожделънием потрудитися хощу — аще благо-

неї аж до Архангельська. Тираж львівського «Апостола» складав-

волит Богъ, вашими святыми молитвами. Аминь»2.

ся з тисячі примірників, наразі існують близько 85 примірників

Деякі з цих повчань, поряд із чисто виховним змістом, містили

в наукових бібліотеках різних країн світу.

й пересторогу ворогам. Ось одне з них, найбільш характерне: «Не

Після надрукованого «Апостола» першодрукар одразу почав

дотикайся межей чужих й на поле сироты не вступуй, понеже мсти-

виготовляти нову книгу — «Буквар» — перший навчальний посіб-

тель их силен єсть». За цією післямовою були вміщені герб Львова

ник з граматики церковнослов’янської мови (або словеноруської,

і герб Івана Федорова. Наявність книжкового знаку й дозволила

як її тоді називали). Важливо зазначити, що у ньому було вміще-

в наш час вирішити питання про автора і складача книги. З цього

но важливі елементи для засвоєння особливостей граматики саме

видання в світі наразі лишилося декілька федорівських Букварів

церковнослов’янської мови у східнослов’янській редакції (оскільки

1574 року, один з яких знаходиться в США. В 1953 році цей федорів-

на той час існувала й південнослов’янська редакція, представлена

ський Буквар був куплений науковою бібліотекою найпрестижні-

літературою болгар та сербів). Буквар складається з двох частин.

шого Гарвардського коледжу у Сполучених Штатах Америки. Свого

Спочатку на першій сторінці Іван Федоров подав тодішню азбуку,

часу цей Буквар належав якомусь італійцю, оскільки на берегах цієї

а як подальший етап в опануванні письма він подав розділ з гра-

книги залишися позначки слов’янською та італійською мовами. Як

матики «А сия азбука от книги осмочастныя сиречь граматикии».

зазначають дослідники, «дуже рано, можливо в кінці 70-х — на по-

В ньому подавався матеріал для вивчення літер та складів, слова на

чатку 80-х років XVI ст. книга попала в руки італійця, який вивчав

відповідні літери, окремі вислови. Також в цьому «Букварі» були

в Україні слов’янську мову… Власник книги вивіз її в Італію, і тут

наведені зразки відмінювання в теперішньому часі (однина, двоїна,

в XIX ст. вона… попала в зібрання графа Г. С. Строганова (1829–

множина) різних дієслів, які починалися на кожну літеру алфавіту.

1910). В вересні 1927 року Азбуку придбав в Римі для своєї колекції

В другій частині розміщувалися тексти для читання та заучування

1 Німчук В. Визначна пам’ятка вітчизняного друкарства // Буквар Івана

напам’ять, це були щоденні молитви, азбучна молитва «Аз есть свът

Федорова. — К.: Дніпро, 1975. — С. 92.

1 Запаско Я. П., Мацюк О. Я. Львівські стародруки: книгознавчий нарис. —

2 У истоков русского книгопечатания. — М.: Изд-во АН СССР, 1959. —

Львів: Каменяр, 1983. — С. 7.

С. 188–189.

48

49

50

51

православної віри. Тож Василь-Костянтин Острозький мусив, по-

рекладачі («седми десятъ и двъма богомудрыми преводники»), які

перше, отримати декілька рукописних Біблій різного походжен-

працювали над виданням: «Библия сиръчъ книгы Ветхого и Ново-

ня, а, по-друге, зібрати при своєму дворі найвченіших богословів,

го Завъта, по языку словенску. От евреиска въ еллиньскии языкъ

здатних перекласти, звірити та проаналізувати різні версії тексту

седми десятъ и двъма, богомудрыми преводники, прежде вопло-

і скласти остаточний варіант. Все це князю вдалося, а списки Біблії

щения Господа Бога и Спаса нашего Исуса Христа 308 лъта, на

він отримав від таких різних людей, як папа римський (грецькою

желаемое повелъние Птолемея Филадельфа царя египетска пре-

мовою) та російський цар Іван Грозний (церковнослов’янською)»1.

веденого Зводу съ тщаниемъ и прилъжаниемъ елико мощно, по-

Підготовка Острозької Біблії її до друку тривала 10 років.

мощию Божиею, послъдовася и исправися в лъто по воплощении

Щоб уявити масштаби робіт, треба сказати, що з метою пошуків

Господа Бога и Спаса нашего Исуса Христа 1581»1. Крім того, у цій

достовірного тексту князь К. Острозький спорядив послів до Че-

книзі вперше з’явилися друковані поетичні рядки, які присвячу-

хії, Польщі, Московії, Болгарії, Греції, Палестини, вів листування

вались князю Костянтину-Василю Острозькому. Зробив це Гера-

з Вселенським патріархом, який знаходився в Константинополі

сим Смотрицький, який написав прозову і віршову передмови до

(на той час Константинополь був вже частиною мусульманської

Біблії. У присвяті Острозькому письменник розповідає про його

Туреччини), створив при Острозькій академії спеціальну комі-

культурницьку діяльність, дякує за видання книги та інші заслу-

сію з перекладу Святого письма. Над перекладом з єврейської та

ги перед православною церквою. Як зазначав свого часу історик

старогрецької мов наполегливо працювали 72 перекладачі. Тому,

Микола Костомаров, «у передмові до Біблії говорилося, від імені

як слушно зазначає дослідник української культури Іван Огієн-

Костянтина Костянтиновича Острозького, що його спонукали до

ко, «розпочалася велика літературна продукція, вінцем якої була

цієї справи сумне становище церкви, яку звідусюди топчуть воро-

славна праця того часу — Острозька Біблія 1582 р. Це була вели-

ги і терзають без милосердя нещадні вовки, і ніхто не в силах про-

чезна праця, бо прийшлося всі книжки Святого Письма переві-

тистояти їм за браком духовної зброї — слова Божого… Перша

ряти з першотворами грецькими, єврейськими та латинськи-

друкована Біблія, яку видав Острозький, складає епоху в руській

ми. Це була найперша повна друкована Біблія не тільки на сході

літературі і взагалі історії руської освіченості. За Біблією з’явився

слов’янства, але навіть серед всього слов’янського світу»2.

цілий ряд видань як богослужебних книг, так і різних творів релі-

У 1580–1581 роках була надрукована окремою книгою славет-

гійного змісту»2.

на Острозька Біблія церковнослов’янською мовою, яка є шедев-

Острозька Біблія має 1252 сторінки, і до нашого часу дійшло

ром видавничої справи того часу: «це розкішне, прикрашене гра-

понад 270 її примірників. Вона призначалася не тільки для укра-

вюрами видання вважається шедевром поліграфічного мистецтва.

їнських земель, а й для всього православного люду, і була відома

Та робота вченого гуртка не припинялася: надалі виходили книги

також у Західній Європі, зокрема Німеччині, Англії, Франції, Іта-

(і релігійного, і світського змісту), працювала школа, випускники

лії. Закінчувалася ця Острозька Біблії післямовою: «Изволениемъ

якої долучалися до праці своїх вчителів»3. На першій сторінці був

Отца, и съпоспешъниемъ Сына, и съвершениемъ Святого Духа.

надрукований велемовний заголовок, в якому й згадуються 72 пе-

Повелънием благочестивого князя Василиа Конъстентиновича

1 У истоков русского книгопечатания. — М.: Изд-во АН СССР, 1959. —

1 Липа К. Під захистом мурів. — К.: Наш час, 2007. — С. 104.

С. 193–194.

2 Огієнко І. Українська культура. Коротка історія культурного життя

українського народу. — К.: Довіра, 1992. — С. 24.

2 Костомаров М. І. Галерея портретів: Біографічні нариси. — К.: Веселка,

3 Липа К. Під захистом мурів. — К.: Наш час, 2007. — С. 104.

1993. — С. 78.

52

53

Острозъскаго, воеводы Киевскаго, маршалка земли Волынския,

хворів і в ніч з 5 на 6 грудня 1583 року помер на руках у сина Івана.

старосты владимирскаго, и прочая. Напечатана бысть сия книга

Після смерті батька Іван продав свою палітурну майстерню, щоб

глаголемая Библия, еже есть Ветхии и Новыи Завътъ, въ богоспа-

розплатитися з батьковими боргами. Друкарню ж Івана Федорова

саемом градъе его отчизномъ, Острозъ, в лето от создания миру

викупили у гендлярів ентузіасти друкарської справи — львівські

7088, от воплощения Господа Бога и Спаса нашего Исуса Христа

братчики, члени Львівського Успенського православного братства,

1580, мъсяца июля 12 день»1. Наступні видання Біблії в Москві

які й заснували вже свою друкарню, продовживши просвітницьку

(1663 р.) та Петербурзі (1751 р.) були по суті передруком Острозь-

справу Івана Федорова.

кої Біблії з незначними фонетичними змінами.

Першодрукаря поховали на території Онуфріївського монас-

Острозька друкарня згуртувала потужні науково-літературні

тиря в церкві святого Онуфрія. На надгробній плиті, зробленій

сили, адже друкарня випустила понад 30 книг. У друкарні Острозь-

з пісковика, був висічений його книжковий знак. По боках пли-

кого колегіуму, крім першої повної слов’янської Біблії, було над-

ти писалося «Іоан Федорович, друкарь москвитин, которий сво-

руковано також першу граматику церковнослов’янської мови Ме-

им тщанием друкование занедбалое обновил» й була поставлена

летія Смотрицького, Буквар — азбуку з церковнослов’янськими

дата смерті. Під книжковим знаком було написано: «Друкарь книг

і грецькими текстами та молитвами (для потреб академії), Псал-

пред тым невиданных».

тир і Новий Завіт, три видання Часослова та низку полемічної лі-

Отже, за своє життя Іван Федоров з помічниками випустив

тератури на захист православної віри. У кожній з них було вмі-

у світ 13 бібліографічно окремих видань, саме така кількість ві-

щено герб видавця Костянтина-Василя Острозького. Після Івана

дома науковцям. Три з них припадає на московський період ді-

Федорова друкарню в Острозі взяв в свої руки видатний педагог

яльності першодрукаря, два надруковано в білоруському містечку

і письменник Василь Суразький (1530–1598 рр.). Під його керів-

Заблудові, вісім — на Україні: два у Львові і шість в Острозі. Серед

ництвом і редакцією в 1582–1598 роках побачило світ десь 25 кни-

цих друків є великі обсягом, багато оздоблені книги (московський

жок, що зробило Острозьку друкарню найпродуктивнішою на той

та львівський Апостоли, острозька Біблія) і невеличкі, скромно

час у Східній Європі. Після смерті Василя Суразького редактором

прикрашені видання (львівський Буквар і острозька Читанка),

і хазяїном друкарні став священик Дем’ян Наливайко, рідний

але всі вони — «визначні пам’ятки друкарського і графічного мис-

брат знаменитого ватажка повстанців проти польських магнатів

тецтва початкової доби вітчизняного книгодрукування»1.

Северина Наливайка.

Подальший розвиток друкарства на українських землях.

У 1582 році Федоров повернувся до рідного вже йому Львова,

Невдовзі після смерті І. Федорова знайшлись покупці з різних

до своєї родини, через конфлікт з князем Костянтином Острозь-

друкарських центрів на його львівську друкарню. Саме львівське

ким, сподіваючись відновити книгодрукування у цьому місті. Од-

міщанство зібрало потрібні кошти, щоб викупити із закладу фе-

нак його плани не збулися. Останній рік життя, 1583-й, був тра-

дорівське устаткування. Львівське православне братство віднови-

гічним для Івана Федорова. Не маючи змоги викупити із закладу

ло і розвинуло друкарню. Таким чином, безпосередніми наступ-

старе устаткування, він прийнявся за створення нової друкарні,

никами львівської та острозької друкарень Івана Федорова були

але потрапляє у фінансову скруту, його майно, друкарське облад-

друкарня Львівського братства і друкарня в Острозі, яка залиши-

нання, книги описують за борги. Не витримавши цього, він за-

лася власністю князя Костянтина Острозького. Це ж зазначають

1 У истоков русского книгопечатания. — М.: Изд-во АН СССР, 1959. —

1 Запаско Я.П. Мистецька спадщина Івана Федорова. — Львів: Вища школа,

С. 194.

1974. — С. 8.

54

55

й дослідники, що «в друкарнях Львівського братства, Стрятин-

тоді дуже гарним шрифтом, папером, чистою роботою, друкар-

ській, а потім Києво-Печерської Лаври не тільки сприйняли

ство стояло на рівні західноєвропейського.

шрифтову спадщину Івана Федорова, а й плідно розвивали її далі»1.

В інших містах друкарні створювалися на кошти меценатів,

Львівська братська друкарня, яка діяла з 1591 р. аж до скасування

Війська Запорозького, проте важливо зазначити й активну участь

братства в 1787 р., наприкінці XVI — у першій половині XVII ст.

в організації типографій церковних братств та монастирів. Дру-

опублікувала цінні пам’ятки письменства: граматику грецької

карні відкривалися наприкінці XVI — на початку XVII століття

і церковнослов’янської мов, ряд віршів і драматичних творів. Дру-

у багатьох містах та при монастирях, зокрема друкарні у Стря-

карня Львівського братства протягом тривалого часу була справж-

тині біля Львова, в Дерманському монастирі на Волині (1604),

ньою школою майстерності для цілої плеяди працівників друкар-

Крилосі під Галичем (1606), Рахманові на Волині (1619), у Луцьку

ської справи.

(1628), Крем’янці (1638) тощо. До середини XVII ст. нарахову-

Під опікою церкви, православних братств та шкіл відновле-

валося вже близько 40 різних друкарень. Найбільш питому вагу

не Іваном Федоровим книгодрукування швидко розвивалося по

у друкарській продукції мали книги релігійного характеру, але

всій Україні. Вже в першій половині XVII ст. тут нараховувалося

видавалися також наукові трактати, довідники, календарі, під-

близько 20 друкарень, найбільшою з яких була друкарня в Києво-

ручники. Деякі з підручників відігравали важливу роль в освіті.

Печерській Лаврі. Ця лаврська друкарня з 1616 р. приступила до

Так, граматику, автором якої був Мелетій Смотрицький (1619 р.),

видання книг. Засновником друкарні в Києві став син дяка львів-

видатний російський вчений Михайло Ломоносов назвав «врата-

ської Успенської церкви Хоми з Рогатина Єлисей Плетенецький,

ми вченості». Вона перевидавалася протягом приблизно 150 ро-

довголітній архімандрит Києво-Печерської Лаври. Він купив

ків практично у незмінному вигляді. Примітним є той факт, що

«припале пилом» обладнання Стрятинської друкарні, влаштував

в домашніх бібліотеках багатих українських міщан нараховува-

для потреб друкарні папірню в м. Радомишлі. Перша книга, яка

лися десятки і сотні книг.

була там випущена, — «Часословець» — підручник для братських

Роль друкарень, передусім Острозької, Львівської братської,

шкіл, згодом — «Псалтир». Лаврська друкарня довгий час поряд

Лаврської, у той час не обмежувалася розмноженням літератур-

з релігійною літературою, випускала і світські видання: «Візеру-

ної та наукової продукції. Друкарні були не тільки майстернями,

нок» на честь українського церковного та освітнього діяча Єлисея

а й важливими осередками освіти та вітчизняної культури. На-

Плетенецького (1622), «Вірш на жалосний погреб зацного лицаря

вколо них об’єднувалися гуртки вчених та інших високоосвічених

Петра Сагайдачного» (1622), «Лексикон» визначного українсько-

людей. Як зазначають дослідники, «коли пішла у нас на Вкраїні

го лексикографа Памви Беринди тощо. Лаврська друкарня вида-

боротьба за свою віру, друкарні багато допомогли в цій справі —

вала як оригінальну, так і перекладну літературу різного змісту

вони постачали десятки тисяч книжок, що бадьорили українців

церковнослов’янською, польською, латинською та іншими мова-

і закликали їх кріпко боронити стару свою віру. Друкарні ці ви-

ми. Також окрім богослужбових текстів і молитовників, випускала

пускали і наукові твори, такі книжки, що навчали народ, що роз-

твори тогочасних письменників, таких як Іоаникій Галятовський,

ганяли темноту людську. В історії культурного життя України ці

Антоній Радивиловський, Дмитро Туптало (в майбутньому Дми-

наші перші друкарні мають велику вагу — вони допомогли Укра-

тро Ростовський, перший укладач Житій святих). Вона славилась

їні кріпко звестись на ноги і визнати себе окремим народом. Таке

ж значення мають ці друкарні навіть для всього слов’янського

світу, бо Україна довго постачала книжки всім православним

1 Різник М. Г. Письмо і шрифт. — К.: Вища школа, 1978. — С. 99.

56

57

58

59