2.Порядок оплати праці в окремих галузях бюджетної сфери

Нормативно-правова база організації оплати праці розробляється на основі ЗУ “Про оплату праці”. Згідно зі ст.8, цього закону умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України. На сьогодні чинна постанова КМУ №134 від 07.02.2001р. “Про впорядкування умов оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери” (чинна з 1.03.2001). Отже, визначення умов і розмірів оплати праці в бюджетній сфері а також працівників підприємств і організацій, які одержують дотації із бюджету є сферою державного регулювання оплати праці.

Центральні органи виконавчої влади , а також галузеві академії наук розробили і затвердили за погодженням із Міністерством праці України конкретні умови оплати праці з урахуванням характеру та специфіки роботи підвідомчих бюджетних установ та організацій, розміри посадових окладів (ставок) працівників цих установ у межах схем, затверджених цією постановою.

Ситуація із оплатою праці в бюджетній сфері в сучасних умовах не найкраща. За статистичними даними на початок 2001 року заробітна плата працівників бюджетних установ є значно нижчою від середнього показника в інших галузях економіки.

Нижче 50% від середнього показника є рівень оплати праці в сфері соціального забезпечення, культура та охорона здоровя від 50% до 60%, освіта і наука 64%, мистецтво , фізична культура, спорт від 75 до 80% середньої величини галузі. Крім того, заборгованість по заробітній платі за попередні роки, яка виникла у звязку з недофінансуванням складає біля 5% загального боргу по заробітній платі.

Постановою КМУ №134 затверджено схеми посадових окладів (ставок зарплати) керівників, наукових, науково-педагогічних працівників , фахівців, службовців, працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та інші умови оплати праці (розміри доплат, надбавок, порядок надання матеріальної допомоги тощо).

Цим документом встановлено також надбавки працівникам за високі досягнення у праці, за виконання особливо важливої роботи (на термін її виконання), за складність , напруженість у роботі. При цьому граничний розмір надбавок не повинен перевищувати 50 % посадового окладу для одного працівника. Таке обмеження не діє на працівників установ (закадів) які мають статус національного.

Постановою КМУ №134 підвищено посадові оклади праціників окремих галузей бюджетної сфери, затверджені розміри доплат і надбавок працівникам окремих професій:

• лікарям ветеринарної медицини на 20 %,

• вчителям на 27 %,

• лікарям від 22% до 30%,

• спеціалістам рибоводства від 22% до 30%,

• артистам на 30%,

• спеціалістам метеослужби на 30%.

Встановлена також надбавка за розширення зони обслуговування або збільшення обєму виконуваних робіт до 50% (раніше було до 30%) посадового окладу тимчасово відсутнього працівника.

Крім того були внесені доповнення до раніше діючого порядку:

1. прибиральникам приміщень, які використовують дезинфікуючі засоби та (або) зайняті прибиранням туалетів, місячні оклади збільшуються на 10%,

2. оплата праці в нічний час (з 22 години до 6 години) за кожну годину збільшується до 40% погодинної тарифної ставки.

Відповідно до ПКМУ №134 не обмежується розмір преміювання працівників бюджетних установ. Розмір і порядок преміювання встановлюється у відповідності до особистого вкладу в загальний результат роботи. Кожна бюджетна установа самостійно розробляє і затверджує порядок преміювання на основі ПКМУ №134 в якому затверджує перелік показників , що впливатимуть на розмір премії.

Керівники бюджетних установ і організацій керуючись ПКМУ №134 та затвердженими галузевими умовами оплати праці мають право у межах фонду оплати праці, затвердженого кошторисом, встановлювати працівникам цих установ:

• конкретні розміри окладів (ставок)

• розміри доплат і надбавок

• розміри матеріальної допомоги, в т.ч. на оздоровлення (крім матеріальної допомоги на поховання), але в сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік

• розміри преміювання працівників відповідно до особистого внеску працівників у кінцеві результати (на основі положення про преміювання, затвердженного за погодженням із профспілковим комітетом). Преміювання повинно здійснюватись на підставі наказу керівника.

Оплата праці за роботу у святкові дні і неробочі дні в бюджетних установах як на госпрозрахункових підприємствах регулюється ст.73 КЗпП України та ст.107 КЗпП.

Оплачується робота у святкові і неробочі дні натсупним чином:

1. відрядникам – за подвійними розцінками;

2. працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

3. працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий чи неробочий день проводилась у межах місячної норми робочого часу, і у розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота проводилась в обсягах, що перевищують місячну норму.

Оплата у зазначених розмірах проводиться за години, факично відпрацьовані у святковий або неробочий день.

Якщо працівники, яким встановлені місячні оклади, залучалися до роботи у святковий чи неробочий день у межах місячної норми , їм, крім окладу, проводиться доплата у розмірі , що визначається шляхом ділення кількості годин роботи у святковий чи неробочий день на місячний фонд робочого часу і множення на розмір місячного окладу. Якщо робота проводиться понад місячну норму, розмір доплати визначається так само та множеням на коефіцієнт 2.

За бажанням працівника, який працював у святковий чи неробочий день, йому може бути надано інший день відпочинку.

Умови роботи за сумісництвом визначені постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93р. №245 “Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій"”(зі змінами , внесеними постановою КМУ та Національного банку України від 31.08.96р. №1033) та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затверженим наказом Мінпраці, Мін’юсту і Мінфіну України від 28.06.93р. №43. Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за найманням.

Також визначено, що тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повина перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Керівники державних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів та їх заступники не мають права працювати за сумісництвом (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).

При роботі за сумісництвом з працівником укладається трудовий договір. Стороною трудового договору про роботу за сумісництвом з боку власника (підприємства, установи, організації) може бути як інший власник (підприємство, установа, організація), так і той же власник (підприємство, установа, організація), з яким працівник уклав трудовий договір про основну роботу. В останьому випадку трудові договори юридично не повязані між собою.

Оплата праці при роботі за сумісництвом повадиться згідно з виконаною робото (це відоражено у табелі обліку робочого часу) і не враховується при підрахунку середнього заробітку. Однак для деяких категорій працівників заробітна праця одержана за роботу за сумісництвом, враховується у всіх випадках при обчислені середнього заробітку. Це стосується вчителів та викладачів, що працюють за сумісництвом у середніх загальноосвітніх, професійних, інших навчальних закладах, прирівнених до них за оплатоюпраці вищих навчальних закладів, педагогічних працівників дошкільних виховних, позашкільних закладів, медичних та фармацевтичних працівників лікувально-профілактичних та санаторно-епідеміологічних установ, установ охорони здоров’я, аптек, установ соціального забезпечення, дитячих будинків, шкіл-інтернатів для дітей-сиріт, а також дітей, що мають дефекти фізичного чи психічного розвитку, дитячих дошкільних виховних установ, установ медико-соціальної експертизи, сестер милосердя товариства Червоного Хреста та Червоного Напівмісяця України.

Сумісники мають право на відпустку, оплата якої провадиться згідно з чинним законодавством.

При звільненні суміснику не виплачується вихідна допомога.

Як вже зазначалось, порядок оплати праці для кожної галузі бюджетної фери розробляється і затверджується відповідними міністерствами за погодженням з Міністерством праці і соціальної політики та Міністерства фінансів України і не повинні суперечити постанові КМУ №134.

Розглянемо для прикладу на конкретних галузях.

Так, наприклад, Міністерство освіти та науки України затвердило наказ від 29.03.2001р. №161 “Про затвердження розмірів посадових окладів (ставок) заробітної плати працівників навчальних установ”. Крім того механізм визначення розміру заробітної плати працівників освіти регулюється Інструкцією “Про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти”, затвердженої наказом Міністерства освіти . України від 15.04.1993 №102, Типовим положенням про атестацію педагогічних праціників України , затвердженим наказом МОУ від 20.08.1993. №310.

Згідно із переліченими документами за результатами атестації підтверджується чи підвищується кваліфікаційний рівень працівників (тарифний розряд) і встановлюється посадовий оклад.

Порядок нарахування заробітної плати працівника сфери охорони здоров’я регулюється Інструкцією про порядок обчислення заробітної плати працівникам закладів охорони здоров’я та соціального захисту населення, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я від 23.11.1993р. №229 та спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики та Міністерства охорони здоров’я України від 06.04.2001р. №161/137 “Про впорядкування та затвердження умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення. Загальна кількість посад в медичній установі визначається на основі штатних нормативів медичного та фармацевтичного персоналу, персоналу їдалень і кухонь та управлінського персоналу.

Умови оплати праці працівників закладів культури і мистецтв регулюється Постановою КМУ “Про упорядкування умов оплати праці працівників культури і мистецтв бюджетних установ і організацій” від 29.05.1996 №565 та наказом Міністерства культури і мистецтв України від 19.04.2001р. №204 “Про впорядкування умов оплати праці працівників бюджетних установ, закладів та організацій культури”.

Умови оплати праці працівників закладівспорту та фізичної культури регулюється наказом Державного комітету молодіжної політики ,спорту і туризму України від 19.04.2001р. №1052 “Про впорядкування умов оплати праці працівників бюджетних установ закладів та організацій фізичної культури і спорту”.

Нарахування заробітної плати державним службовцям регулюється ЗУ “Про державну службу”, Постановою КМУ від 21.01.1993р. Про умови праці працівників апарату органів державної виконавчої влади та їх органів” та ПКМ України від 21.12.1994р. №885.

Розмір посадових окладів держслужбовців залежить від складності та рівня відповідальності роботи. Крім того для держслужбовців діє система надбавок за присвоєний ранг, за вислугу років, за досягнення у праці, за виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників тощо.

Умови оплати праці працівників окремих підрозділів, створених при органах виконавчої влади , їх самостійних управліннях і відділах, затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2001р. №200 “Про упорядкування умов оплати праці працівників окремих підрозділів, створених при органах виконавчої влади, їх самостійних управліннях і відділах”. Зазначеним наказом затверджені схеми посадових окладів працівників відділів (груп) технічного нагляду за капітальним будівництвом та ремонтом бюджетних установ та організацій та контрольно-ревізійних відділів, створених при відповідних управліннях освіти, культури, охорони здоров’я. Оскільки нормативним актом неможливо передбачити всі варіанти назв підпрозділів по різних регіонах, при визначені умов оплати праці працівників, що виконують функції з технічного нагляду за капітальним будівництвом та ремонтом бюджетних установ та організацій, здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю бюджетних установ та закладів, проведення комплексних ревізій та перевірок окремих питань фінансово-господарької діяльності, перевірок правильності та достовірності ведення бухгалтерського обліку та звітності тощо, можна керуватися цим наказом Міністерства праці та соціальної політики України.

Умови оплати праці працівників централізованих бухгалтерій з 1 березня 2001р. визначаються згідно з постановою №134. Керівникам місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, при яких створені централізовані бухгалтерії, в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків, надано право встановлювати працівникам централізованих бухгалтерій конкретні розмірі посадових окладів та доплат і надбавок до них, надавати працівникам матеріальну допомогу, у тому числі на оздоровлення, за винятком матеріальної допомоги на поховання, у сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік, затверджувати порядок і розміри преміювання працівників відповідно до їх особистого внеску у загальний результат роботи.

Утримання із заробітної плати працівників бюджетних установ і організацій здійснюються такі самі як і з заробітної плати працівників інших установ, а саме :

• прибутковий податок (за прогресивною шкалою або 20%)

• збір до Пенсійного фонду (1,2% або1-5%)

• внески на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття (0,5%)

• внески на обов’язкове соціальне страхування від тимчасової втрати працездатності (0,25 –0,5%)

• за судово-виконавчими листами

• за рішенням адміністрації

• профспілкові внески.

Нарахування заробітної плати здійснюється один раз на місяць на підставі розпорядних та первинних документів з обліку виробітку, які передаються до бухгалтерії відділами (відділеннями) бюджетних установ і організацій.

При погодинній оплаті праці нарахування основної та додаткової заробітної плати здійснюється на підставі штатного рорзкладу, тарифної сітки, наказів про прийом на роботу, наказів про присвоєння розряду, документів про присвоєння наукового ступеню чи вченого звання, наказів про надання відпустки а також табелю обліку робочого часу.

У випадках використання відрядної форми оплати оплати праці нарахування заробітної плати здійснюється на основі актів прийняття виконаних робіт, накланих на оприбуткування готової продукції, актів процентовок на обсяг виконаних робіт та інших документів що містять дані про обсяги виробітку працівників.

Головним розрахунковим документом який мість зведену інформацію щодо розрахунків із заробітної плати є розрахунково-платіжна відомість (ф.П-49, ф.П-50). В ній зазначається табельний номер працівника, кількість відпрацьованих днів, годин нарахована сума за видами оплат, сума утримань, заборгованості працівника якщо така існує а також сума заробітної плати до видачі.

Для виплати заробітної плати застосовується платіжна відомість ф.П-53. Виплачується заробітна плата два рази на місяць, у вигляді авансу за І половину місяця і залишкової сумии заробітної плати за ІІ половину. Аванс – це частина заробітної плати, як правило 40-50%.

Зміна запланованої суми авансу може відбутися у разі невиходів на роботу в І половині місяця. У таких випадках в бухгалтерію надається довідка про зміну авансу ф.420.

Порядок оформлення підписання та оформлення розрахунково – платіжних документів по заробітній платі та порядок виплати заробітної плати з каси є однаковим для всіх установ і організацій України.