- •Технологія кадрової роботи (Конспект лекцій)
- •Тема 1. Мета, завдання і цілі управління персоналом
- •1.1. Цільове спрямування кадрової роботи.
- •1.2. Людський фактор в економіці.
- •1.3. Теоретична основа технології кадрової роботи.
- •1.4. Значення культури організації в сучасній економіці.
- •Тема 2. Організаційна культура: сутність і побудова
- •2.1. Історичний процес виникнення організаційної культури.
- •2.2. Форми і рівні організаційної культури (за е. Шейном).
- •2.3. Умови побудови організаційної культури.
- •Тема 3. Технологія формування людських засобів в організації
- •3.1. Потреба людських засобів на підприємстві.
- •3.2. Формування витрат на особовий склад.
- •3.3. Планування кадрового складу.
- •3.4. Часові аспекти обумовлення потреби на фактор праці.
- •Тема 4. Технологія набору працівників
- •4.1. Ціль і спрямування набору працівників.
- •4.2. Форми набору кадрів і їх ефективність.
- •Фірми, які застосовують ріп, користуються повагою і довірою, вважаються сумлінними і тому дуже привабливими.
- •Для дотримання цих принципів потрібно:
- •Використовувати різноманітні носії інформації (працівники на даній посаді, безпосередні керівники, посадові інструкції, працівники відділу кадрів, особисті враження колишніх працівників тощо);
- •4.3. Принципи підходу до управління кадрами.
- •Для дотримання цих принципів потрібно:
- •Використовувати різноманітні носії інформації (працівники на даній посаді, безпосередні керівники, посадові інструкції, працівники відділу кадрів, особисті враження колишніх працівників тощо);
- •4.4 .Процедура селекції кадрів.
- •4.5. Харктеристика методів селекції.
- •Тема 5. Методи навчання і вдосконалення працівників
- •5.1. Оцінка потреб навчання.
- •5.2. Формування навчального середовища.
- •5.3. Вибір методів навчання
- •5.4. Оцінка результатів навчання.
- •Тема 6. Мотивація до праці
- •6.1. Суть і цілі мотивації
- •6.2. Системи мотивації
- •6.3. Зв’язок системи мотивування з характерними особливостями організації
- •6.1. Суть і цілі мотивації
- •Забезпечення високої якість праці;
- •6.2. Система мотивації
- •6.3. Зв’язок системи мотивування з характерними особливостями організації.
- •Тема 7. Оцінка праці і її результатів
- •7.1. Принципи підходу до оцінки праці і можливі Причини її необ’єктивності.
- •7.2. Етапи і принципи методу оцінювання персоналу.
- •7.3. Методи і форми оцінювання працівника та комплексна оцінка.
- •7.1. Принципи підходу до оцінки праці і можливі Причини її необ’єктивності.
- •7.2. Етапи і принципи методу оцінювання персоналу.
- •7.3. Методи і форми оцінювання працівника та комплексна оцінка.
- •Тема 8. Планування кар’єри працівників
- •8.1. Суть кар’єри
- •8.2. Суб’єкти планування кар’єри
- •8.3. Стадії кар’єри
- •Пізня кар’єра (55 – 70 роки життя)
- •8.4. Шляхи формування колективу (group-building techniques).
- •Список Рекомендованої літератури Базова:
- •Додаткова:
1.4. Значення культури організації в сучасній економіці.
Підприємства, діяльність яких полягає у виробництві матеріальних цінностей, і ті організації, які займаються наданням послуг, чи торгівлею, зрозуміло, застосовують відмінні організаційні культури. Адже відомо, що продавець не повинен бути песимістом, що мимохідь може справити незатишну атмосферу при спілкуванні з покупцем.
Коли покупець купує якийсь матеріальний продукт, то йому байдуже хто виготовив той продукт: стара, чи молода людина, мовчазна, чи балакуча, привітна, чи насуплена, блондин, чи брюнет. Тому природно, що в організаціях з різними за характером діяльності організаційна культура буде різною. Більше того, в однакових за характером діяльності організаціях також може бути свої відмінні особливості. Наприклад, магазини з товарами широкого вжитку і ексклюзивні магазини з дорогими товарами характеризуватимуться різними за характером різновидами організаційної культури.
Для формування конкурентоспроможної національної економіки на міжнародному ринку вкрай необхідним є використання наукового і практичного надбання країн з традиційною ринковою економікою, які в недалекому минулому також зустрічалися з подібними проблемами, хоч може різними за масштабом, але подібними за характером. Першочерговим завданням сьогодення стає питання використання їх досвіду.
Вчені дійшли висновку, що підприємства, котрі в своїй місії, стратегії і основних напрямках розвитку мають ясно визначені цілі організації, напрямки розвитку, спосіб управління кадрами, головні цінності, які визнає організація, краще пристосовуються до змін оточення.
Увагу дослідників привернули такі явища, такі характерні риси підприємства яких не можна заміряти ані облічити, можна лише зрозуміти, описати і пояснити, та засоби, які не мають матеріального втілення. А серед нематеріальних засобів організації суттєву роль відіграє культура організації, яка є немов невидимою спайкою, фундаментом для бажаної організаційної поведінки, самовизначення і ідентичності.
Донедавна ключову роль в досягненні конкуренційної переваги відігравали матеріальні засоби. У ситуації, коли підприємства і великі концерни володіють подібними технологіями і матеріальними засобами, менеджери цих підприємств почали вибудовувати свою перевагу, опираючись на нематеріальні засоби.
До нематеріальних засобів відноситься:
‑ імідж фірми,
‑ прийнята у фірмі спільна система цінностей (наприклад, у формі етичного кодексу підприємства) і норм поведінки тощо,
‑ унікальні навики та знання,
‑ володіння патентами,
‑ вміння вибудовувати сприятливе для фірми лобі,
неформальні зв’язки з розпорядчими органами,
‑ досвід і нав’язані контакти,
‑ рівень освіти працівників,
‑ рівень професійних знань і схильність працівників до навчання,
‑ віра в успіх,
‑ застосовувана система навчання,
‑ підприємливість працівників,
‑ схильність до інновацій і змін
‑ інфраструктура управління підприємством тощо.
Серед перелічених засобів, хоч їх неможливо поміряти і важко оцінити, найважливішим і найбільш цінним вважається імідж фірми, а наступним за вагомістю і значенням слід рахувати прийняту систему цінностей і норм поведінки.
Інтелект, який відрізняє одну організацію від іншої, і зводиться до відпрацьованих в організації схематичних способів мислення, сприймання, передачі і реагування, які виражаються через символи, конкретизація яких виражається за допомогою відповідних засобів, вважається культурою організації. Іншими словами культуру організації визначає система цінностей, вірування, ідеологія а також специфічний стиль поширення колективного життя, як невидимий ланцюг принципів і правил, специфічна система нематеріального мотивування.
Слід зазначити, що хоч систему цінностей і норм поведінки прийнято називати культурою організації, інші нематеріальні засоби також можна віднести до цієї категорії. Наприклад, рівень освіти, професійних знань працівників і їх схильність до навчання, хоч і є окремими видами нематеріальних засобів підприємства, однак вони без сумніву доповнюють зміст, який вкладається у поняття культури організації. Те саме стосується і інших складових нематеріальних цінностей організації, оскільки їх сукупність створює загальну атмосферу, яка суттєвим чином спричиняється до завоювання ринку.
Культура визначає належний спосіб поведінки в організації часто за допомогою мовчаливо прийнятих передумов, ніби фундаменту, на якому будується ціла культура організації. Вони відносяться до природи людини, міжлюдських відносин. Це, як коріння, за допомогою якого організація черпає силу з цінностей і поведінки її творців. Цю силу створюють цінності, що винесені людиною з родинного дому, школи і всієї системи її виховання та навчання.