Тема 8. Планування кар’єри працівників

План:

8.1. Суть кар’єри.

8.2. Суб’єкти планування кар’єри.

8.3. Стадії кар’єри.

8.4. Шляхи формування колективу

8.1. Суть кар’єри

Поняття «кар’єра» означає шлях просування людини на вибраній нею ділянці діяльності. «Кар’єра [фр. carriere] – успішне просування вперед у галузі громадської, службової, наукової та ін. діяльності (Словник іншомовних слів. Під ред. І.В. Льохіна і проф. Ф.М. Петрова. Київ: Державне видавництво політичної літератури УРСР, 1951р., с.301). Однойменний словник ((Словник іншомовних слів, за редакцією члена-кореспондента АН УРСР О. С. Мельничука. Київ: Головна редакція Української радянської енциклопедії Академії Наук Української РСР, 1974р. с.314) уточнює попереднє визначення: «Кар’єра (італ. сarriera – біг, життєвий шлях, поприще, від лат. carrus – віз, візок) – 1) Швидке й успішне просування в службовій, суспільній, науковій та іншій діяльності; досягнення популярності, вигоди. 2) Рід діяльності (напр., К. актора, К. лікаря)».

Визначення зовсім абстрактне і не повинно викликати жодних застережень. У обох словниках визначення зовсім нейтральні, хоч у другому проскакує слово «вигода». Повертаючи погляд в недалеке минуле нашої країни, як і інших посткомуністичних країн, слово «вигода» не має конкретного адресного спрямування. Виникає логічне питання: кому ця вигода потрібна? Тому індивідууму, хто робить кар’єру, чи суспільству, у якому індивідуум живе і працює? Очевидно, що мало б бути вигідним для обох сторін.

Однак, за комуністичною ідеологією поняття «кар’єра» асоціювалося з такими похідними поняттями, як «кар’єрист», «кар’єризм».

«Кар’єрист – людина, що ставить дбання про свою кар’єру і особисті успіхи вище за інтереси громадської справи», «Кар’єризм – погоня за особистим успіхом у своїй службовій, науковій та ін. діяльності, викликана корисливими намірами, на шкоду інтересам громадської справи» (І.В. Льохін і проф. Ф.М. Петров, с. 301). «Кар’єризм – гонитва за особистим успіхом у службовій та іншій діяльності через честолюбство чи з корисливих мотивів на шкоду суспільним інтересам» (О. С. Мельничук, с. 314).

Вникаючи у суть цих категорій, «швидке й успішне просування в службовій, суспільній, науковій та іншій діяльності» диктувалося не економічними аргументами і показниками, а ідеологічними.

За цією ідеологією всіляке просування в будь-якій діяльності, досягнення популярності, вигоди – мало негативний зміст і суперечило обов’язкам громадянина комуністичної держави, всі зусилля якої були спрямовані на досягнення здобутків «для народу», а не для людини. Адже кар’єрист свою кар’єру ставить вище за інтереси громадської справи, значить не інакше, як на шкоду суспільним інтересам. Окремий індивідуум, який добивається посадового росту, автоматично протиставляється громаді, суспільству. Адже він кар’єрист, йому присущий кар’єризм, а це вже суперечить інтересам громади, суспільства.

Однак кожній нормальній людині притаманно бажання просуватися по службі, нехай навіть це бажання глибоко заховане під маскою будь-якої праці для блага суспільства і на будь-якій посаді, всупереч кар’єрному росту. Якщо кар’єрне зростання людини вважалося честолюбством і шкодою інтересам громадської справи, суспільним інтересам, то потаємну думку про кар’єру, як протиріччя цим громадським суспільним інтересам, слід було ховати в найглибші шпаринки свідомості. Аби не шкодити розвитку суспільства, цілі і завдання якого не ототожнювалося з цілями і завданнями розвитку людини.

Одночасно при комуністичній системі на керівні посади назначалися не фахівці-спеціалісти в будь-якій галузі народного господарства, а перевірені члени компартії, для яких першим і єдиним завданням було дотримання керівного ідеологічного курсу партії. Це вже було достатнім для досягнення інтересів суспільства. Але, зрозуміло, не матеріальних, а ідеологічних інтересів.

Якщо ж здібна і працьовита людина, але не партійний функціонер, протиставлялася суспільству, то її добробут не представляв для держави інтересу, а лише цінився «добробут суспільства» (хоч важко було зрозуміти, що це таке), то не дивно, що директивна, центрально керована економіка зазнала повної поразки у змаганні з ринковою.

Впровадження і впорядкування системи ринкової економіки, що декларували всі посткомуністичні держави, вимагає в першу чергу перегляду психології людини, ї ідеології і в кінці кінців відношення до праці. Повинні бути створені такі умови господарювання, в яких людина впевнено почувала б себе хазяїном положення і вірила, що рівень її життя залежить від неї самої. І поняття кар’єри у цьому плані висувається на чільне місце в процесі трудової діяльності людини. А негативний відтінок цього поняття потрібно залишити для історії і вважати його комуністичним рудиментом.

Формально кар’єра – це віддаль між початковою і остаточною посадою працівника. І чим більша віддаль між ними, тобто чим довші посадові «східці», тим більше шансів зробити кар’єру. Суб’єктивне відчуття кар’єри пов’язується з рівнем індивідуальних сподівань. Однак, те, що одна людина вважає кар’єрою, то інша це може вважати лише за слабке відзначення для себе.

Сучасні визначення кар’єри утотожнюється з розвитком і свідомим формуванням професійного життя працівника. При цьому підкреслюється, що реальне раціональне керівництво кар’єрою працівника залежить від пристосування його особистих можливостей, його прагнень та потреб (які, до речі, протягом часу міняються), а не лише від вимог організації.

Кар’єра – це послідовність посад чи виконуваних функцій, які впродовж трудової діяльності в організації займає чи виконує працівник.

Особисту кар’єру працівника визначає зміна обов’язків, час тривалості праці на певній посаді, спорадичні або регулярні посадові підвищення, заміни, підміни чи деґрадації.

Професійна кар’єра працівника починається з моменту прийняття на першу посаду, а кінчається виходом на пенсію, або звільнення з роботи за хворобою, чи у випадку його смерті.

Шлях, який проходить працівник на всіх посадах, при всіх виконуваних ним функціях – це шлях кар’єри. Очевидно, що організація повинна бути зацікавлена в тому, щоб її працівники досягали особистих цілей на відповідних посадах і могли постійно нарощували свій професійний рівень. Тому поняття кар’єри працівника в сучасних умовах слід розглядати не з позиції протиставляння інтересів працівників і інтересів організації, а як їх симбіоз, який виключає ідеологічне наповнення.

Управління кар’єрою – це зусилля організації та її працівників, що проводяться шляхом допомоги працівникам в досягненні особистих цілей. Управління кар’єрою включає планування і її розвиток.

До планування кар’єри належить ситуаційний аналіз особи, визначення цілей її кар’єри та засобів для їх реалізації.

Розвиток кар’єри – це зусилля, які скеровані на оцінку потенціальних можливостей даної особи і визначення для неї відповідних шляхів професійного розвитку. Сюди включається планування відповідних форм підвищення кваліфікації, керівництво таким підвищенням з метою приготування особи до її переходу на черговий, вищий рівень кар’єри.